Справа № 128/850/24
31 травня 2024 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю сторін провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вінниці кримінальне провадження, відомості по якому 01.01.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020050000001 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ситківці Немирівського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,розлученого, непрацюючого, раніше судимого:
- 01.06.2022 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 07.02.2024 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років шести місяців позбавлення волі,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи обізнаним про те, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася, востаннє Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в України, в період часу з 15.11.2023 по 17.11.2023, точний час та дату досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на території ТОВ «Епіцентр-К», що в АДРЕСА_3 , виконував ремонтні роботи у приміщенні торгівельного центру. Після завершення виконання ремонтних робіт ОСОБА_4 зайшов до металевого вагончика, розташованого на території за вказаною адресою, де на підлозі помітив кейс із відбійним молотком торгової марки «Makita» моделі «HM0870C», який належить ТОВ «Досвід 2002». Надалі у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізовуючи свій умисел спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи повторно, розуміючи протиправність своїх дій та їх суспільно небезпечні наслідки, немаючи ані дійсного ані уявного права на власность потерпілої юридичної особи, з корисливих мотивів та з метою власного незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи поза волею власника майна, переконавшись, що його дії непомітні для сторонніх осіб, відкрив кейс та дістав із нього відбійний молоток торгової марки «Makita» моделі «HM0870C» і непомітно покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а згодом розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав майнової шкоди ТОВ «Досвід 2002» на загальну суму 10011,59 грн..
Окрім того, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про те, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася, востаннє Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в України, в період часу з 14.11.2023 по 16.11.2023, точний час та дату досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на території ТОВ «Епіцентр-К», що в АДРЕСА_3 , виконував ремонтні роботи у приміщенні торгівельного центру. Під час проведення ремонтних робіт за вказаною адресою, ОСОБА_4 у частині торгівельного центру, де проводилися ремонтні роботи, помітив на підлозі кутову шліфувальну машинку торгової марки «Дніпро-М» моделі «GS-100S», яка належить ОСОБА_6 . Надалі у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізовуючи свій умисел спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи повторно, розуміючи протиправність своїх дій та їх суспільно небезпечяні наслідки, не маючи ані дійсного ані уявного права на власність поерпілого, з корисливих мотивів та з метою власного незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи поза волею власника майна, переконавшись, що його дії непомітні для сторонніх осіб, підняв з підлоги кутову шліфувальну машинку торгової марки «Дніпро-М» моделі «GS-100S» та заховав викрадене до своєї сумки, яка була одягнена на його поясі. Після завершення роботи ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а згодом розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав майнової шкоди ОСОБА_6 на загальну суму 1475,25 грн..
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, щиро розкаявся. В своїх показах повністю підтвердив обставини, що викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що дійсно в середині листопада 2023 року він неофіційно працював, виконував ремонтні роботи на території ТОВ «Епіцентр-К», де вчинив крадіжку відбійного молотка та шліфувальної машинки,. якими розпорядився на власний розсуд, здав їх у ломбард, оскільки йому потрібні були гроші. У вчиненому розкаявся, просив суд його суворо не карати. Кількість, характеристики та вартість викраденого майна, що інкриміноване органами досудового розслідування, не оспорив. Про те, що в Україні введено воєнний стан йому відомо. Шкоду потерпілим відшкодував.
Потерпілими у даному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_6 та ТОВ «Досвід 2002».
В судове засідання потерпілий ОСОБА_6 та представник ТОВ «Досвід 2002» ОСОБА_7 не з'явилися, однак від них до суду надійшли заяви, в яких просили розгляд справи по обвинуваченню ОСОБА_4 проводити у їх відсутність, претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого не мають, завдану шкоду відшкодовано, при призначенні покарання покладаються на розсуд суду (а.с. 20, 21-27).
Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, заслухавши думку учасників судового провадження, врахувавши позицію потерпілих, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалив обмежитись дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого. При цьому, суд виходить з того, що обвинувачений не має будь яких фізичних чи психічних вад, розуміє суть пред'явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні, а відтак у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності і істинності позиції обвинуваченого з цього питання. Обвинувачений визнає свою вину повністю, цивільні позови по справі не заявлялися.
Прокурор не оспорила фактичні обставини справи, їй зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям ОСОБА_4 , суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом встановлено наступне.
Обвинувачений ОСОБА_4 на час вчинення кримінальних правопорушень був повнолітнім (а.с. 96), раніше неодноразово судимий (а.с. 98-101), востаннє вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2024 за ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі (а.с. 122-126), на обліку у лікаря нарколога не значиться (а.с. 104), 01.12.2023 звертався до лікаря-психіатра з діагнозом «Легкий когнитивний розлад» та 07.12.2023 до лікаря-невролога з діагнозом «Інші уточнені ураження ЦНС. Судомний синдром анамнестично» (а.с. 103), відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №85 від 12.02.2024 в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому діяння, ОСОБА_4 виявляв псхічний розлад у вигляді помірного порушення пізнавальної функції органічного генезу; в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому діяння, ОСОБА_4 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому діяння, ОСОБА_4 повною мірою міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; в теперішній час у ОСОБА_4 виявлений психічний розлад у вигляді помірного порушення пізнавальної функції органічного генезу; в теперішній час ОСОБА_4 може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 не потребує; ОСОБА_4 за своїм психічним станом здатен самостійно реалізувати своє право на захист; ОСОБА_4 на хронічний алкоголізм чи наркоманію не страждає, не потребує лікування від алкоголізму чи наркоманії (а.с. 118-121), непрацюючий, не є інвалідом першої-другої груп.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
При призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65-67, 68 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, які, згідно ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами, вчинення суспільно небезпечного діяння проти власності в умовах воєнного стану, особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаялася у вчиненому, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінальних правопорушень, надання правдивих показів в суді.
Також, при призначенні покарання суд враховує думку потерпілого ОСОБА_6 та представника потерпілої юридичної особи ТОВ «Досвід 2002» ОСОБА_7 , які претензій до ОСОБА_4 не мають.
Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який в своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
При цьому суд використовує повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами при призначенні покарання, кожна з яких є законною, застосовує принцип індивідуалізації покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта, та вважає, що обране покарання є достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення.
В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».
З урахуванням наведеного, суд, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого, вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримінуємої частини статті КК України із застосуванням правил складання покарань за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України. Визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень виходячи із принципу індивідуалізації покарання та дискреційних повноважень суду.
Цивільні позови не заявлялися.
На підставі ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати в сумі 1514,56 грн. за проведення експертизи №59/24-21 від 03.01.2024 (а.с. 95) та в сумі 1514,56 грн. за проведення експертизи №343/24-21 від 23.01.2024 (а.с. 117).
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до ст. 65 КК України, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання призначеного за цим вироком та покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2024, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 9 місяців, зарахувавши у строк відбуття покарання частково відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2024.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 16.01.2024 до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання даним вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 56 копійок за проведення експертизи №59/24-21 від 03.01.2024 (а.с. 95) та в сумі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 56 копійок за проведення експертизи №343/24-21 від 23.01.2024.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію вироку не пізніше наступного дня після проголошення направити потерпілим, якщо вони не були присутні при його проголошенні.
Суддя ОСОБА_1