іменем України
Справа № 126/3097/23
Провадження № 2/126/297/2024
"29" травня 2024 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Хмель Р. В.
зі секретарем Дончик О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з даним позовом, в якому просить ухвалити рішення суду, яким стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 6857 грн. 05 коп, а також судові витрати зі сплати судового збору.
В обгрунтування позову, ОСОБА_1 , зазначає, що 15.06.2022 між нею та відповідачкою, в присутності свідків, було укладено усний договір позики, за яким відповідачка одержала від неї впродовж червня та серпня 2022 року в борг в загальній сумі 6500 грн, які зобов'язалася повністю повернути у строк до 30.09.2022, підтвердженням чого є власноруч написана відповідачкою розписка від 15.08.2022.
18.03.2023 відповідачка повернула ОСОБА_1 частину боргу в сумі 400 грн. На день звернення до суду залишився борг в сумі 6100 грн.
Окрім боргу, позивач просить також стягнути ще відсотки за користування позикою та суму інфляційних витрат в загальному розмірі 757,05 грн.
На неодноразові усні звернення позивачки повернути борг відповідачка не реагує, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 21.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження.
Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Врахувавши думку позивача, викладену у наданій суду письмовій заяві, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що у продовж червня-серпня 2022 року, ОСОБА_1 під розписку позичила ОСОБА_2 , гроші у розмірі 6500 грн. Згідно умов даної розписки відповідачка зобов'язувалась повернути позичені кошти до 30.09.2022.
Зі змісту позову вбачається, що 18.03.2023 відповідачка повернула позивачці 400 грн. На момент подачі позову несплачена суму боргу складає 6100 грн.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Таким чином, судом установлено, що між сторонами, укладений договір позики, про що свідчить розписка, згідно якої відповідачка позичила у позивача грошові кошти в сумі 6500 гривень, які зобов'язалася повернути до 30.09.2022, проте не зробила цього в повному обсязі.
Надавши належну оцінку змісту розписки, складеної сторонами, врахувавши положення статті 545 ЦК України, а також те, що оригінал боргової розписки знаходиться у позивача, а відповідачкою не надані належні докази повернення боргу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за договором позики.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та три проценти річних, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.18 своєї Постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив судам, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).
У пунктах 45, 46 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, справа № 340/385/17, провадження № 14-495цс19, зазначено що оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 зобов'язання не виконала, позивач має право на одержання від позичальника 3% річних від суми позики та інфляційних збитків, які, згідно розрахунку позивача, який перевірений судом і з яким суд погоджується становить 225,66 - 3 % річних; 531,39 грн. - інфляційні втрати, а тому вимоги позивача в цій частині теж є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Крім того, при зверненні з позовом до суду, позивачкою сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки на її користь.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 259, 263-265, 268, 273, 280, 354-355 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в загальній сумі - 6857, 05 грн., в тому числі: суму позики 6100 грн., 3% річних в сумі - 225,66 грн., інфляційні нарахування - 531,39 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 29.05.2024.
Суддя Р. В. Хмель