Справа № 517/624/24
Провадження № 3/517/511/2024
29 травня 2024 року смт. Захарівка
Фрунзівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тростенюка В.А., секретаря Грабової І.Г., адвоката Бурковської А.Л., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП
До Фрунзівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 255905 від 11 травня 2024 року встановлено, що 11 травня 2024 року біля 19 год. 30 хв. поблизу с. Майорське Роздільнянського району Одеської області, на відстані до 14 000 метрів від лінії ДКУ було виявлено гр. України ОСОБА_1 , який в групі осіб, а саме із гр. України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 намагався перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску на вихід з України в Республіку Молдову, на напрямку с. Майорське (Україна) - с. Карманово (Республіка Молдова) в пішому порядку, з документами, що посвідчують особу, чим порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
22 травня 2024 року від представника ОСОБА_1 , адвоката Бурковської А.Л. до суду надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Клопотання мотивоване тим, що 10.05.2024 ОСОБА_1 виїхав із міста Рівне до міста Києва для пошуку та придбання транспортного засобу для особистих потреб. Не знайшовши автомобіль, який би відповідав потребам та бюджету, 11.05.2024 ОСОБА_1 виїхав зі своїми знайомими ОСОБА_2 та його батьком ОСОБА_4 в напрямку Одеси на їхньому автомобілі Opel Vectra. Рухаючись маршрутом обраним водієм по Автошляху М05 в напрямку м. Одеса, приблизно о 17:30 - 18:00 автомобіль, в якому перебував ОСОБА_1 , було зупинено представниками Державної прикордонної служби України (далі - ДПС України) на дорозі загального значення у населеному пункті (село) Майорське, Одеської області (14 кілометрів до кордону).
ОСОБА_1 та осіб, що перебували з ним в транспортному засобі, було затримано, а мобільні телефони вилучені. Із застосуванням фізичної сили шляхом нанесення кулаком ударів в область грудей та в подальшому ногою по ногах ОСОБА_1 , представник ДПС України примусив усіх пасажирів надати паролі від своїх мобільних телефонів. Пізніше затриманих осіб було доставлено до c. Павлівка.
Приблизно о 21:00-22:00 того ж дня начальник відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ОСОБА_5 видав ОСОБА_1 та іншим затриманим декілька документів, з якими заборонив ознайомлюватись, прикриваючи зміст долонею. Прикордонник вказав місця для поставлення підпису, дати та ПІБ, а після цього надиктував текст пояснень, які затримані мають написати.
Зазначає, що з протоколу не вбачається того, які безпосередні дії вчинив ОСОБА_1 з метою здійснення спроби перетину державного кордону України, оскільки лише сам факт зупинення транспортного засобу та затримання ОСОБА_1 поблизу с. Майорське Роздільнянського району Одеської області (14 000 метрів від лінії державного кордону) не може свідчити про намір перетнути державний кордон України поза пропускним пунктом.
Крім того, ОСОБА_1 мав при собі документ, що підтверджує особу, а відтак перебував і рухався в контрольованому прикордонному районі цілком правомірно.
Вказали, що матеріали містять суперечності та відомості, які не підтверджені жодним доказом. Розбіжності та неточності, які містяться в матеріалах справи щодо кількості осіб та головне способу вчинення інкримінованого правопорушення свідчать про неможливість прийняття зазначених документів в якості доказів, оскільки з їх змісту неможливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також вказує, що у доповідній записці, абонент невідомий ОСОБА_1 , відповідно жодного листування із ним не могло бути. Зазначене підтверджується відсутністю фотографій такого листування або акту огляду змісту такого листування (повідомлень). Крім того, матеріали адміністративної справи взагалі не містять відомості про вилучення смартфону ОСОБА_1 чи дослідження інформації, яка міститься у такому смартфоні.
Письмове пояснення та заява ОСОБА_1 були написані ним під тиском, що підтверджується відсутністю відмітки канцелярії суду на заяві про її надходження і реєстрації судом, як передбачено розділом ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.
З приводу вказаних обставин 15.05.2024 представником ОСОБА_1 було направлено засобами поштового зв'язку до Державного бюро розслідувань заяву про вчинення представниками ДПС України злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (перевищення влади та службових повноважень працівником правоохоронного органу із застосуванням насильства та зброї).
21.05.2024 року Державне бюро розслідувань повідомило, що заяву про злочин ОСОБА_1 було направлено за належністю до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві.
Зазначає, що свідків правопорушення також немає, про що зазначено в протоколі, а крім протоколу про адміністративне правопорушення, будь-яких інших належних та достовірних доказів, які б підтверджували факт спроби ОСОБА_1 незаконно перетнути державний кордон України, не надано, тому просить закрити справу про адміністративне правопорушення з підстав передбачених п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
29.05.2024 року від адвоката Бурковськї А.Л. до суду надійшло клопотання з додатками щодо навчання ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі. Клопотання мотивоване тим, що у ОСОБА_1 відсутній умисел щодо скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, оскільки дані підстави дають йому право на відстрочку від мобілізації, а саме навчання останнього у навчальному закладі.
Представник ОСОБА_1 , адвокат Бурковська А.Л. у судовому засіданні надала аналогічні пояснення, які виклала у клопотанні про закриття адміністративного провадження та просила суд, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак в матеріалах справи наявна заява від 11 травня 2024 року та довідка про доставку SMS, згідно яких останній повідомлений про розгляд справи у приміщенні Фрунзівського районного суду Одеської області. У вищевказаній заяві ОСОБА_1 вказує, що у разі неявки у судове засідання просить розглядати справу за його відсутності, вину визнає повністю, у скоєному щиро розкаюється.
Начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ОСОБА_5 , який складав протокол про адміністративне правопорушення у судовому засіданні пояснив, що 11 травня 2024 року приблизно о 19 год 30 хв. будучи в прикордонному наряді, на напрямку с. Майорське (Україна) - с. Карманове (РМ) на відстані до 14000 м від лінії державного кордону України виявив 3 громадян України, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які мали намір здійснити незаконний перетин державного кордону України з Республікою Молдова на вихід з України поза пунктом пропуску, в пішому порядку, про що ними були написані відповідні пояснення. Вищевказаних громадян було доставлено до віпс «Павлівка» для складання протоколів про адміністративне правопорушення. Під час оформлення адміністративних матеріалів дані особи свою вину у спробі незаконно перетнути державний кордон, визнали повністю та написали відповідні письмові заяви, письмові пояснення та підписали протоколи про адміністративне правопорушення. Вказав, що до вказаних осіб працівниками прикордонної служби не застосовувалась ні фізична сила, ні психологічний тиск.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , адвоката Бурковської А.Л. у судовому засіданні, уповноваженої особи, яка складала протокол, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно статті 9КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 245, 278, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом. При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, а при розгляді справи слід з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 12 Закону України «Про державний кордон України» встановлено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно з абз. 1 п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Згідно Переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1199 (із подальшими змінами) «Про контрольовані прикордонні райони» в Одеській області таким, серед інших, є увесь Роздільнянський район, де запроваджений прикордонний режим.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Окрім того, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків віком 18-60 років за кордон.
Щодо клопотання надісланого до суду з додатками відносно навчання ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
ОСОБА_1 навчається у вищому навчальному закладі, що дає йому право на отримання відстрочки від мобілізації.
Суд вважає, що факт навчання ОСОБА_1 у навчальному закладі не може свідчити про відсутність умислу останнього щодо перетину державного кордону України.
Крім того, ОСОБА_1 є особою призовного віку, який 11 травня 2024 року був виявлений поблизу с. Майорське Роздільнянського району Одеської області на відстані до 14 000 м від лінії ДКУ, а проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Отже, виявлення ОСОБА_1 неподалік від лінії державного кордону в сукупності з іншими дослідженими доказами дають підстави стверджувати, що ОСОБА_1 намагався незаконно перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску, групою осіб.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановлюючи наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ № 255909 від 11 травня 2024 року, з якого вбачаються дані про особу, дату, час, місце та обставини скоєного ним правопорушення; рапортом помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (з адміністративно-юрисдикційної діяльності) - начальника групи лейтенанта ОСОБА_6 від 12 травня 2024 року; схемою місцевості виявлення правопорушення від 12 травня 2024 року; письмовим поясненням гр. ОСОБА_1 від 11 травня 2024 року; витягом з бази даних інформаційно-телекомунікаційної системи «Ризик» від 11 травня 2024 року; доповідною запискою про результати проведення перевірочних заходів із затриманими громадянами та письмовою заявою гр. ОСОБА_1 від 11 травня 2024 року.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. У судді відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Отже, докази перелічені вище, суд визнає належними й допустимими, зібраними відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП - спроба незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Наведені висновки, що містяться в рішеннях ЄСПЛ є частиною національного законодавства, а тому суд вважає за необхідне їх застосувати при розгляді даної справи, вбачаючи на наявність таких самих випадків, про які йдеться у вищенаведених рішеннях суду міжнародної юрисдикції.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Суд критично оцінює твердження захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, та розцінює такі заперечення винуватості, як обраний спосіб захисту.
Спробою незаконного перетинання державного кордону України у складі групи осіб ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 204-1 ч. 2 КпАП України.
В зв'язку з вищевикладеним, суд, проаналізувавши наявні в справі матеріали в їх сукупності, приходить до переконання, що вищезазначені факти вини ОСОБА_1 є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи і були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.
При дослідженні доказів по справі не встановлено, що вони отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно вимог ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.204-1 КУпАП, під час розгляду справи не встановлено.
З урахуванням обставин справи, суд вважає доведену вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та піддає його адміністративному стягненню у виді штрафу, що на думку суду, буде відповідати завданням КУпАП та достатнє для виконання його мети: виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 605, 60 грн., сплата якого передбачена п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись, ч. 2 ст. 204-1, ст.ст. 7, 9, 245, 251, 278, 283, 284, 285 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів - ГУК в Од.обл./смт.Захарівка/21081100, код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт IBAN) UA218999980313070106000015672, код класифікації доходів бюджету - 21081100.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК в Од.обл./смт.Захарівка/22030101, код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт IBAN) UA328999980313161206000015672, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня винесення постанови, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У випадку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, накладеного на нього, тобто 17 000 грн., що передбачено ст. 308 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до виконання на протязі трьох місяців з дня її винесення.
Суддя: