Справа №643/13001/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/278/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України
Іменем України
24 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадженняза апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника на вирок Московського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_8 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючий, зареєстрованого та до арешту мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 31.08.2016 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, ст. 75 КК України на 2 роки,
засуджений за:
- ч. 4 ст. 187 КК України до 12 років з конфіскацією всього належного йому майна,
- п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до 13 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 31.08.2016 року у виді одного року позбавлення волі і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Крім того, цим же рішенням суду розв'язний цивільний позов, вирішена доля процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно вироку, 22.05.2018 в період з 12.30 до 13.20, точний час не встановлений досудовим розслідуванням, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився у 6 під'їзді будинку АДРЕСА_2 . Спускаючись сходами, на площадці 2 поверху ОСОБА_8 зустрів ОСОБА_9 , яка мешкає в квартирі АДРЕСА_3 цього ж будинку, і між ними на побутовому ґрунті виникла сварка. За мірою розвитку конфлікту у ОСОБА_8 , який мав при собі лезо ножа та усвідомлював, що ОСОБА_9 в силу свого похилого віку не зможе чинити йому опір, виник умисел на заволодіння грошима останньої шляхом розбійного нападу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , з метою недопущення втручання в його дії сторонніх осіб, заштовхнув ОСОБА_9 до приміщення її квартири, увійшов за нею сам та закрив двері.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 дістав з-під одягу ніж та, погрожуючи ним, тобто застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, зажадав, щоб ОСОБА_9 передала йому гроші. Потерпіла, побоюючись за свої життя та здоров'я, стала кричати та кликати на допомогу. ОСОБА_8 , вважаючи, що на крики ОСОБА_9 можуть прийти сторонні особи та запобігти йому реалізувати свій злочинний умисел, вирішив вбити ОСОБА_9 після чого заволодіти її грошима.
Після цього, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що нанесення чисельних ножових поранень людині може потягти за собою її смерть, та бажаючи настання саме цих наслідків, став наносити ножем удари по тілу ОСОБА_9 . Потерпіла намагалась втекти від нападника, закривалась від його ударів руками та весь час кликала на поміч. ОСОБА_8 переслідував останню та, використовуючи свою фізичну перевагу, продовжував наносити удари ножем по голові, тулубу та кінцівках потерпілої. Всього ОСОБА_8 нанесено ОСОБА_9 не менше 30 ударів ножем, від яких вона впала на підлогу та втратила свідомість.
Злочинними діями ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_9 заподіяно наступні тілесні ушкодження:
- голови: проникаюче колото-різане поранення голови в області козелка лівого вуха з ушкодженням м'яких тканин голови, клиновидної кістки зліва, твердої і м'якої оболонок з крововиливом під м'яку мозкову оболонку; 2 поверхневих непроникаючих колото-різаних поранення в проекції соскоподібного відростка зліва і на лівій щоці, з ушкодженням м'яких тканин; синець у зовнішнього кута правого ока з переходом на виличну область справа;
- тулубу: 3 проникаючі колото-різані поранення на задньо-боковій поверхні грудної клітини зліва у верхній третині з ушкодженням м'яких тканин, пристіночної плеври, з внутрішньо-плевральним крововиливом та скупченням повітря у лівій плевральній порожнині; проникаюче колото-різане поранення на передній поверхні грудної клітини справа в проекції 9-го міжреберря по біля-грудинної лінії з ушкодженням м'яких тканин, пистіночної плеври, діафрагми і 5-го сегменту печінки з внутрішньо-плевральним крововиливом та скупченням повітря у правій плевральній порожнині; 4 проникаючі колото-різані поранення на передній черевній стінці з ушкодженням м'яких тканин, очеревини, великого сальника тонкого кишківника, брижі тонкого кишківника із внутрішньочеревним крововиливом; 9 непроникаючих колото-різаних поранень передньої поверхні грудної клітини, розташовані в межах м'яких тканин; синець в області кута лівої лопатки;
- кінцівок: 9 колото-різаних поранень верхніх і нижніх кінцівок з ушкодженням м'яких тканин; відкритий уламковий перелом правої ліктьової кістки множинні синці верхніх кінцівок.
Упевнившись у тому, що воля ОСОБА_9 до опору подолана, ОСОБА_8 , діючи із корисних мотивів, оглянув приміщення квартири та заволодів грошима потерпілої в сумі 5165 гривень.
Після цього ОСОБА_8 з місця вчинення злочину з викраденим зник, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд.
Крім того, 22.05.2018 в період з 12.30 до 13.20, точний час не встановлений досудовим розслідуванням, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився у 6 під'їзді будинку АДРЕСА_2 . Спускаючись сходами, на площадці 2 поверху ОСОБА_8 зустрів ОСОБА_9 , яка мешкає в квартирі АДРЕСА_3 цього ж будинку, і між ними на побутовому ґрунті виникла сварка. За мірою розвитку конфлікту у ОСОБА_8 , який мав при собі лезо ножа та усвідомлював, що ОСОБА_9 в силу свого похилого віку не зможе чинити йому опір, виник умисел на заволодіння грошима останньої шляхом розбійного нападу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 з метою недопущення втручання в його дії сторонніх осіб заштовхнув ОСОБА_9 до приміщення її квартири, увійшов за нею сам та закрив двері.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 дістав з-під одягу ніж та, погрожуючи ним, тобто застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, зажадав, щоб ОСОБА_9 передала йому гроші. Потерпіла, побоюючись за свої життя та здоров'я стала кричати та кликати на допомогу. ОСОБА_8 , вважаючи, що на крики ОСОБА_9 можуть прийти сторонні особи та запобігти йому реалізувати свій злочинний умисел, вирішив вбити ОСОБА_9 після чого заволодіти її грошима.
Після цього, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що нанесення чисельних ножових поранень людині може потягти за собою її смерть, та бажаючи настання саме цих наслідків, став наносити ножем удари по тілу ОСОБА_9 . Потерпіла намагалась втекти від нападника, закривалась від його ударів руками та весь час кликала на поміч. ОСОБА_8 переслідував останню та, використовуючи свою фізичну перевагу, продовжував наносити удари ножем по голові, тулубу та кінцівках потерпілої. Всього ОСОБА_8 нанесено ОСОБА_9 не менше 30 ударів ножем, від яких вона впала на підлогу та втратила свідомість.
Злочинними діями ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_9 заподіяно наступні тілесні ушкодження:
- голови: проникаюче колото-різане поранення голови в області козелка лівого вуха з ушкодженням м'яких тканин голови, клиновидної кістки зліва, твердої і м'якої оболонок з крововиливом під м'яку мозкову оболонку; 2 поверхневих непроникаючих колото-різаних поранення в проекції соскоподібного відростка зліва і на лівій щоці, з ушкодженням м'яких тканин; синець у зовнішнього кута правого ока з переходом на виличну область справа;
- тулубу: 3 проникаючі колото-різані поранення на задньо-боковій поверхні грудної клітини зліва у верхній третині з ушкодженням м'яких тканин, пристіночної плеври, з внутрішньо-плевральним крововиливом та скупченням повітря у лівій плевральній порожнині; проникаюче колото-різане поранення на передній поверхні грудної клітини справа в проекції 9-го міжреберря по біля-грудинної лінії з ушкодженням м'яких тканин, пистіночної плеври, діафрагми і 5-го сегменту печінки з внутрішньо-плевральним крововиливом та скупченням повітря у правій плевральній порожнині; 4 проникаючі колото-різані поранення на передній черевній стінці з ушкодженням м'яких тканин, очеревини, великого сальника тонкого кишківника, брижі тонкого кишківника із внутрішньочеревним крововиливом; 9 непроникаючих колото-різаних поранень передньої поверхні грудної клітини, розташовані в межах м'яких тканин; синець в області кута лівої лопатки;
- кінцівок: 9 колото-різаних поранень верхніх і нижніх кінцівок з ушкодженням м'яких тканин; відкритий уламковий перелом правої ліктьової кістки множинні синці верхніх кінцівок.
Упевнившись у тому, що воля ОСОБА_9 до опору подолана, ОСОБА_8 , діючи із корисних мотивів, оглянув приміщення квартири та заволодів грошима потерпілої в сумі 5165 гривень.
Після цього ОСОБА_8 з місця вчинення злочину з викраденим зник, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд.
ОСОБА_9 була госпіталізована до КЗОЗ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де 27.05.2018 настала її смерть. Причиною смерті ОСОБА_9 явилася важка сукупна травма із множинними проникаючими колото-різаними пораненнями голови, грудної клітини та живота із ушкодженням внутрішніх органів та кровотечею із них, із множинними непроникаючими колото-різаними пораненнями голови, грудної клітини та кінцівок, відкритого уламкового перелому правої ліктьової кістки, що ускладнилася у своїй течії травматичним шоком, геморагічним шоком, стресовою перфорованою виразкою шлунку, серозно-гнійним перитонітом, тромбозом брижі тонкого кишківника, інтоксикацією та поліорганною недостатністю.
В апеляційній скарзі обвинувачений та його захисник просять вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції з підстави порушення, на їх погляд, які були допущені судом першої інстанції вимог чинного процесуального законодавства. Так, вони вважають що ОСОБА_8 було незаконно затримано, а тому зібрані після цього докази є недопустимі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційні скарги, з'ясувавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час судового розгляду не в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Як вбачається із змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, оцінив кожний із доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Не дивлячись на невизнання ОСОБА_8 своєї вини у скоєному, суд першої інстанції на підставі досліджених доказів прийшов до вірного рішення щодо винуватості обвинуваченого у скоєному.
Обґрунтовуючи встановлені фактичні обставини суд першої інстанції послався на показання свідків та документи, якими у повному обсязі підтверджуються встановлені фактичні обставини вчинення ОСОБА_8 дій спрямованих на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людини, вчинене з корисливих мотивів.
Так, це підтверджується наступними фактичними даними, отриманими:
- з протоколів огляду місця події від 22.05.2018 з фототаблицями до них;
- з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 48 від 22.05.2018, про те, що ОСОБА_8 на момент обстеження перебував у стані алкогольного сп'яніння;
-з висновку експерта №09/1378-С/2018 від 31.05.2018;
- з висновку судово-медичної експертизи № 12-17/200-А/18 від 22.06.2018;
- з висновку молекулярно-генетичної експертизи № 546 від 21.08.2018 з фототаблицею до нього;
- з висновку судово-цитологічної експертизи 15№617-С/18;
- з висновку судово-цитологічної експертизи 15№616-С/18;
- з висновку судово-цитологічної експертизи 15№618-С/18;
- з висновку експерта № 547 від 07.08.2018 з фототаблицею до нього.
Крім того, вказані обставини як узгоджуються між собою так і повністю підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_10 й ОСОБА_11 ,які допитані в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції було досліджено заяву потерпілого ОСОБА_12 від 27.09.2020, в якій потерпілий повідомив суд, що на теперішній час він зі своєю сім'єю постійно проживає за межами України, у зв'язку з карантинними обмеженнями не має можливості прибути до судового засідання для дачі показів, та, відповідно, підтримує раніше надані ним покази. Зазначені обставини підтверджені відомостями про перетин потерпілим ОСОБА_12 кордону України 17.04.2019.
Тому районний суд прийняв письмові покази потерпілого ОСОБА_12 , оскільки вважав постійне перебування потерпілого за межами України, з огляду на карантинні обмеження поважною причиною неявки в судове засідання і це аж ніяк неможна вважати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону оскільки згідно ч.1 ст.412 КПК України таким є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив та дослідив всі надані докази по справі і наведені у вироку, які не викликають сумніву у тому, що висновки суду підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду у повному обсязі.
Апеляційні доводи сторони захисту щодо визнання доказів недопустимими не знайшли свого підтвердження підчас апеляційного розгляду.
Так, посилання обвинуваченого на застосування стосовно нього працівниками поліції фізичного насильства під час затримання, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження та спростовуються самою поведінкою обвинуваченого який з відповідними скаргами ні він, а ні його захисник протягом досудового розслідування, так і протягом всього судового розгляду, тобто з 2018 року, не звертались. Більш того, в судовому засіданні під час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу, за участю адвоката ОСОБА_13 , будь-яких заяв відповідно до вимог ч. 6 ст. 206 КПК України, також зроблено не було.
Виходячи з вищенаведених обставин колегія суддів приходить до переконання, що зазначені в апеляційній скарзі обставини затримання ОСОБА_8 є відверто надуманими.
Таким чином, виходячи з цього колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.
Разом з цим, виходячи з положення ч. 2 ст. 404 КПК України якою передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого апеляційна інстанція вважає за можливе перевірити законність засудження ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Як вбачається з вироку, обвинувачений заперечував свою причетність до скоєного повністю, а обвинувачення, на думку колегії суддів, не надала достатніх доказів, які «поза розумним сумнівом» доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Так, за переконанням колегії суддів, висновки суду першої інстанції в цій частині не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду оскільки ці докази підтверджують дії обвинуваченого спрямовані на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людини, вчинене з корисливих мотивів.
Висновки суду першої інстанції щодо вчинення розбою поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, за переконанням колегії суддів не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження оскільки жодний доказ окремо, як і їх сукупність не підтверджують того, що «у ОСОБА_8 , який мав при собі лезо ножа та усвідомлював, що ОСОБА_9 в силу свого похилого віку не зможе чинити йому опір, виник умисел на заволодіння грошима останньої шляхом розбійного нападу».
Так, всі наведені у вироку суду докази свідчать, що умисел ОСОБА_8 спрямований саме на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людини, вчинене з корисливих мотивів, а не вчинення розбою.
Згідно з оскарженим вироком суду, дії ОСОБА_8 , кваліфіковані судом як за п. 6 ч. 2 ст. 115 так і за ч. 4 ст. 187 КК України, проте такий висновок суду першої інстанції, за переконанням колегії суддів, з огляду на вищенаведені обставини, є необґрунтованим.
Викладені обставини свідчать про те, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, фактично судом не встановлена та не доведена.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, вважається неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги захисника слід залишити без задоволення. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне виключення кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України з мотивувальної та резолютивної частини вироку.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Вирок Московського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_8 змінити.
Виключити кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187 КК України з мотивувальної та резолютивної частини вироку.
Вважати засудженим ОСОБА_8 за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до 13 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 31.08.2016 року у виді одного року позбавлення волі і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді