Справа №: 953/507/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №:11-кп/818/1082/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія:ч.1 ст. 345 КК України
16 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , з участю потерпілого ОСОБА_9 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 27 02 2024 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вироком вказаного суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України з призначенням покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з дня його фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Вказаним вироком встановлено, що 04 грудня 2021 року близько 01-00 години, командир взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у складі екіпажу «КУПОЛ-0071», відповідно до своїх функціональних обов'язків, пов'язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, публічної безпеки і порядку, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинив транспортний засіб, а саме: автомобіль марки «Mercedes» моделі «С» сірого кольору, за порушення правил дорожнього руху, а саме п. 2.9.в - керування транспортним засобом без номерного знаку, за кермом якого знаходилася невстановлена в ході досудового розслідування особа чоловічої статі, яка на законну вимогу працівника поліції відмовилася надавати документи, що посвідчують її особу.
В ході подальшого спілкування поліцейського з даною особою, яка знаходилася за кермом автомобіля марки «Mercedes» моделі «С» сірого кольору, без заднього державного номерного знаку, за вищевказаною адресою під'їхав невстановлений під час досудового розслідування транспортний засіб, з якого вийшов гр. ОСОБА_7 , який в подальшому знаючи та усвідомлюючи, що вищезазначені співробітники патрульної поліції перебувають при виконанні своїх службових обов'язків відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», маючи умисел на протидію здійсненню ними покладених на них обов'язків із забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони публічної безпеки, 04 12 2021 о 01-34 годині ОСОБА_7 , підійшовши до ОСОБА_9 , у присутності сторонніх осіб та співробітників патрульної поліції, які перебували у складі екіпажу «КУПОЛ 0071», безпричинно почав виражатися на адресу поліцейського ОСОБА_9 нецензурного лексикою, тим самим порушуючи громадський порядок та перешкоджаючи поліцейському виконання його службових обов'язків.
Діючи в межах наданих йому повноважень, поліцейський представився працівником правоохоронного органу, повідомивши ОСОБА_7 про порушення громадського порядку, після чого попросив припинити протиправні дії, але ОСОБА_7 , ігноруючи законні вимоги поліцейського, з метою перешкоди виконання останнім своїх службових обов'язків, став поводити себе агресивно, а саме плюнув в обличчя поліцейського ОСОБА_9 , та почав погрожувати поліцейському застосуванням насильства, вказуючи на те, що він нанесе поліцейському тілесні ушкодження у вигляді нанесення ударів в обличчя, з метою уникнення відповідальності за порушення громадського порядку, після чого став наближатися до потерпілого, тримаючи в руках прожекторний ліхтар, до якого прикріплений штатив із мобільним телефоном.
Поліцейський, сприймаючи за реальні своєму життю та здоров'ю погрози ОСОБА_7 , здійснив законну вимогу не наближатися до нього та не світити в обличчя вказаним прожекторним ліхтарем, але ОСОБА_7 , не реагуючи на попередження не наближатись та не світити прожектором в обличчя поліцейському, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, почав виражатися на адресу поліцейського ОСОБА_9 нецензурного лексикою, тим самим порушуючи громадський порядок та перешкоджаючи поліцейському виконання його службових обов'язків, порушуючи нормальну діяльність правоохоронних органів, їх авторитет та психічну недоторканість працівника правоохоронного органу, з мотивів перешкодити працівнику правоохоронного органу виконувати свої службові обов'язки, на адресу останнього висловив погрозу насильства - заподіяти потерпілому тілесні ушкодження.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч.1 ст. 345 КК України, тобто погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які її подали.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуваний вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, в ході якого провести судово-лінгвістичну експертизу усного мовлення ОСОБА_7 при спілкуванні із потерпілим ОСОБА_9 .
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт вказує, що попри значний об'єм наведених судом першої інстанції доказів, жоден з них прямо чи опосередковано не доводить поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.345 КК України.
Так, зазначає, що такі докази, як показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , протоколи слідчих експериментів за участі зазначених осіб, протокол огляду від 06 12 2021 року відеозаписів із нагрудних боді-камер екіпажу патрульної поліції Купол - 0071 спростовуються відеозаписами з місця події, наданими як прокурором, так і стороною захисту.
Однак, захисник наголошує, що під час винесення вироку суд першої інстанції не тільки не надав жодної правової оцінки зазначеним відеозаписам, а й взагалі не посилався на них, як на докази.
Вказує, що зміст протоколу огляду від 06 12 2021 року відеозаписів із нагрудних боді-камер екіпажу патрульної поліції Купол-0071 не відповідає фактичному перебігу подій, які відбувалися 04 12 2021 року за участі потерпілого ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 . У протоколі зміст діалогів зазначених осіб свідомо викривлений на користь сторони обвинувачення.
Апелянт переконаний, що на вищевказаних відеозаписах із місця події зафіксовані висловлювання ОСОБА_7 , які не можна кваліфікувати як злочин, передбачений ч.1 ст. 345 КК України.
З метою спростувати наявність у висловлюваннях ОСОБА_7 погроз відносно потерпілого ОСОБА_9 , стороною захисту було заявлене клопотання про призначення у справі судово-лінгвістичної експертизи усного мовлення, у задоволенні якого судом було відмовлено з надуманих мотивів.
Захисник переконаний, що у випадку проведення судово-лінгвістичної експертизи усного мовлення були б отримані докази, які поза розумним сумнівом спростовують винуватість ОСОБА_7 у пред'явленому йому обвинуваченні.
Крім того, апелянт вказує, що призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді двох років позбавлення волі, суд першої інстанції помилково зазначив про відсутність обставин, які пом'якшують покарання.
Так, на переконання останнього, до таких обставин слід віднести щире каяття ОСОБА_7 , який попри невизнання своєї винуватості у вчиненому, під час судового розгляду все ж таки визнав свою поведінку щодо ОСОБА_9 неприпустимою та кілька разів попросив вибачення у потерпілого.
Вказує, що з моменту внесення відомостей щодо ОСОБА_7 до ЄРДР до оголошення вироку, протягом останніх трьох років, він не вчиняв нових злочинів, не притягався до адміністративної відповідальності та не є фігурантом нових розслідувань.
Вважає, що з урахуванням вищевикладеного та відсутності у ОСОБА_7 попередніх судимостей, обвинувальний вирок не відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. ст. 50, 65 КК України, є несправедливим та неспівмірним протиправному діянню, інкримінованому ОСОБА_7 .
На думку захисника наведені вище обставини свідчать про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що у відповідності до ст. 409 КПК України вважає підставами для скасування або зміни судового рішення під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Вказаний вирок оскаржено також прокурором у кримінальному провадженні, який, в свою чергу, просить про його скасування у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості та про ухвалення нового вироку, яким просить призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 345 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Прокурор вказує, що при призначенні обвинуваченому покарання судом першої інстанції не в повній мірі враховані дані, що характеризують особу ОСОБА_7 , а саме те, що останній, будучи працездатною людиною не працевлаштований, не одружений, жодним чином фактично не пов'язаний соціальними інститутами, які могли б сприяти його перевихованню без тривалої ізоляції від суспільства.
Звертає увагу, що ОСОБА_7 під час всього судового розгляду винним себе не визнавав, оспорював обставини, викладені в обвинувальному акті, намагався спотворити та піддати сумніву наявні та очевидні докази сторони обвинувачення. За два роки з моменту вчинення вказаного злочину, ОСОБА_7 навіть не вибачився перед потерпілим. Таким чином, вчинивши злочин відносно працівника поліції, в ході якого не лише погрожував останньому фізичною розправою, а й плюнув поліцейському, довів свою крайню неповагу та зухвале ставлення до авторитету органів державної влади.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник просили про скасування вироку та про призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, при цьому не вбачали підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Прокурор просив про задоволення його апеляційної скарги у повному обсязі, вважаючи призначене судом першої інстанції покарання недостатнім для виправлення обвинуваченого. В той же час заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Потерпілий ОСОБА_9 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, на посиленні покарання обвинуваченому не наполягав.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, обвинуваченого, його захисника та думку потерпілого, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, дослідивши відеоматеріали по справі колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, в той час, як апеляційна скарга захисника обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Кримінальне провадження, згідно із ч. 1 ст. 22 КПК України, здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Так, в матеріалах кримінального провадження відносно ОСОБА_7 наявний DVD-R Диск з відеозаписом подій, що відбулися 04 грудня 2021 року.
Проте, колегія суддів позбавлена можливості однозначно визначитися чи досліджувався вказаний DVD-R Диск судом першої інстанції, враховуючи, що захисник обвинуваченого наполягав на його дослідженні.
Оскаржуваний вирок містить лише посилання на протокол перегляду вказаного DVD-R Диску слідчим СВ ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області від 06 12 2021 року.
Колегією суддів встановлено, що з метою об'єктивності розгляду вказаного кримінального провадження, захисником ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 було заявлене клопотання про призначення судово-лінгвістичної експертизи усного мовлення з поставленням на вирішення експертам питань щодо наявності в мовленні ОСОБА_7 погроз патрульному поліцейському ОСОБА_9 насильством або знищенням чи пошкодженням майна.
Проте, у задоволенні заявленого захисником обвинуваченого клопотання судом першої інстанції було відмовлено, в той час, як на переконання колегії суддів, суд першої інстанції поверхово підійшов до розгляду вказаного питання, оскільки призначення вказаної експертизи мало істотне значення для правильного встановлення обставин кримінального провадження.
Так, порядок проведення експертизи за ухвалою суду під час судового розгляду врегульовано у статті 332 КПК України.
Згідно з ч.1 цієї статті суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 КПК України, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. У свою чергу, в ч. 1 ст. 242 КПК України визначено, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання; не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
В порядку підготовки до апеляційного розгляду та під час розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції переглянув DVD-R Диск з відеозаписом подій, що відбулися 04 12 2021 року, за наслідком чого, дійшов висновку, що для надання оцінки висловлюванням обвинуваченого ОСОБА_7 та надання оцінки його мовленевим особливостям потрібні спеціальні знання.
Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08 10 1998 №53/5 (далі Інструкція), семантико-текстуальна експертиза писемного та усного мовлення є видом лінгвістичної експертизи мовлення.
Відповідно до п.2.1.2 Інструкції семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у наданих на дослідження текстах або усних повідомленнях (за їх текстовими відтвореннями), їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в них (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов'язаних із встановленням фактичних даних про автора.
Об'єктом семантико-текстуальної експертизи може бути як текст (промова), так і його (її) фрагменти, окремі висловлювання, слова, написи, текстові відтворення усного мовлення тощо. Якщо постає завдання здійснити семантико-текстуальну експертизу усномовленнєвого повідомлення (промови, висловлювання), то замовник цієї експертизи разом із цифровим (чи аналоговим) записом промови має надати дослівне текстове відтворення її змісту (стенограму), зроблене власними засобами.
Експерт у галузі семантико-текстуальної експертизи, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), відповідає на питання про наявність чи відсутність висловлювань, які містять заклики до певних дій (вказується, яких саме дій), погрозу, пропозицію, обіцянку або надання, прийняття, спонукання до надання будь-якої вигоди (вказується, яких саме дій) тощо на основі спеціальних знань у галузі мовознавства. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об'єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що без проведення судово-лінгвістичної експертизи із з'ясуванням лексичного значення слів та словосполучень співрозмовників, рішення про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 не можна буде вважати повним та об'єктивним.
При викладених вище обставинах, колегія суддів вважає, що допущена судом першої інстанції неповнота судового розгляду є істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалений вирок з викладених вище підстав підлягає безумовному скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.409 КПК України, до підстав для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції належить істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно зі ст.412 КПК України, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять зазначені порушення, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.2 ч.1 ст.7 КПК України, згідно з якими до загальних засад кримінального провадження відноситься законність, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.
При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно з чітким дотриманням вимог кримінального процесуального закону дослідити всі обставини кримінального провадження, дати відповідну оцінку доказам у їх сукупності та ухвалити судове рішення, яке б відповідало вимогам ст.370 КПК України.
Оскільки підставами для скасування вироку суду є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, тому колегія суддів позбавлена можливості перевірити доводи апеляційної скарги як захисника обвинуваченого так і прокурора щодо призначеного покарання. Такі доводи підлягають ретельній перевірці при новому розгляді кримінального провадження.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, п.6 ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 27 02 2024 року щодо обвинуваченого за ч.1 ст. 345 КК України ОСОБА_7 , - скасувати.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - задовольнити.
Апеляційну скаргу прокурора, - залишити без задоволення.
Призначити новий розгляд даної справи в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
___________ _____________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4