Іменем України
08 травня 2024 року м. Кропивницький
справа № 390/1710/21
провадження № 22-ц/4809/69/24
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Федоренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2023 року та на додаткове рішення від 12 червня 2023 року (суддя Бойко І.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання права власності та стягнення коштів,-
встановив:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому з урахуванням поданих змін підстав позову, просить визнати її особистою приватною власністю житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 3522587200:02:000:1805, що знаходяться за адресою: садове товариство «Ятрань» ВО «Друкмаш» № 1103, Соколівська сільська рада, Кропивницького району Кіровоградської області та в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу ІЖ 412 ИЭ, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 11946 грн, залишивши його у власності ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивувала тим, що 13 квітня 2021 року рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, їй належить на праві власності на житловий будинок, загальна площа 40,8 кв.м., житлова площа 22,6 кв.м. та земельна ділянка з кадастровим номером 3522587200:02:000:1805, площа - 0,061 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначила, що у квітні 2016 року за рахунок коштів отриманих нею від СФГ « ОСОБА_3 » як орендну плату за частину успадкованої земельної ділянки, вона придбала недобудований садовий (дачний) будинок. За кошти отримані від продажу житлової кімнати, яку вона придбала за кошти від продажу успадкованої частки квартири, та за кошти отриманих в рахунок орендної плати вказаний будинок був добудований. Вважає, що вказане нерухоме майно є її особистою приватною власністю, оскільки набуті за її особисті кошти.
Також позивач вказала, що за час шлюбу ними було придбано за спільні кошти подружжя транспортний засіб ІЖ 4121Е 1990 року випуску, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.
З цих підстав позивач просила позовні вимоги задовольнити.
У квітні 2022 року відповідач подав до суду зустрічний позов, в якому вказав, що з 22.02.2011 по 14.05.2021 він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . 23.04.2016 ОСОБА_1 вступила в члени садового товариства і в цей же день був придбаний дачний будинок разом з земельною ділянкою. Для добудови придбаного дачного будинку та здійснення відповідних поліпшень сторони неодноразово брали кредити. При цьому, грошові кошти для повернення кредитів надавала його мати - ОСОБА_4 , яка 25.09.2018 продала свою квартиру та переїхала проживати до вказаного дачного будинку разом з ними. У зв'язку з цим вважає, що дачний будинок та земельна ділянка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Також вказав, що в інтересах сім'ї він отримував кредитні кошти. Після розірвання шлюбу він продовжив погашати заборгованість по кредитах, тому загальна сума коштів, сплачених по кредитах після розірвання шлюбу, також підлягає поділу між подружжям, і половина такої суми становить 20803,17 грн. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на 1/2 частину дачного будинку, 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3522587200:02:000:1805 та стягнути із ОСОБА_1 на його користь 20803,17 грн.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 31 грудня 2023 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю - задоволено частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу ИЖ 412 ИЭ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 3440 (три тисячі чотириста сорок) грн, залишивши його у власності ОСОБА_2 .
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 36,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог первісного позову - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання права власності та стягнення коштів, - задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 40,8 кв.м, житловою площею 22,6 кв.м, розташованого в садовому товаристві «Ятрань» ВО «Друкмаш» №1103, Соколівська сільська рада, Кропивницький район Кіровоградська області, на земельній ділянці з кадастровим номером 3522587200:02:000:1805.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3522587200:02:000:1805, що розташована в садовому товаристві «Ятрань» ВО «Друкмаш» №1103, Соколівська сільська рада, Кропивницький район Кіровоградська області.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20803,17 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Додатковим рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 12 червня 2023 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19500 грн, в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги первісного позову задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що кошти отриманні від продажу спадкового майна та орендна плата за успадковану земельну ділянку є її особистою приватною власністю, за які неї було придбано та добудованого дачний будинок. Разом з цим, вказує, що земельна ділянка набута нею шляхом безоплатної приватизації, тому вона не є об'єктом спільної сумісної власності. Крім того, ОСОБА_2 не надано жодного доказу про отримання кредиту в інтересах сім'ї. Також в апеляційній скарзі вказує на незгоду із стягнутими додатковим рішенням судовими витратами на правову допомогу.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
Статті 60 СК України встановлює презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до частини першої статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Частиною третьою статті 368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 зазначено, що вирішуючи спір між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу й залишає майно у їх спільній частковій власності.
Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя.
Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); в разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.
Відповідно до частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.
Згідно з нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про солідарний характер таких зобов'язань, незважаючи на відсутність в законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов'язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї.
Судом встановлено, що з 22.02.2011 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний заочним рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 13.04.2021 року, що набрало законної сили 14.05.2021. При розірванні шлюбу судом не було встановлено часу фактичного припинення шлюбних відносин (т.1 а.с.7-8).
Під час спільного проживання сторін у шлюбі ними придбано транспортний засіб - автомобіль ИЖ 412 ИЭ, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у розпорядженні ОСОБА_2 . Зазначені обставини визнаються обома сторонами, про що ними зазначено в заявах по суті справи та підтверджено поясненнями учасників справи, наданими суду.
Згідно звіту про оцінку транспортного засобу № 08/04/04 від 13.04.2022, наданого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Експертно-правова консалтингова компанія "ЮРЕКС"», ринкова вартість автомобіля ИЖ 412 ИЭ, державний номер НОМЕР_1 , станом на 13.04.2022 складає 6880 грн (т.1 а.с. 62-64).
З витребуваної судом матеріалів спадкової справи № 442/2013, до майна померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що ОСОБА_1 24 лютого та 28 травня 2014 року отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких вона успадкувала 1/2 частку у спадщині, яка в тому числі складається з наступного майна: квартира АДРЕСА_2 , та земельні ділянки з кадастровими номерами 3522586600:02:001:0172, 3522586600:02:000:2258. (т.2.а.с.142, 170, 171).
Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Куценко І.В. № 2191/01-16 від 19.08.2021 та договору купівлі-продажу від 12.03.2014 зазначеним нотаріусом 12.03.2014 посвідчено, договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 продала належну їй 1/2 частку у квартирі АДРЕСА_2 (т.1 а.с.15, т.2 а.с.202-206).
Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Хомутенко О.В. №48/01-16 від 19.08.2021 та договору купівлі-продажу зазначеним нотаріусом 29.09.2016 посвідчений договір купівлі-продажу кімнати, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_1 (т.1 а.с.14, т.2 а.с.218-221).
Відповідно до членської книжки, виданої 23.04.2016 садівничим товариством «Ятрань» ВО «Друкмаш», ОСОБА_6 вступила у члени зазначеного товариства 23.04.2016, ділянка № 1103 (т.1 а.с.65).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права № 269586220 від 09.08.2021 за ОСОБА_1 26.08.2020 зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 40,8 кв.м, житлова площа 22.6 кв.м, з господарсько-побутовими будівлями, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 2156748135225, що розташований за адресою: Соколівська сільська рада, Кропивницький район Кіровоградська область, земельна ділянка з кадастровим номером 3522587200:02:000:1805. Підставою для державної реєстрації права власності зазначено довідку № 19 від 19.08.2020, виданої головою садівничого товариства «Ятрань» ВО «Друкмаш» та рішення органу місцевого самоврядування, номер 11, виданий 09.12.2020 Соколівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області (т.1 а.с.9).
Згідно з рішенням Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 11 від 09.12.2020 дачний (садовий) будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 40,8 кв.м, що належить ОСОБА_1 на підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2156748135225, - переведений у житловий будинок (т.1 а.с.13).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права № 213589473 від 23.06.2020 за ОСОБА_1 01.10.2018 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522587200:02:000:1805, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призначення якої - для індивідуального садівництва. Підставою для державної реєстрації зазначено рішення Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області № 555 від 03.08.2017 (т.1 а.с.10-11).
Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3522587200:02:000:1805 внесені до Державного земельного кадастру (а.с.12).
Відповідно до довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 07.09.2021 оціночна вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , становить 125025,4 грн, оціночна вартість поліпшень 120991,36 грн, оціночна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 352287200:02:000:1805 становить 4034,04 грн (т.1 а.с.16).
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу форма ОК-7 ОСОБА_1 сплачено єдиний соціальний внесок з наступних сум заробітної плати: у 2011 - 3172,16 грн, у 2013 - 11541 грн, у 2014 - 14616 грн, у 2015 - 15256 грн, у 2016 - 18508,25 грн, у 2017 - 30550,31 грн, у 2019 - 26061,61 грн, у 2020 - 71586,35 грн (т.2 а.с.199-200).
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу форма ОК-7 ОСОБА_2 сплачено єдиний соціальний внесок з наступних сум заробітної плати: у 2011 - 1169,90 грн, у 2012- 10831,46 грн, у 2013 - 4548,84 грн, у 2014 - 9534,99 грн, у 2015 - 37882,82 грн, у 2016 - 43289,32 грн, у 2017 - 63608,37 грн, у 12018 - 22919,92 грн, у 2019 - 17947,50 грн, у 2020 - 16115,97 грн, у 2021 - 12182,45 грн (т.2 а.с.197-198).
За ухвалою суду ГУ ДПС у Кіровоградській області надало відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від оподаткованих агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи по ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 по 30.06.2021, з яких вбачається наявність та джерела доходів у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зазначений період, в тому числі і отримання ОСОБА_1 доходів від надання майна в лізинг від селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 (т.3 а.с.12-22).
Згідно із заяви про приєднання до Умов та Правил надання кредиту «Швидка готівка 2.0» від 23.07.2019 та відповідей голови правління АТ «Акцент-Банк» від 03.01.2020 ОСОБА_1 23.07.2019 в зазначеній установі отримала кредит у розмірі 25000 грн, дата закриття кредита 24.12.2019. Крім того, ОСОБА_1 користувалась кредитним лімітом у розмірі 10000 за угодою № SAMABWFC00001191172, кредит закрито 03.01.2020 і станом на дату надання відповіді заборгованості перед АТ «А-Банк» вона не має (т.1 а.с.69-73).
Відповідно до заяви про приєднання до Умов та Правил надання кредиту «Швидка готівка 2.0» № AN2BCT15510487098 від 22.10.2018 ОСОБА_2 отримав в АТ «А-Банк» кредит у розмірі 20000 грн (т.1 а.с.74-75).
Згідно із заявою про приєднання до Умов та Правил надання кредиту «Швидка готівка 2.0» № AN2BCT15510622736 від 02.08.2019 ОСОБА_2 отримав в АТ «А-Банк» кредит у розмірі 46000 грн (т.1 а.с.109-110).
Відповідно до довідки голови правління «А-Банк» № 5LPP-ANQ3-5UVQ-DVOJ від 13.04.2022 ОСОБА_2 не має заборгованості за кредитними договорами №AN2BCT15510487098, № AN2BCT15510622736, оскільки зазначені кредити закриті (т.1 а.с.111).
Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_2 -PUPJ-149P-U24C від 13.04.2022, відкритому у АТ «А-Банк» на ім'я ОСОБА_2 , останній на підставі угоди № SAMADWFC00000491248 від 02.08.2019, використовував картковий рахунок для безготівкового руху коштів, в тому числі після встановлення кредитних лімітів. В період між 01 і 28 травня 2022 заборгованість ОСОБА_2 перед банком становила 25774,87 грн (т.1 а.с.113-123).
Відповідно до заяви № 1001641627801 від 29.07.2020 та паспорта споживчого кредиту ОСОБА_2 в АТ «Перший Український міжнародний Банк» отримав кредит у розмірі 15800 грн на строк 24 місяці, за строком погашення 29 числа кожного місяця щомісячними платежами по 1130,82 грн (т.1 а.с.79-80).
З виписки по рахунку ОСОБА_2 , відкритому в АТ Перший Український міжнародний Банк», вбачається рух коштів, в тому числі кредитних за період з 05.04.2016 по 04.03.2022 (т.1 а.с.127-153).
Встановивши дані обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довела належними доказами, що житловий будинок та земельна ділянка є її особистою приватною власністю, а тому вони підлягають поділу в порядку ст.70 СК України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довела належними доказами те, що дачний будинок придбаний нею за особисті кошти, які отримала від продажу житлової кімнати, яку вона придбала за кошти отриманні від продажу спадкового майна.
Доводи позивача про придбання дачного будинку за кошти отриманні від продажу спадкового майна спростовуються тим, що спірний будинок було придбано 23.04.2016, що підтверджується членською книжкою СТ «Ятрань», а житлову кімнату продано згідно договору купівлі-продажу 29.09.2016, тобто на час придбання дачного будинку житлова кімната продана ще не була.
Разом з тим, апеляційній суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання спірної земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вказана земельна ділянка була набута шляхом приватизації на підставі рішення Соколівської сільської ради Кіровоградської області № 555 від 03.08.2017.
Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що спірна земельна ділянка є особистою власністю ОСОБА_1 .
Що стосується вимог зустрічного позову про стягнення кредитної заборгованості слід зазначити наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) вказувала, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що, за своїм змістом, свідчить про їх солідарний характер, незважаючи на відсутність у законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов'язаннями, що виникають із правочинів, укладених в інтересах сім'ї. Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватися при поділі майна подружжя.
Крім того, для визначення, чи є боргові зобов'язання, набуті одним з подружжя, спільними та чи підлягатимуть вони врахуванню під час поділу майна, потрібно з'ясувати, чи укладено договір в інтересах сім'ї, а не у власних, а також чи використано одержане за договором в інтересах сім'ї.
Якщо один з подружжя, уклавши відповідний правочин, отримує кошти чи інше майно, яке використовує в інтересах сім'ї, то в іншого виникає зобов'язання щодо повернення цих коштів. Однак, якщо гроші одержано для власних потреб, таке боргове зобов'язання поділу не підлягає.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 уклав з АТ «Акцент-банк» угоду від 02.08.2019, за якою отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 25 000 грн на картковий рахунок В період між 01 і 28 травня 2022 заборгованість ОСОБА_2 перед банком становила 25774,87 грн.
Відповідно до заяви № 1001641627801 від 29.07.2020 та паспорта споживчого кредиту ОСОБА_2 в АТ «Перший Український міжнародний Банк» отримав кредит у розмірі 15800 грн на строк 24 місяці, за строком погашення 29 числа кожного місяця щомісячними платежами по 1130,82 грн.
Стягуючи в порядку поділу спільного майна подружжя із ОСОБА_1 половину непогашеної заборгованості за кредитними договорами, укладеними ОСОБА_2 , а саме 20803,17 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані кредитні договори були укладені в інтересах сім'ї.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що кредитний договір укладений 29.07.2020, за яким ОСОБА_2 отримав 15 800 грн, не може вважатися укладеним в інтересах сім'ї, оскільки на час його укладення сторони фактично припинили шлюбні стосунки, була подана до суду позовна заява про розірвання шлюбу та ухвалою суду від 26.06.2020 відкрито провадження у справі, що підтверджується встановленими обставинами у заочному рішенні Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.04.2021.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вимога про стягнення половини коштів з позивачки отриманих відповідачем за кредитним договором від 29.07.2020 є безпідставною.
Щодо вимог апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини другої, частини шостої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про неспівмірність розміру гонорару зі складністю справи, задоволених вимог та обсягу виконаної роботи адвокатом. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що у зустрічній позовні заяві адвокат Усатенко В.Ю. вказав, що на професійну правничу допомогу у підготовці матеріалів та заяв і розгляду в Кіровоградському районному суді Кіровоградської області зустрічного позову ОСОБА_2 планує витратити 10 000 грн.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що додаткове рішення необхідно змінити зменшивши розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу з 19500 грн до 10 000 грн.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.
З огляду на висновок суду щодо суті апеляційної скарги, витрати понесені позивачем у суді першої та апеляційної інстанції, підлягають стягненню з відповідача на її користь.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2023 року скасувати в частині відмови у визнанні особистою приватною власністю земельної ділянки та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3522587200:02:000:1805, за адресою: садове товариство «Ятрань» ВО «Друкмаш» № 1103, с/рада Соколівська, Кропивницький район, Кіровоградська область.
В іншій частині рішення суду щодо вирішення вимог первісного позову залишити без змін.
У задоволенні вимоги зустрічного позову про визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3522587200:02:000:1805, що розташована в садовому товаристві «Ятрань» ВО «Друкмаш» №1103, Соколівська сільська рада, Кропивницький район Кіровоградська області - відмовити.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2023 року в частині стягнення кредитної заборгованості змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12887,43 грн.
В іншій частині рішення суду щодо вирішення вимог зустрічного позову залишити без змін.
Додаткове рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 12 червня 2023 року змінити, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн, в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1800,20 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 30.05.2024.
Судді:
О.А.Письменний О.Л.Дуковський Л.М. Дьомич