Справа № 522/20387/23-Е
Провадження 2 /522/257/24
23 травня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,
розглянувши позовну заяву в порядку загального позовного провадження ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 21500,00 дол. США.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 в позовній заяві зазначив, що 22 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 (далі - Позикодавець) та ОСОБА_2 (далі - Позичальник) був укладений договір позики, за умовами якого Позичальник позичив, а Позикодавець передав 21 500,00 (двадцять одну тисячу п'ятсот) доларів США із зобов'язанням повернути позику до 31.10.2020 р. На підтвердження факту укладення договору позики та передання грошей було укладено Договір позики від 22.10.2019 р. та видано Позикодавцю - ОСОБА_1 розписку від 22.10.2019 р., яка посвідчує факт отримання у борг грошових коштів від ОСОБА_1 у розмірі 21 500,00 доларів США, із зобов'язанням повернути позику в строк до 31.10.2020 р. Проте своїх зобов'язань належним чином Відповідач не виконав, вказану суму позики Позикодавцю у визначений договором строк не повернув.. Тому, позивач просить стягнути із ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 21500,00 дол. США
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.10.2023 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.01.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
18.03.2024 року позивач надав до суду заяву про зміну предмета позову, відповідно до якого просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 22.10.2019 року у розмірі 781088,55 грн.
У судове засідання 23.05.2024 року сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.10.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого позивач передав відповідачу грошову суму у розмірі 21500,00 дол. США., зі строком повернення до 31.10.2020 року.
На підтвердження факту укладення договору позики та передання грошей було укладено Договір позики від 22.10.2019 р. та видано Позикодавцю - ОСОБА_1 розписку від 22.10.2019 р., яка посвідчує факт отримання у борг грошових коштів від ОСОБА_1 у розмірі 21 500,00 доларів США, із зобов'язанням повернути позику в строк до 31.10.2020 р. Проте своїх зобов'язань належним чином Відповідач не виконав, вказану суму позики Позикодавцю у визначений договором строк не повернув..
На даний час грошові зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 не виконано.
Відповідальність позичальника за порушення умов договору передбачена ч. 1 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно-безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що в результаті укладення договору позики від 22.10.2019 року, між сторонами склалися правовідносини щодо зобов'язання ОСОБА_2 виконати перед ОСОБА_1 взяті на себе грошові зобов'язання встановлені договором позики від 22.10.2019 року.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або з інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Борговим документом, що підтверджує укладання договору позики між відповідачем та позивачем є розписки, які посвідчують передання йому визначеної грошової суми. Таким чином, так як договір позики це односторонній договір, то у відповідача виник обов'язок повернути позикодавцю грошові кошти у такій самій сумі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.
Письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Як передбачено ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У відповідності із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 у розмірі 21500,00 дол. США, що відповідно до уточненої позовної заяви складає 781088,55 грн.
Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. ст. 524, 526, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України 12, 13, 81, 89, 95, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 22.10.2019 у розмірі 781088,55 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 30.05.2024 року.
Суддя А.В. Науменко
23.05.24