Справа № 354/1111/23
Провадження № 33/4808/333/24
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Остап'юк М. В.
Суддя-доповідач Васильєв
27 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Бежука С.М.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що 24.07.2023 о 00 год 05 хв у с. Поляниця на уч. Стаїще, 380, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився. Тим самим ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду незаконною. Посилається на те, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи із належною повнотою, не надав належної оцінки зібраним по справі доказам. Стверджує,що суд першої інстанції не взяв до уваги, що жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують факт керування ним 24.07.2923 року о 00.05 год. в с. Поляниця участок стоїще №380 автомібем Audi Q5 НОМЕР_1 в матеріалах справи немає.
На його думку судом першої інстанції в оскаржуваній постанові не дано оцінки тому факту, що 24 липня 2023 року, працівники поліції транспортний засіб Audi Q5 НОМЕР_1 не зупиняли взагалі, а під'їхали тоді, коли автомобіль був припаркований на стоянці. Крім того, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ААД № 420667 від 24.07.2023 року дані не відповідають долученому відеозапису, згідно якого 24.07.2023 року о 00 год.05 хв. він стоїть біля автомобіля, розмовляє з поліцейським і не керує автомобілем. На відеозапису зафіксовано рух білого автомобіля 24.07.2023 року о 00 год. 02 хв., проте неможливо встановити, що даним автомобілем керує саме він. Крім того на відеозаписі зафіксовано, що жодних ознак алкогольного сп'яніння у нього не було, а тому в працівників поліції були відсутні підстави для проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Також судом не взято до уваги те, що при проведенні його огляду на стан сп'яніння поліцейським грубо порушено вимоги ч.2 ст.266 КУпАП.
Покликається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що поліцейським сфальсифіковано докази по справі. Так, до матеріалів справи долучене направлення на огляд, яке виписане 24.07.2023 року о 00 год.15 хв. і в дане направлення вже вписаний протокол про адміністративне правопорушення ААД 420667, який згідно даних самого протоколу, поліцейський розпочав складати о 00 год.20 хв. 24.07.2023 року, тобто на 5 хв. пізніше після направлення.
Таким чином суд першої інстанції у своїй постанові від 22.02.2024 року прийшов до безпідставного висновку, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена.
Вказує на те, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції посилається як на доказ його вини на рапорт, який не відповідає протоколу та іншим матеріалам справи та носить чисто формальний характер.
Зазначає, що аналіз зібраних у справі доказів дає підстави стверджувати те, що поліцейський при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, зазначених вимог закону в повній мірі не дотримався, а суд першої інстанції не врахував наявні порушення закону.
Просить скасувати постанову судді, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Бежук С.М. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомлена про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в апеляційній скарзі стверджується, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення та вказують на несправедливість призначеного стягнення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи.
Разом з тим, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та його захисник адвокат Бежук С.М. не погоджуються з рішенням суду першої інстанції та стверджують про її невинуватість у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшли до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння як до проведення відповідного огляду, так і під час проведення такого огляду.
Апеляційним судом не встановлені обставини, які свідчать про те, що працівниками поліції були порушені вимоги ст.266 КУпАП щодо порядку проходження огляду на стан сп'яніння.
Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп'яніння взагалі не проводився, оскільки водій відмовився від проходження такого огляду.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 420667 від 24.07.2023 року (а.с. 1), водій ОСОБА_1 24 липня 2023 року о 00 год. 05 хв. с.Поляниця, участо стоїще № 380, водій керував транспортнимзасобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.
Доводи захисника про те, що протокол складено з порушенням чинного законодавства, зокрема ст.256 КУпАП, є безпідставним і такими, що не мають істотного значення для розгляду провадження , оскільки не порушують сутність права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розуміти зміст обвинувачення та організувати ефективний захист своїх інтересів в суді.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що останній, будучи водієм транспортного засобу, відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп'яніння в порушення вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським взводу 1 роти 2 БУПП в Івано-Франківській області молодший лейтенант поліції Кріцак Ігор Михайлович з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
Особа, яка притягається до адміністративного правопорушення ОСОБА_1 від пояснень відмовився
Тимчасово вилучені документи п/в ВАЕ 577632.
Тимчасово наданий дозвіл на право керування транспортним засобом ОТ 281687. Також долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.2), згідно якого водій ОСОБА_1 24.07.2023року о 00 год.15 хв. направлявся до КНП « ПНЦ ІФ-ОР».
Відповідно до вказаного направлення у ОСОБА_1 , були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук.
Вищевказане направлення повністю узгоджується із даними протоколу щодо наявності певних ознак сп'яніння у водія транспортного засобу.
Апеляційний суд вважає, що не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу встановлення факту оформлення відповідного направлення до медичного закладу працівником поліції, оскільки наявність або відсутність акту огляду та направлення до медичного закладу в матеріалах справи не впливають на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який відмовився від проходження відповідного огляду на вимогу поліцейського.
Як вбачається з рапорту інспектора взводу №1 роти № 2 батальйону УПП в Чернівецькій області ДПП солодший лейтенант поліції Копишеров Руслан зазначено, що 24.07.2023 року під час несення служби у складі екіпажу № 211 спільно із молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 під час вільного патрулювання в Івано-Франківській області с.Паляниця, участок СТоїще №380 о 00 год.05 хв. за порушення комендантської години було зупинено транспортний засіб марки AudiQ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . В ході спілкування у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння і запах алкоголю з порожнини рота,виражене тремтіння пальців рук. Від огляду на місці зупинки або в лікарняному закладі у лікаря нарколога відмовився. На вищевказаного водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАп серії ААД 420667. Водія відсторонено від керування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції капітану поліції Костенку Олегу.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності доводиться доказами якими є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції та відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про недопустимість використання відеозапису в якості належного та допустимого доказу, оскільки вищевказані відеозаписи здійснені у встановленому законом порядку та долучені до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення особою, яка складала вищевказаний протокол.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції, нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Зокрема, вищевказаними відеозаписами (а.с.7) зафіксовано, як працівники поліції зупиняють транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за порушення комендантської години. Під час перевірки документів, ,у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим працівники поліції запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки. Після чергових пропозицій працівників поліції пройти огляд, ОСОБА_1 почав стверджувати, що не керував транспортним засобом, хоча раніше повністю визнавав факт керування автомобілем. Поліцейський неодноразово пропонував пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або в медичному закладі. Однак, водій ОСОБА_1 вважав, що відсутня необхідність у проведенні такого огляду, стверджував, що охоронець попросив його перепаркувати автомобіль. Вказував, що він був змушений перепаркувати автомобіль, так як не проживає у готелі. Працівник поліції зазначив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у комендантську годину і треба розраховувати час свого відпочинку. Відеозаписи містять дані, які свідчать про явну відмову ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп'яніння та намагання вливати на поліцейських в неправомірний спосіб з метою уникнення відповідальності, у зв'язку з чим останні були змушені попередити правопорушника про можливість настання кримінальної відповідальності. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення за вчинення ст.130 КУпАп. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 було ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення та роз'яснені права, які передбачені законом.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані відеозаписи повністю спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, оскільки зафіксовані відеозаписом фактичні обставини свідчать про те, що останній дійсно керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає, відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції явних ознак алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника.
Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що згода водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння під умовою виконання працівниками поліції непередбачених законом вимог, повинна розглядатися судом як фактична відмова від проходження такого огляду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на захисника, яке передбачено ст.268 КУпАП виникає у особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, тільки після складання стосовно неї відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що водій транспортного засобу не має права вимагати участі адвоката під час проведення огляду водія на стан сп'яніння, оскільки за своїм правовим змістом проведення такого огляду є виконанням обов'язків водія відповідно до Правил дорожнього руху України.
Посилання ОСОБА_1 , що його не було ознайомлено з його правами на місці зупинки автомобіля є безпідставними та спростовуються вищевказаними відеозаписами та даними протоколу про адміністративне правопорушення.
Сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, була забезпечена реальна можливість ознайомитися зі змістом висунутого обвинувачення з метою організації ефективного захисту своїх інтересів.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення обране судом в мінімальних межах ч.1 ст.130 КУпАП відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Разом з тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУпАП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушника.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону.
Керуючись ст. 294 КУпАП ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв