Провадження № 11-сс/803/1018/24 Справа № 202/5895/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 травня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 підозрюваного (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, незаконною, невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню.
Вважає, що слідчим суддею не прийнято до уваги доводи сторони захисту, що свідчить про упередженість та зацікавленість судді у розгляді вказаного питання та про порушення змагальності сторін.
Вказує, що прокурором не доведено неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а слідчий суддя не зазначив, чим вона підтверджується, при цьому вважає, що прокурором взагалі не підтверджено заявлені ризики.
Крім того вказує, що його підзахисний позитивно характеризується, в останнього наявні міцні соціальні зв'язки, оскільки він має постійне місце проживання, проживає з матір'ю, дружиною, а також має на утримані трьох дітей, з яких молодшій дитині виповнилось лише сім місяців.
Вважає, що необгрунтованими є і застосування розміру застави, який перевищує максимально допустимий розмір, та який є завідомо непомірним для ОСОБА_8 .
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Строк тримання під вартою ухвалою визначено до 29 червня 2024 року. Визначено заставу у розмірі 850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 2 573 800 (два мільйона п'ятсот сімдесят три тисячі вісімсот) гривень.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим. Також вказує, що існують і є доведеними ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів слідства та суду, можливості впливати на потерпілих та свідків.
Також зазначено, що більш м'який запобіжний захід застосувати неможливо, оскільки він не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку колегії суддів, при обрані запобіжного заходу ОСОБА_8 слідчий суддя належним чином виконав вказані вимоги кримінального процесуального закону.
Так, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, зважаючи на наступне.
Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами; заявою про вчинення кримінального правопорушення від 12.04.2024, протоколом пред?явлення особи для впізнання по фотознімкам від 15.04.2024 року; протоколом огляду грошових коштів від 02.05.2024року; протоколом обшуку автомобіля «Мазда СХ-5» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; повідомленням про підозру ОСОБА_8 від 03.05.2024 року; іншими матеріалами кримінального провадження.
З наведених обставин, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_8 в обсязі, достатньому для застосування у відношенні нього запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу. Крім того враховується, що стороною захисту в апеляційній скарзі обгрунтованість підозри щодо ОСОБА_8 не оспорюється.
Є правильними також висновки суду першої інстанції щодо наявності відносно ОСОБА_8 ризику з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що відносно останнього існує обґрунтована підозра у скоєні кримінального правопорушення, яке за правилами ст. 12 КК України є тяжким злочином, за яке передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що може спонукати останнього до спроби уникнути покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від слідства та суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Також не виключається і можливість здійснення підозрюваним впливу на свідків з огляду на те, що він може бути підданий тяжкому покаранню, і те, що згідно встановлених відомостей, свідки є знайомими підозрюваного та перебуваютьу службових стосунках з останнім.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 під вартою, колегія суддів враховує, що останній, небезпідставно підозрюється у скоєнні тяжкого злочину в період воєнного стану, введеного на території України, за який у разі доведення вини останнього, передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що, на думку колегії суддів, дозволяє ґрунтовно припускати, що останній може спрямувати свої дії на перешкоджання слідству шляхом здійснення впливу на свідків та переховування. Також приймаються до уваги дані про особу підозрюваного, який має місце реєстрації, має на утриманні малолітніх дітей та проживає з дружиною та матір'ю, які також перебувають на його утриманні, а тому має міцні соціальні зв'язки, проте вказані обставини колегія суддів не вважає такими, що зможуть стримати його від реалізації існуючих ризиків та забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо недоведеності наявності відносно ОСОБА_8 ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України та відсутності підстав для висновку про неможливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, - є по суті особистими упередженими міркуваннями та оцінками апелянта як особи, зацікавленої у вирішенні порушеного слідчим питання на користь підзахисного, та не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з вищенаведеним.
Також є невмотивованими і доводи сторони захисту стосовно надмірного розміру застави, яку ОСОБА_8 не може сплатити, оскільки слідчим суддею у відповідності до положень ст. 182 КПК України було визначено розмір застави з урахуванням встановлених вимог, а саме у сумі 2 573 800 (два мільйона п'ятсот сімдесят три тисячі вісімсот) гривень, що буде достатньою та необхідною для забезпечення підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, з чим колегія суддів погоджується підстав для її зменшення не вбачає.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що згідно із даними щорічної декларації ОСОБА_8 за 2023 ріку у розпорядженні останнього перебували зокрема готівкові кошти у розмірі, наближеному до 2.500.000, 00 грн., а також він небезпідставно підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, пов'язаного із отриманням неправомірної винагороди.
Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів, погоджуючись з думкою слідчого судді, вважає, що встановлені щодо цього підозрюваного ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням відомостей про його особу, є виключно вагомими та на даному ранньому етапі досудового розслідування не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою, або внесення застави у визначеному розмірі.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2024 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4