Провадження № 11-кп/803/1899/24 Справа № 211/52/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 травня 2024 року м.Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривий Ріг матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019042050000102, за апеляційними скаргами захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , та прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 на вирок Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 04 квітня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, з середньою технічною освітою, працючого, неодруженого, малолітніх, неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не маючого, зареєстрованого та проживаючого за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.4 ст.358 КК України та призначено покарання: за ч.1 ст. 185 КК України - у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень; за ч.4 ст.358 КК України - у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
На підставі ст.49 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності; вирішено питання щодо речових доказів,-
вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він працюючи на посаді прийомоздавальника вантажу та багажу 2 розряду, діючи в порушення вимог своєї робочої інструкції, а саме пункту 5.10 «Про правила перевезення пасажирів, багажу вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», 13.06.2019 приблизно о 22 годині знаходячись біля входу багажного відділення станції Кривий Ріг-Головний, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реалізовуючи свій раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, діючи з корисливих мотивів, переконавшись у відсутності свідків та очевидців, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер вчинюваного ними діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи настання таких, шляхом вільного доступу викрав поліетиленовий пакет, який залишений потерпілою ОСОБА_10 на лавочці біля входу в багажне відділення станції Кривий Ріг-Головний та в якому перебували грошові кошти у сумі 2200 гривень, 100 євро, офіційний курс яких згідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» станом на 13.06.2019 складав 2989,4863 грн.; планшет марки «Samsung» моделі «KT 107 16 GB», ринкова вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1068 від 09.07.2019, становить 1994,30 гривень на 13.06.2019, дитячі речі, ринкову вартість яких не встановлено, у зв'язку з їх відсутністю, після чого зник з місця події обернувши викрадене на свою користь.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 спричинив загальний матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_10 у сумі 7183,78 гривень.
Крім того, відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №240 від 29.04.2010 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту України» працівники певних категорій залізничного транспорту загального користування, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту повинні проходити обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні профілактичні медичні огляди.
Крім цього, нормативними актами, які регулюють питання обов'язкового проходження періодичних профілактичних медичних оглядів працівників певних категорій залізничного транспорту загального користування, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту, порядку проведення цих оглядів є:
- посадова інструкція № ДС-84/2016 від 01.03.2016 прийомоздавальника вантажу та багажу 2 розряду ПАТ «Українська залізниця» РФ «Придніпровська залізниця» СП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» станція Кривий Ріг-Головний, затверджена начальником станції Кривий Ріг-Головний.
- постанова Кабінету Міністрів України № 1465 від 28.09.2000 « Про затвердження Порядку проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих».
ОСОБА_8 працюючи на посаді прийомоздавальника вантажу та багажу 2 розряду станції Кривий Ріг-Головний Структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 04.01.2017 отримав під особистий підпис від уповноваженої особи вказаного підприємства направлення на обов'язковий періодичний медичний огляд працівника, який проводиться згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №240 від 29.04.2010 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту України».
Так, ОСОБА_8 , в порушення вимог діючого законодавства, у період часу з 04.01.2017 по 03.02.2017, точна дата, час та місце невстановлені слідством, маючи прямий умисел та злочинний намір на використання завідомо підробленого документу, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи, завідомо підроблений документ, а саме медичну довідку про проходження періодичного психіатричного огляду серія НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 , яка містить неправдиві відомості, про відсутність у останнього протипоказань за станом здоров'я працювати на посаді прийомоздавальника вантажу та багажу, незважаючи на те, що ОСОБА_8 перебував під наглядом лікаря-психіатра з 2009 року з приводу гострого поліморфного психотичного розладу.
Згідно з п. 22 додатку № 7 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку №240 від 29.04.2010 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту України» перелік медичних протипоказань до роботи для груп I-VIII : Шизофренія, шизотипові, маячні, інші гострі та транзиторні неорганічні психотичні розлади.
Після чого ОСОБА_8 , діючи на досягнення єдиного злочинного наміру на використання завідомо підроблених документів, у денний час доби 03.02.2017, точний час слідством не встановлений, знаходячись у структурному підрозділі «Криворізька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , будучи достовірно обізнаним про те, медична довідка про проходження періодичного психіатричного огляду серія НОМЕР_1 , з ознаками підроблення позитивно впливає на вирішення питання щодо можливості йому продовжувати роботу у відповідних умовах виробничого середовища і трудового процесу, з метою підтвердження факту проходження періодичного психіатричного огляду, маючи злочинний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документу, а саме медичної довідки серії НОМЕР_1 від 11.01.2017, усвідомлюючи протиправність своїх дій, достовірно знаючи про те, що він знаходився під наглядом лікаря-психіатра, надав завідомо підроблений документ до відділу кадрів СП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» РФ Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», тим самим умисно, протиправно використав завідомо підроблений документ.
З таким вироком суду першої інстанції не погодився прокурор та оскаржив в апеляційному порядку, не оспорюючи фактичні обставини, доведеність вини та кваліфікацію, в апеляційній скарзі просить вирок суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень. На підставі п.2. ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що ст.74 КК України встановлено порядок звільнення від покарання та його відбування, ці приписи закону є імперативними та підлягають обов'язковому виконанню.
Звертає увагу, що судовий розгляд проводився в повному обсязі, ОСОБА_8 не визнав вину у вчинені 13.06.2019 року кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.185 КК України, у вчинені 03.02.2017 року кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.358 КК України та відповідно заперечив проти закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Однак, суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_8 від відбування покарання призначеного покарання застосував лише ст.49 КК України, що регулює порядок та підстави звільнення від кримінальної відповідальності, при цьому норма ст.74 КК України, яка регулює саме порядок та підстави звільнення від покарання та його відбування, судом не зазначена, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, не вказавши статтю, не застосувавши положення закону, який підлягав застосуванню.
В своїй апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 , діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , просить вирок суду скасувати та ухвалити виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 . На обґрунтування своїх вимог вказує, що обвинувальний вирок в частині визнання обвинуваченого винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, ґрунтується виключно на припущеннях, при цьому доказів того, що ОСОБА_8 вчинив вказане кримінальне правопорушення чи мав намір його вчинити, в кримінальному провадженні немає.
Наголошує, що поліетиленовий пакет з речами та грошовими коштами забутий потерпілою, вона згадала про нього лише наступного дня, при цьому обвинувачений ОСОБА_8 вказаний пакет знайшов, а не викрав, а отже кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.185 КК України не вчиняв.
Звертає увагу, що за наявності умислу на привласнення належного потерпілій майна та грошових коштів, обвинувачений ОСОБА_8 міг бути визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.193 КК України за ознаками незаконного привласнення знайденого чи такого, що випадково опинилося у нього, чужого майна.
Зазначає, що обвинувачений, повідомив потерпілій, що її речі знаходяться у нього, хоча мав можливість їй про це не повідомляти, також він міг зазначити, що в пакеті, якій він ніс с роботи були його особисті речі. Вказане свідчить на відсутність умислу на привласнення належних потерпілій ОСОБА_10 речей та грошових коштів.
Вказує, що обвинувачений ОСОБА_8 здав знайдений ним поліетиленовий пакет з речами та грошовими коштами на зберігання до відділення поліції, що також свідчить про відсутність у нього умислу на їх привласнення. Також звернув увагу, що особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання до поліції або органові місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали, а тому взявши забутий потерпілою поліетиленовий пакет з речами та грошовими коштами та здавши його на зберігання до поліції, обвинувачений ОСОБА_8 діяв відповідно до вимог чинного цивільного законодавства України.
Також наголошує, що діяти ОСОБА_8 в порушення вимог своєї робочої інструкції, як про це зазначено у вироку, не міг оскільки його робоча зміна закінчилася за дві години до того, як він знайшов належний потерпілій пакет з речами, тобто на робочому місці він в той момент не перебував.
Зазначає, що матеріали справи містять дані, які вказують на фальсифікацію працівниками поліції матеріалів кримінального провадження, зокрема ОСОБА_8 здав речі потерпілої на зберігання до відділу поліції, при цьому яким чином ним надані вказані речі для огляду, відповідно до протоколу від 14.06.2019 року.
Вказує, що правова позиція Верховного суду, на яку посилається суд першої інстанції є такою, що не узгоджується з фактичними обставинами даного кримінального провадження.
Крім того, вказує, що обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст.358 КК України ґрунтується виключно на припущеннях, при цьому доказів того, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив вказане кримінальне правопорушення в матеріалах кримінального провадження немає.
В кримінальному провадженні відсутні докази, що надана ОСОБА_8 медична довідка є підробленим документом, відсутні докази, що підпис лікаря-психіатра, підпис керівника медичного закладу чи відбиток печатки медичного закладу на вказаній медичній довідці є підробленими. При цьому, за відсутності доказів підробки вказаної медичної довідки визнання обвинуваченого ОСОБА_8 винним у використанні завідомо підробленого документа є безпідставними.
Також наголошує, що обвинувачений не заперечує проти того, що медична довідка була ним підроблена, однак наполягає лише на тому, що вказана медична довідка не є офіційним документом.
Заслухавши доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала доводи апеляційної скарги прокурора та просила її задовольнити, а апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги захисника та просили її задовольнити, виправдати обвинуваченого, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені учасниками судового провадження, зіставити їх з наявними у справі доказами та дати на кожен вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.
Однак вказаних вимог закону суд першої інстанції під час дослідження доказів не дотримався.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сторона захисту в апеляційному порядку оскаржила вирок , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильну оцінку доказів.
Суд першої інстанції перелічив наявні докази, але не надав їм будь-яку правову оцінку, не проаналізував та не зіставив усіх фактичних даних, які належать до предмета доказування і мають значення для справедливого вирішення справи.
Так, суд визнав доведеним винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, посилаючись на наявність у нього умислу на використання завідомо підробленого документу, проте не надав оцінки показам обвинуваченого щодо відсутності у нього умислу по використанню завідомо підробленого документу. Також, поза увагою місцевого суд залишено доводи обвинуваченого щодо зняття його з обліку у лікаря-психіатра в 2016 році, коли як, довідку останній брав вже у 2017 році.
Крім того, доводів сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої знання обвинуваченого ОСОБА_8 про підроблення документу не були належним чином перевірені судом першої інстанції, оскільки мотивів на їх спростування у вказаному судовому рішенні не наведено, що робить його суперечливим та необґрунтованим.
В силу ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст.91 КПК України входять до предмету доказування, зокрема, це подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Такі суперечності, на думку суду, позбавляють суд можливості роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення у відповідності до вимог ст.348 КПК України.
Проаналізувавши допущені судом першої інстанції порушення вимог діючого кримінального процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що наведені обставини є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому вирок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим і вмотивованим, а тому він підлягає безумовному скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою скасування судового рішення є неповнота судового розгляду. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 411 цього Кодексу судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Оскільки, під час апеляційного розгляду, судом встановлені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не перевіряє інші доводи апеляційних скарг сторони захисту та прокурора, але вони підлягають обов'язковій перевірці при новому судовому розгляді.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно дослідити обставини кримінального провадження, керуючись законом, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги захисника, після чого з урахуванням усіх обставин, зважаючи на положення Конвенції та правозастосовну практику Європейського суду з прав людини, ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення згідно з вимогами процесуального та матеріального законів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419 КПКУкраїни, колегія суддів, -
апеляційні скарги захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , та прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 , задовольнити частково.
Вирок Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 04 квітня 2024 року у щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді