Провадження № 11-сс/803/1036/24 Справа № 226/1139/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 травня 2024 року м.Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Димитрівського міського суду Донецької області від 03 травня 2024 року, якою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 29 червня 2024 року включно;
старшим слідчим слідчого відділення Відділення поліції №2 Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором, подано до Димитрівського міського суду Донецької області клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 .
01.05.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме у умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, вичиненому групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
Ухвалою слідчого судді Димитрівського міського суду Донецької області від 03 травня 2024 року клопотання старшого слідчого Відділення поліції № 2 Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області ОСОБА_9 задоволено; застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , з місцем дислокації: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування до 29 червня 2024 року включно.
На зазначене рішення захисником адвокатом ОСОБА_7 , діючим в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі та уточненнях до неї, останній просить скасувати вищевказану ухвалу слідчого судді, застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою або встановити розмір застави, який буде гарантувати виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків відповідно до КПК України.
Наголошує, що матеріали провадження містять постанову про визнання групи прокурорів від 30.04.2024 року, відповідно до якої прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони визначив органом, який здійснюватиме процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Донецьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону. Разом з тим, у вступній частині повідомлення про підозру від 01.05.2024 року зазначається, що нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва здійснюється Донецькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил. При цьому, повідомлення про підозру погоджено з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. Отже, в матеріалах одного кримінального провадження зазначається про три різні органи прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у даному кримінальному проваджені.
Також вказує на неналежність лікарського свідоцтва про смерть потерпілого. Також зазначає, що ОСОБА_8 пред'явлено підозру без його особистого допиту.
Зазначає, що заявлені ризики не підтверджені, оскільки ОСОБА_8 не мав та не має на меті переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вказує, що останній в ході розгляду справи чітко дотримувався порядку у суді, а тому відсутні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_8 буде переховуватись. Також не доведено, що підозрюваний може впливати на свідків, при цьому прокурор не посилається на показання жодної особи, що також наведено в ухвалі слідчого судді. Крім того, не доведений ризик, що ОСОБА_8 може знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів у кримінальному провадженні, оскільки усі докази знаходяться у слідчого чи прокурора та наведені в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Вказує, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем, раніше не судимий та виховує малолітню дитину, що свідчить про міцні соціальні зв'язки.
Звертає увагу, що ОСОБА_8 бажав взяти на поруки його безпосередній командир.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника адвоката ОСОБА_7 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, змінити запобіжний захід на не пов'язаний з триманням під вартою, прокурора ОСОБА_10 , який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того,стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Крім того, відповідно до ч.1ст.9 Конституції України,ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. Зокрема, ЄСПЛ послався на практику застосування статті 5 Конвенції у рішення «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства».
У вказаних рішеннях ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкцією інкримінованого кримінального правопорушення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, тобто ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який за законом є тяжким злочином.
Колегія суддів вважає, що надані слідчим докази доводять обставини, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, і таке стверджується доказами, що долучені до клопотання слідчого, зокрема, протоколом огляду, протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі ОСОБА_11 , протоколами проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участі ОСОБА_12 , протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участі ОСОБА_13 , протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участі ОСОБА_15 , протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участі ОСОБА_17 , протоколом допиту свідка ОСОБА_18 , протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_12 .
На переконання суду апеляційної інстанції зазначені докази в сукупності та з точки зору стороннього спостерігача дають підстави вважати можливим вчинення підозрюваним ОСОБА_8 інкримінованого діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки слідчого судді про те, що у цьому кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, має навички, які можуть сприяти переховуванню від органів досудового розслідування та суду та впливати на інших учасників кримінального провадження.
При цьому слідчим суддею визнаний недоведеним ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Суд апеляційної інстанції вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_8 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину і лише обраний слідчим суддею запобіжний захід зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу, дані про особу ОСОБА_8 не зменшують або не усувають наявність ризиків в цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про доведеність слідчим та прокурором недостатності застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування.
Апеляційний суд визнає доводи сторони захисту про недоведеність ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення безпідставними та необґрунтованим, оскільки прокурором вказаний ризик не заявлений та слідчим суддею не визнаний доведеним.
Посилання захисника адвоката ОСОБА_7 про те, що підозрюваний не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню не заслуговують на увагу через їх необґрунтованість, колегія суддів вважає заявлені ризики вкрай вірогідними.
Посилання захисника, щодо невизначеності органу досудового розслідування та неналежності свідоцтва про смерть потерпілого, не є предметом даного апеляційного перегляду, оскільки оцінка зазначеним доводам буде надана під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження, разом з цим, матеріали провадження містять усі обов'язкові умови для обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема доведеність заявленим ризикам та обґрунтованість пред'явленої підозри у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та ухвалу слідчого судді про його задоволення законним та обґрунтованим, і не знаходить достатніх та належних підстав для задоволення апеляційної скарги останнього.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 405, 407, 424 КПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 ,залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Димитрівського міського суду Донецької області від 03 травня 2024 року, якою обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді