Справа № 946/4430/24
Провадження № 1-кс/946/1450/24
29 травня 2024 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю: слідчого - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , підозрюваної - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянки України, неодруженої, офіційно не працевлаштованої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, але:
- 30.11.2023 направлено до суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №12023162150001435 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;
- 15.01.2024 направлено до суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №12023162150001511 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,-
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеські області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеські області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162150000200 від 09.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 05.02.2024, ОСОБА_5 , знаходячись у м. Ізмаїл, більш точне місце знаходження не встановлене, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, у додатку «Телеграм» у групі «Ізмаїл товари та послуги» з акаунту «IZZEK» розмістила оголошення щодо продажу двоспального ліжка, якого фактично не мала в наявності, зазначивши при цьому контактний номер телефон НОМЕР_1 .
Так, 05.02.2024 року, потерпіла ОСОБА_6 , побачивши у мережі «Інтернет» в додатку «Телеграм» у групі «Ізмаїл товари та послуги» оголошення щодо продажу двоспального ліжка, здійснила телефонний дзвінок по номеру НОМЕР_1 , який був зазначений в оголошенні та в подальшому здійснювала переписку у додатку «Телеграм». В ході спілкування, ОСОБА_5 шляхом обману, запевнила потерпілу ОСОБА_6 в тому що у неї в наявності для продажу є двоспальне ліжко, яке вона передасть останній після проведення передплати у розмірі 400 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 , що емітована АТ «Укргазбанк» на що ОСОБА_6 погодився та 05.02.2024 о 16:22 здійснила переказ грошових коштів на суму 400 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 , яку зазначила ОСОБА_5 . Після цього, 05.02.2024 ОСОБА_5 зв'язалася із потерпілою, та шляхом обману, запевнивши потерпілу у тому, що для того щоб доставити ліжку до адреси мешкання потерпілої, остання повинна оплатити суму доставки у розмір 500 грн., на що ОСОБА_6 погодилась та 05.02.2024 о 20:30 здійснила переказ грошових коштів на суму 500 грн. на банківську картку № НОМЕР_3 , що емітована АТ «А-банк» та яку вказала ОСОБА_6 .
Після отримання грошових коштів на банківські рахунки, ОСОБА_5 обумовлений товар не відправила, чим спричинила потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 900 гривень.
Крім того, установлено, що 02.03.2024, ОСОБА_5 , знаходячись у м. Ізмаїл, більш точне місце знаходження не встановлене, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, у додатку «Телеграм» у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з акаунту « ОСОБА_7 » розмістила оголошення щодо продажу квитків сполучення «Ізмаїл-Кишинів», зазначивши при цьому контактний номер телефон НОМЕР_1 .
Так, 02.03.2024 року, потерпіла ОСОБА_8 , побачивши у мережі «Інтернет» в додатку «Телеграм» у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оголошення щодо продажу автобусних квитків «Ізмаїл-Кишинів», здійснила телефонний дзвінок по номеру НОМЕР_1 , який був зазначений в оголошенні та в подальшому здійснювала переписку у додатку «Телеграм». В ході спілкування, ОСОБА_5 шляхом обману, запевнила потерпілу ОСОБА_8 в тому що остання здійснює продаж квитків на автобус сполученням «Ізмаїл-Кишинів», хоча насправді вона не є представником перевізника та не здійснює продаж квитків, та зможе забронювати місце після передплати у розмірі 500 грн. на банківську картку № НОМЕР_4 , що емітована АТ «А-банк», на що ОСОБА_9 погодилась та 02.03.2024 о 10:22 здійснила переказ грошових коштів на суму 500 грн. на банківську картку № НОМЕР_4 , яку зазначила ОСОБА_5 .
Після отримання грошових коштів на банківський рахунок, ОСОБА_5 обумовлений квиток не забронювала, чим спричинила потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 500 гривень.
Крім того, установлено, що 23.03.2024, ОСОБА_5 , знаходячись у м. Ізмаїл, більш точне місце знаходження не встановлене, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, у додатку «Телеграм» у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з акаунту « ОСОБА_10 » розмістила оголошення щодо продажу квитків сполучення «Ізмаїл-Кишинів», зазначивши при цьому контактний номер телефон НОМЕР_1 .
Так, 23.03.2024 року, потерпіла ОСОБА_11 , побачивши у мережі «Інтернет» в додатку «Телеграм» у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оголошення щодо продажу автобусних квитків «Ізмаїл-Кишинів», здійснила телефонний дзвінок по номеру НОМЕР_1 , який був зазначений в оголошенні та в подальшому здійснювала переписку у додатку «Телеграм». В ході спілкування, ОСОБА_5 шляхом обману, запевнила потерпілу ОСОБА_11 в тому що остання здійснює продаж квитків на автобус сполученням «Ізмаїл-Кишинів», хоча насправді вона не є представником перевізника та не здійснює продаж квитків, та зможе забронювати місце після передплати у розмірі 400 грн. на банківську картку № НОМЕР_5 , що емітована АТ «Монбанк», на що ОСОБА_11 погодилась та 23.03.2024 о 15:22 здійснила переказ грошових коштів на суму 402грн. на банківську картку № НОМЕР_5 , яку зазначила ОСОБА_5 .
Після отримання грошових коштів на банківський рахунок, ОСОБА_5 обумовлений квиток не забронювала, чим спричинила потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 402 гривень.
Крім того, установлено, що 04.04.2024, ОСОБА_5 , знаходячись у м. Ізмаїл, більш точне місце знаходження не встановлене, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, у додатку «Телеграм» у групі «Ізмаїл товари та послуги» з акаунту «IZZEK» розмістила оголошення щодо продажу шотландського висловухого кота, якого фактично не мала, зазначивши при цьому контактний номер телефон НОМЕР_6 .
Так, 04.04.2024 року, потерпіла ОСОБА_12 , побачивши у мережі «Інтернет» в додатку «Телеграм» у групі «Ізмаїл товари та послуги» оголошення щодо продажу шотландського висловухого кота, здійснила телефонний дзвінок по номеру НОМЕР_6 , який був зазначений в оголошенні та в подальшому здійснювала переписку у додатку «Телеграм». В ході спілкування, ОСОБА_5 шляхом обману, запевнила потерпілу ОСОБА_12 в тому що у неї в наявності для продажу кіт, якого вона передасть останній після проведення передплати у розмірі 500 грн. на банківську картку № НОМЕР_7 , що емітована АТ «А-банк» на що ОСОБА_12 погодилась та 04.04.2024 о 09:40 здійснила переказ грошових коштів на суму 500 грн. на банківську картку № НОМЕР_7 , яку зазначила ОСОБА_5 .
Після отримання грошових коштів на банківський рахунок, ОСОБА_5 обумовлений товар не передала потерпілій, чим спричинила ОСОБА_12 майнову шкоду на суму 500 гривень.
24.05.2024, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
У зв'язку із наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України, слідчий та прокурор просять застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
У судовому засіданні слідчий підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити. Прокурор в судовому засіданні просив задовольнити клопотання слідчого. Зазначили, що наявні всі підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, у зв'язку із обґрунтованістю підозри та підтвердженням наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України. Зазначили, що на даний момент підозра є обґрунтованою.
Підозрювана у судовому засіданні вину визнала, не заперечувала проти задоволення клопотання слідчого.
Вислухавши слідчого, прокурора, підозрювану, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту необхідно задовольнити з наступних обставин.
В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеські області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162150000200 від 09.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
24.05.2024, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у інкримінованому їй діянні підтверджується зібраними на даний час в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_12 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_11 ; протоколом проведення обшуку; протоколом огляду предмету.
Відповідно до п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
В свою чергу, відповідно до вимог ст. 178 УПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Відтак, у даному кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловлено позицію, викладену у п.1 листа за №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року, згідно якої, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний: здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону; враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ); при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України») тощо.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції та практики ЄСПЛ (рішення від 25.03.1999 року у справі «Ніколова проти Болгарії», рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України»), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
При вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до трьох років.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою та підставою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваної ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Так, ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винною в інкримінованому кримінальному правопорушенні вона може спробувати переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Підозрювана може незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому маючи іншій запобіжний захід, аніж домашній арешт, ОСОБА_5 матиме можливість незаконно впливати на потерпілих, зокрема шляхом прохань або погроз змушувати надати суду неправдиві показання з метою створення сприятливих для себе умов для уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан.
Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, а саме: перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34). Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створіть загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.
Крім того, суд враховує, обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів у матеріалах кримінального провадження, що вказують на причетність до вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваної винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, відсутність у підозрюваної офіційного місця роботи.
Більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Строки запобіжного заходу не можуть перевищувати 60 днів, а також строків досудового слідства, у зв'язку з чим запобіжні заходи можуть бути застосовані відповідно до строку закінчення досудового слідства та на строк, що не перевищує 60 діб.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 193, 194, 196 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною їй залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період 22:00 години до 06:00 години наступного дня без дозволу слідчого, прокурора, або суду строком до 22 липня 2024 року.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 обов'язки до закінчення строку досудового розслідування, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не залишати своє місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період 22:00 години до 06:00 години наступного дня без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 22 липня 2024 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено 31.05.2024р. о 08:30 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1