Справа № 726/1421/24
Провадження №2/726/273/24
Категорія 68
про залишення позовної заяви без руху
31.05.2024 м. Чернівці
Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Асташев С. А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
29.05.2024 Садгірським районним судом м. Чернівці отримано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у прохальній частині якої позивач просить суд розірвати шлюб між сторонами, а також встановити факт, що він самостійно виховує та утримує малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Перевіряючи отриману позовну заяву на відповідність вимогам ЦПК України, приходжу до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Подання позову має відбуватись з дотриманням певних умов, а тому порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Так, позивачем в позовній заяві зазначено предметом позову лише розірвання шлюбу, хоча в прохальній частині позову містяться дві вимоги: про розірвання шлюбу та про встановлення факту самостійного утримання дитини батьком.
Позовна заява є документом на підставі, якого суд приходить до висновку про можливість відкриття провадження по справі із визначенням сторін та предмету позову, тому самостійне внесення судом змін, навіть за умов їх очевидності, може викликали сумніви щодо упередженості та зацікавленості у інших учасників процесу.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Натомість позивачем у позові не вказано про участь органу опіки та піклування. Також в залежності від обставин з якими позивач пов'язує необхідність встановлення факту самостійного утримання дітей третіми особами можуть бути, поряд із органом опіки та піклування, Управління соціального захисту населення, Департамент праці та соціальної політики, уповноважені особи компетентних органів державної влади, на яких покладено обов'язки з виконання Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію».
Так, в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) вказано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Однак, в порушення вказаних норм закону позивачем не додано до позовної заяви відповідних письмових доказів, якими б обґрунтовувалися його вимоги.
Навпаки позивач вказує про відсутність спору щодо визначення місця проживання дитини оскільки правовідносини врегульовано нотаріально посвідченим договором.
Якщо батьки досягли згоди з питання визначення місця проживання дитини, укладається договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, згідно ч. 4 ст. 157 Сімейного кодексу України. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Позивач в позовній заяві не зазначив в чому спірність правовідносин, що склалися між сторонами щодо визначення місця проживання їх дітей, чим це підтверджується і чому не може бути вирішено сторонами у безспірному порядку.
В частині 3 статті 155 СК України (здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків) зазначено, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Факт відсутності участі матері (батька) у вихованні дитини може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.
В позовній заяві відсутнє підтвердження про те, що позивачем не вживалися заходи досудового врегулювання спору, якщо такі заходи проводились, та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Також слід звернути увагу, що необґрунтованим є посилання на постанову Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/952/18, яка стосується вирішення питання про залишення проживання дитини із одним із батьків при розірванні шлюбу.
Натомість у своєму позові позивач просить встановити факт самостійного утримання дитини, а не залишити її проживати із ним, що вирішено батьками за спільною згодою.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Так у позові ОСОБА_1 об'єднано декілька вимог та вказано про наявність судових витрат у розмірі 1 211,20 грн та долучено квитанцію на підтвердження оплати.
Однак враховуючи, що у позові об'єднано дві вимоги, позивачу слід доплатити судовий збір за іншу заявлену вимогу, у випадку її залишення.
Згідно із п.8 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст. 95 ЦПК України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Однак, позивачем долучені копії документів, що не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством, а також не вказано про наявність оригіналів письмових доказів.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищевикладене, позивачу слід оформити позовну заяву, відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України, виправити недоліки позову, викладені у цій ухвалі, уточнити заявлені вимоги, сплатити судовий збір за заявлену вимогу немайнового характеру, належним чином завірити долучені копії та вказати про наявність оригіналів документів. Також слід визначитися із колом осіб, яких слід залучити до участі у справі.
Ураховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 185 ЦПК України, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати 5 (п'яти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вимог ухвали суду, позовна заява, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, буде вважатися неподаною і повернута йому.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.261 ЦПК України, ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На підставі викладеного, Закону України «Про судовий збір» та керуючись ст.ст. 95, 175 - 177, 185, 261, 354 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу ОСОБА_1 строк 5 (п'ять) днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який рахувати з дня отримання ним копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо у встановлений строк вказані в ухвалі недоліки не будуть усунені, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута йому.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. А. Асташев