Справа № 351/2135/23
Номер провадження №1-кп/351/55/24
27 травня 2024 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представника потерпілого- ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Снятині кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вовчківці, Снятинського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, згідно ст. 89 КК України не судимого, військовослужбовця,
обвинуваченого за ст. 122 ч.1 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_6 , умисно спричинив потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так, 08.05.2023 близько об 17 год. 30 хв., солдат ОСОБА_6 перебуваючи по АДРЕСА_1 , зустрівся із потерпілими ОСОБА_7 , де в ході розмови з останнім, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_6 маючи на меті спричинити ОСОБА_7 тілесні ушкодження, а не порушити громадський порядок, без особливої зухвалості чи виняткового цинізму, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання негативних наслідків щодо здоров'я ОСОБА_7 , завдав йому декілька ударів кулаками правої та лівої руки в щелепу, у результаті чого спричинив тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку експерта, у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи множинної локалізації, травматичного відкритого перелому тіла нижньої щелепи зліва та в ділянці суглобового відростка справа зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що викликало тривалий розлад здоров'я і не є небезпечним для життя.
У ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав. У своїх показаннях вказав, що 08 травня 202023 року їхав додому та зустрів потерпілого, який зателефонував до свого брата і передав йому телефон. Після закінчення розмови із ОСОБА_7 за свій борг, він сказав потерпілому, що кошти за автомобіль віддасть пізніше, нащо останній почав його ображати, а саме назвав неадекватним. Висловлювання потерпілого його образило, тому він наніс ОСОБА_7 удар рукою в обличчя, а той у відповідь вдарив його, вони почали штовхати один одного та впали на землю. Після інциденту, потерпілий сів у автомобіль та поїхав, а він пішов додому митися, оскільки обличчя було в крові, так як ніс був зламаний. Щиро кається, просив суворо не карати. Заявлений цивільний позов визнав частково, а саме визнав матеріальну шкоду.
Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що на початку травня 2023 року проїжджав в с. Вовчківці та побачив ОСОБА_6 , який раніше обмінявся з його братом ОСОБА_8 автомобілями та був винен йому ще 300 доларів США. Однак, протягом трьох місяців ОСОБА_6 кошти не повертав, тому він зупинився щоб поговорити про повернення даних коштів. У процесі розмови ОСОБА_6 сказав, що кошти повертати не буде, тоді він повідомив про це брата, розвернувся і пішов до автомобіля. У цей час обвинувачений його наздогнав та почав наносити удари руками та ногами по голові, внаслідок чого йому було зламано щелепу. Просив обвинуваченого ОСОБА_6 карати суворо. Заявлений цивільний позов визнав у повному обсязі.
Представник потерпілого, адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала заявлений цивільний позов у повному обсязі.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні суду показав, що відвозив потерпілого, який є його сином у лікарню, оскільки у нього була зламана щелепа. Син повідомив, що його побив ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_6 здійснили обмін автомобілями. Згідно обміну, ОСОБА_6 повинен був йому доплатити ще 300 доларів США на протязі двох тижнів. Однак, обвинувачений повернув лише 3000 гривень, а решту пообіцяв віддати пізніше. 08 травня 2023 року до нього зателефонував брат ОСОБА_10 та повідомив, що зустрівся із обвинуваченим і передав йому телефон. Останній сказав, що кошти віддасть пізніше. Після цього, ОСОБА_10 сказав, що ОСОБА_6 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння і далі він почув шум у телефоні та зв'язок було перервано. Додзвонитись до брата більше він не зміг. Вже вечором того ж дня, до нього зателефонував потерпілий та сказав, що йому потрібно у лікарню, оскільки обвинувачений зламав йому щелепу.
Крім визнання обвинуваченим своєї вини, факт вчинення ОСОБА_6 , інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується також дослідженими, згідно вимог ст. 358 КПК України, у судовому засіданні зібраними по справі письмовими доказами:
З рапорту помічника чергового ВП №1 Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області слідує, що 08.05.2023 о 22:12 до відділення поліції №1 м. Снятин надійшло повідомлення зі служби 102 від лікаря віддлілення щелепно-лицевої хірургії ОКЛ м. Івано-Франківськ про те, що до них поступив пацієнт ОСОБА_7 , 1991 р.нар., житель с. Залуччя Коломийського району з тілесними ушкодженнями, а саме перелломом нижньої щелепи, які отримав у Вовчківці Коломийського району близько 17:00 години, побив знайомий.
Із висновку експерта №81 слідує, що на підставі даних судово-медичної експертизи у ОСОБА_7 , 1991 р.нар., виявлено тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи множинної локалізації, травматичного відкритого перелому тіла нижньої щелепи зліва та в ділянці суглобового відростка справа зі зміщенням, які утворилися від дії тупих твердих предметів, якими може бути кулак руки, можуть відповідати терміну вказаному обстеженим, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя.
згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №77 від 25.03.2022р. солдат ОСОБА_6 призначений на посаду водія-електрика відділення польового водопостачання інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення, вос-790058Д.
Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно з приписами ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд, оцінивши здобуті у судовому засіданні докази, визнає їх, відповідно до ст.ст. 85,86 КПК України, належними та допустимими, оскільки вони зібрані у порядку ст. 93 КПК України, тому суд покладає їх в обгрунтування вироку.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків та дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення повністю доведена, а його діяння слід кваліфікувати за ст.122 ч.1 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення такого правопорушення, його тяжкість, ступінь здійснення злочинних намірів, особу винного, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також враховує роз'яснення, які містяться у Постанові Пленуму ВСУ №7від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Статтею 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення за ст. 122 ч.1 КК України, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_6 є не тяжким злочином .
До пом'якшуючих покарання обставин обвинуваченого ОСОБА_6 суд відносить щире каяття у вчиненому .
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він згідно ст. 89 КК України не судимий, на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах не перебуває, згідно характеризуючих даних виданих старостою Старостинського округу №5, скарг та усних зауважень з боку сусідів та рождичів за місцем проживання на ОСОБА_6 не надходило, згідно службової характеристики, наданої командиром інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення війської частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_6 посередньо організовує і проводить роботу, спрямовану на якісне виконання завдань бойової підготовки, неспроможний самостійно приймати рішення і нести за них особисту відповідальність. Авторитетом та повагою у своїх товаришів по службі та підлеглих не користується.
В досудовій доповіді орган пробації зазначав, що вивченням особи обвинуваченого встановлено низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик його небезпеки для суспільства оцінюється, як високий, а тому виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.
Враховуючи наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому, з урахуванням особи обвинуваченого, характеру вчиненого ним кримінального правопорушення, його спосіб життя, думку потерпілого про обрання міри покарання, суд вважає, що покарання йому слід обрати в межах санкції ч.1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі, із звільненням на підставі ст.ст. 75,76 КК України від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов'язків. .
Зазначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, а також цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального проступку, особі винного.
На думку суду, призначене покарання є справедливим та законним, з врахуванням всіх фактичних обставин по справі у їх сукупності.
Представником потерпілого було заявлено цивільний позов, в якому вона просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 100 000,00 грн. моральної шкоди, завданої неправомірними діями обвинуваченого та майнову шкоду у розмірі 13 359,99 грн.
Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред”явити цивільний позов до обвинуваченого.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Від неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_7 зазнав певних незручностей, погіршення загального стану здоров”я, фізичного болю, порушено нормальний спосіб життя, моральних переживань.
Однак, розмір моральної шкоди, який визначив потерпілий , на думку суду є завищеним та не відповідає фактичним обставинам справи та наданим доказам, не відповідає реально спричиненій шкоді та наслідкам, що настали.
З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення моральної шкоди з обвинуваченого на користь потерпілого у сумі 15 000,00 грн.
Позовна вимога потерпілого щодо стягнення матеріальної шкоди підлягає до задоволення, оскільки витрати на придбання лікарських препаратів для лікування підтверджується квитанціями на придбання медикаментів, які містяться в матеріалах справи.
Витрати на залучення експерта відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 369, 374 КПК України,суд, -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до п. 1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 - 15 000 (п'ятнадцять тисяч ) грн. завданої моральної шкоди та 13 359 (тринадцять тисяч триста п'ятдесять дев'ять) грн. 99 коп. матеріальної шкоди.
В решті позовних вимог - відмовити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд у строк 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий ОСОБА_11