Справа № 346/7291/23
Провадження № 2/346/476/24
31 травня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Калинюка О.П.
з участю секретаря Вербіщук О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання в порядку спадкування права власності на нерухоме майно,
в обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , не залишивши заповіту..
До дня смерті ОСОБА_2 проживав один у квартирі АДРЕСА_1 .
За життя вказаний спадкодавець розпочав процедуру приватизації даної квартири, однак, до дня смерті не встиг завершити цю процедуру.
З метою оформлення своїх прав на вказане спадкове майно представник позивача ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано -Франківської області Стефурак Н.Я. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме на вказану квартиру. Однак, ця нотаріус відмовила у видачі такого свідоцтва у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане майно.
Однак, позивач вважає, що він має право на успадкування даної квартири на підставі нижче наведених норм законодавства України, а також позицій Верховного Суду.
Тому позивач просить визнати в порядку спадкування за ним право власності на вказану квартиру.
Позивач та його представник, адвокат Бундзяк У.М. в судове засідання не з'явились, 16.05.2024 року вказаний адвокат подала заяву про підтримання позовних вимог та про розгляд справи без її та позивача участі (а.с.135).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 30.01.2024 року представник відповідача ОСОБА_4 подав заяву, в якій зазначає, що позивач як наймач вказаної квартири не подавав документів, необхідних для виготовлення свідоцтва про право власності на вказану квартиру, та не подавав замовлення на виготовлення свідоцтва про право власності на дану квартиру. Тому вказаний представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити та розгляд справи проводити без його участі.
02.04.2024 року даний представник відповідача подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що 02.04.2024 року представник позивача надала до суду заяву від 27.12.2001 року та технічний паспорт на вказану квартиру від 09.07.2002 року, які, на думку представника позивача, також свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_2 розпочав, але не завершив процес приватизації вказаної квартири як у 2001, так і у 2017 роках.
Крім того, посилання позивача на розпорядження органу приватизації №43/185 від 08.07.2022 року безпідставне. Вказане розпорядження за формою "Додаток № 8 до Положення про порядку передачі квартир (будинків) у власність громадян" № 56 від 15.09.1992 року не прийняте 08.07.2022 року і не могло бути прийняте, оскільки дане Положення з додатками втратило чинність 15.02.2010 року на підставі наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 396 від 16.12.2009 року.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя не отримав свідоцтва про право власності на вказану квартиру, сторона відповідача просить у задоволенні позову відмовити (а.с.50-51, 121-122).
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін (їх представників) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Відповідно до даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області (а.с.12).
Згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 22.06.2005 року, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.10).
Відповідно до ордеру № 195 від 22.05.2000 року ОСОБА_2 отримав право на заняття вищевказаної квартири. Даний ордер видано на підставі рішення виконавчого комітету Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (а.с. 14).
Згідно з данимиакту здачі-прийомки квартири або кімнати від 10.01.1998 року спадкодавець ОСОБА_2 отримав для проживання зазначену однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 16).
Відповідно до довідок за № 345 від 05.05.2002 року, № 288 від 27.04 2017 року спадкодавець ОСОБА_2 проживав один у вище зазначеній квартирі (а.с.15,19).
Згідно з даними рішення № 323 від 25.04.2017 року про надання дозволу на приватизацію вказаної квартири виконавчим комітетом Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області спадкодавцю ОСОБА_2 надано дозвіл на приватизацію даної квартири (а.с. 20).
Відповідно до розпорядження органу приватизації № 43/185 від 08.07.2022 року задоволено прохання спадкодавця ОСОБА_2 та йому передано вказану квартиру в приватну власність (а.с. 17).
Згідно з даними технічного паспорту на спірну квартиру, виготовленого ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 19.07.2023 року, дана квартира складається із: кухні загальною площею 16,7 кв. м; кімнати загальною та житловою площею 17,0 кв.м. Отже, загальна площа даної кватири складає 33,7 кв.м., житлова площа - 17,0 кв.м (а.с. 24-27).
Судом встановлено, що з метою оформлення вказаної спадщини представник позивача ОСОБА_3 звернулася з відповідною заявою до вище вказаної приватного нотаріуса, яка своєю постановою від 21.09.2023 року відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендувала звернутися з відповідним позовом, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на вказану квартиру (а.с. 22).
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 155/2022, заведеної після смерті ОСОБА_2 , позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , подавши 24.11.2022 року, тобто у встановлений законом строк, до Консульства України в м.Гданську (Республіка Польща) заяву про прийняття вказаної спадщини (а.с. 93).
При цьому суд враховує, що дружина вказаного спадкодавця ОСОБА_6 07.10.2022 року, тобто у встановлений законом строк, подала вище вказаній приватному нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини, а саме щодо вказаної квартири (а.с.86).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.08.2023 року (справа № 523/20890/21, провадження № 61-5585св23) зазначив наступне.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).
За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
У частині третій статті 9 Житлового кодексу України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п'ята статті 5 даного Закону).
Згідно з частиною одинадцятою статті 8 вказаного Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
У частині десятій статті 8 цього Закону закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Перелік таких випадків визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Схожий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц, а також постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 755/17528/17, від 24 травня 2021 року у справі № 296/2566/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 758/9406/19, від 19 червня 2023 року у справі № 295/2637/20.
Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до органу приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.
Пунктом 18 вказаного Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.
Так, громадянин подає до органів приватизації такі документи:
- заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;
- копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім'ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);
- довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;
- технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;
- копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;
- документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім'ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
- копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);
- заява-згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз'яснено, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.
У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.
Таким чином, обов'язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживав спадкодавець, але помер до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.
Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що особа за свого життя висловила волю на приватизацію займаної ним з 1989 року квартири, однак помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність у позивачки, як спадкоємиці права вимагати визнання за нею права власності на таку квартиру.
Тому суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в порядку спадкування за позивачем як за єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину після смерті свого батька, права власності на вище вказаний об'єкт нерухомого майна.
З наведених підстав суд вважає не обгрунтованими вище наведені заперечення сторони відповідача.
На підставі наведеного, ст.ст.392,1216, 1218, 1262,1269, 1275, 1296 ЦК України, ст.ст.5,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 293, 352-355 ЦПК України, суд
позов задовольнити.
Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , уродженцем с. Хвалибога, Гореденківського району Івано-Франківської області, жителем АДРЕСА_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Калинюк О. П.