Справа №345/2694/24
Провадження № 2/345/680/2024
31.05.2024 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Якиміва Р.В.
за участю секретаря судового засідання Гладенька Л.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Стислий виклад позицій сторін:
ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1213.
Свої вимоги мотивує тим, що 27.08.2011 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою по справі. Спільне сімейне життя між сторонами не склалося, подальше збереження шлюбу є не доцільним. Від шлюбу народилися діти: дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спроби для примирення не призвели до позитивних результатів. Сторони припинили шлюбні відносини та проживають окремо та не ведуть спільного господарства. За таких обставин позивач вважає, що шлюб носить формальний характер та подальше його збереження неможливе. Крім того, просить суд залишити проживати дітей з ним, оскільки відповідачка покинула сім'ю так як виїхала на постійне місце проживання в Польщу та не бере участі в утриманні та вихованні дітей. Він створив дітям належні умови для проживання, піклується про них та забезпечує всім необхідним.
Позивач в поданій заяві позов підтримав, просив шлюб розірвати та залишити дітей на його утриманні. Просить проводити розгляд справи у його відсутності через погане самопочуття.
Відповідачка у своїй письмові заяві просить проводити розгляд справи за її відсутності та вказує про те, що позов визнає та не заперечує щодо залишення місця проживання дітей з батьком, оскільки вона виїхала на постійне місце проживання до Польщі.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 25.04.2024 відкрито провадження у справі, призначено відкрите судове засідання справи в порядку спрощеного провадження, встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.
10.05.2024 року відповідачка подала заяву, у якій вказала, що просить проводити розгляд справи за її відсутності та вказує про те, що позов визнає та не заперечує щодо залишення місця проживання дітей з батьком.
31.05.2024 року позивач подав заяву у якій вказав, що позов підтримує, просить проводити розгляд справи у її відсутності.
Частиною 1 статті 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 206 ЦПК України, судом перевірено, що заява відповідачки про визнання позову не суперечать закону, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб.
Враховуючи, що відповідачка позов визнала, визнання нею позову не суперечить інтересам сторін, тому суд приймає визнання позову відповідачкою та приходить до висновку про можливість ухвалення рішення про задоволення позову.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
сторони по справі перебувають у шлюбі з 27.08.2011 року, який зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1213 (а.с.9).
Як вбачається зі світлокопії свідоцтв про народження, за час шлюбу у сторін народилися діти: дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11,12).
У відповідності до Акту складеного комісією ОСББ «Незалежність» від 18.04.2024 по АДРЕСА_1 не зареєстровані але проживають ОСОБА_5 разом із дітьми: дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).
У відповідності до характеристики ОСОБА_6 даної Калуського ліцею №10 ОСОБА_5 постійно відвідує батьківські збори та приділяє належну увагу у вихованні дочки ОСОБА_3 (а.с.19-20).
Відповідно до довідки про надання номеру PESEL від 07.08.2023 відповідачка ОСОБА_7 виїхала на постійне місце проживання в Польщу (а.с.26).
Між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу, який вони, враховуючи наявність неповнолітніх дітей, не можуть розірвати в позасудовому порядку.
Оцінка суду:
вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові заяви та докази, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Частина 2 статті 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як визначено ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що подружнє життя у сторін не склалося, шлюбні відносини фактично припинені, сторони проживають окремо і практично крім шлюбу їх нічого не зв'язує. Відповідачка заперечень з даного приводу не заявляла, тому відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що у випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), а також про поділ спільного майна подружжя, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, у разі наявності спору щодо встановлення місця проживання дітей батьки не позбавлені можливості звернутися до суду із відповідним позовом.
Водночас судом звертається увага на те, що під час розгляду цієї справи не вирішується питання саме про визначення місця проживання дітей.
За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дітей з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дітей.
Матеріали дійсної справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.
Проживання однієї дитини з батьком, а іншої з матірю, не позбавляють батьків приймати участь у вихованні та розвитку спільних дітей.
Враховуючи вищезазначене, вік неповнолітніх дітей, а також ту обставину, що фактів, ознак чи наявність інших випадків, які б давали підстави вважати, що залишення дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживати з батьком, є небезпечним для їх життя, здоров'я і морального виховання, в судовому засіданні не встановлено, враховуючи, що у відповідності до акту обстеження побутових умов неповнолітні діти проживають саме з батьком, відповідно до довідки про надання номеру PESEL мама дітей виїхала на постійне місце проживання в Польщу, спору між сторонами щодо визначення місця проживання дітей не існує, враховуючи також приписи Декларації про права дитини, міжнародних актів, що регулюють питання захисту прав та свобод дітей, національного законодавства, суд дійшов висновку, що залишення проживання неповнолітніх дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 саме з батьком, є правомірним.
Виходячи з цього, суд вважає за необхідне позов задовольнити, шлюб між сторонами розірвати та залишити проживати неповнолітніх дітей дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з батьком.
На підставі викладеного, ст.ст. 24, 56, 104, 105, 110, 112, 114 СК України, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27.08.2011 року, який зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1213 - розірвати.
Неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з батьком ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя