Справа № 344/9602/24
Провадження № 1-кс/344/4089/24
29 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою на бездіяльність щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою №14766.
Вимоги скарги мотивував тим, що 17.05.2024 року ним на адресу начальника Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області подано заяву про кримінальне правопорушення за ст. ст. 365, 384 КК України, вчинений прокурором ОСОБА_4 , який, за твердженнями ОСОБА_3 , 22 серпня 2023 року в судовому засіданні по справі №344/14615/23 ввів в оману слідчого суддю ОСОБА_5 та повідомив умисно неправдиво слідчого суддю про те, що він не є процесуальним прокурором по справі №12023091010002143, а тому не знає про обставини злочину. Суддя повірив неправдивій інформації прокурора. В дійсності ОСОБА_6 записаний в реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження №12023091010002143 як процесуальний прокурор.
Скаржник ОСОБА_3 на адресу суду подав заяву про розгляд скарги без його участі, в якій скаргу підтримав.
Представник П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, старший слідчий в ОВС ОСОБА_7 на адресу суду направив письмові пояснення, в яких заперечив проти задоволення скарги, просив у її задоволенні відмовити. Просив розглядати скаргу без його участі. Надав на адресу суду копію заяви ОСОБА_3 від 17.05.2024 року №14766 та матеріли за результатами її розгляду.
Враховуючи встановлені чинним кримінальним процесуальним законом строки розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органу досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про розгляд скарги без участі осіб, які беруть участь в даному судовому провадженні.
Відповідно до частини 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Проаналізувавши зміст скарги та надані документи, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено частиною 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - «КПК України»).
Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Слідчим суддею встановлено, що 17.05.2024 року ОСОБА_3 звернувся на адресу начальника Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про кримінальне правопорушення за ст. ст. 365, 384 КК України, в якій посилався на вчинення прокурором ОСОБА_4 протиправних дій, який, за твердженнями ОСОБА_3 , 22 серпня 2023 року в судовому засіданні по справі №344/14615/23 ввів в оману слідчого суддю ОСОБА_5 та повідомив умисно неправдиво слідчого суддю про те, що він не є процесуальним прокурором по справі №12023091010002143, а тому не знає про обставини злочину. Суддя повірив неправдивій інформації прокурора. В дійсності ОСОБА_6 записаний в реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження №12023091010002143 як процесуальний прокурор. Просив внести до ЄРДР відомості відносно прокурора ОСОБА_8 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 365, 384 КК України та розпочати досудове слідство.
Вказану заяву було направлено за належністю до Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові.
Листом №12-51-24105вих24 від 28.05.2024 року керівник П'ятого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові повідомив ОСОБА_3 про відсутність підстав для вжиття заходів, передбачених ст. 214 КПК України, за його заявою про неправомірні дії прокурора.
Отже, станом на даний час відомості за вищевказаною заявою ОСОБА_3 до ЄРДР не внесено.
На думку ОСОБА_3 , не внісши зазначені ним в заяві про злочин відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не розпочавши розслідування, орган досудового розслідування порушив вимоги КПК України, допустивши бездіяльність.
Відповідно до частини 1 статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 2 статті 214 КПК України).
Згідно з частиною 4 статті 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження (частина 5 статті 214 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Склад кримінального правопорушення - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення конкретного кримінального правопорушення, а не із повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Дійсно, повноваження особи, яка вносить відомості про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, проведення перевірки обставин, оскільки вони здійснюються в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Проте, відповідна уповноважена особа, ознайомившись зі змістом заяви чи повідомлення, має встановити обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, які вносяться до реєстру.
В межах оскарження такої бездіяльності слідчий суддя повинен перевірити не тільки факти звернення до органу досудового розслідування, отримання цим органом відповідної заяви та вчинення бездіяльності, а також з'ясувати обставини та мотиви, з яких слідчий, дізнавач чи прокурор дійшли висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання уповноваженої особи внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав. Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
При цьому зміст ч. l ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Однак, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом.
Системний аналіз вищезазначених законодавчих положень дає підстави дійти висновку про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають заяви чи повідомлення, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне порушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Дані висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 вересня 2021 року у справі №556/450/18 (провадження № 51-4229км20).
Зі змісту поданої до правоохоронного органу заяви ОСОБА_3 від 17.05.2024 року за №14766 слідчим суддею встановлено, що заявник покликається на те, що прокурор ОСОБА_6 22 серпня 2023 року в судовому засіданні по справі №344/14615/23 ввів в оману слідчого суддю ОСОБА_5 та повідомив умисно неправдиво слідчого суддю про те, що він не є процесуальним прокурором по справі №12023091010002143, а тому не знає про обставини злочину. Суддя, за твердженнями заявника, повірив неправдивій інформації прокурора. В дійсності, як зазначає ОСОБА_3 , ОСОБА_6 записаний в реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження №12023091010002143 як процесуальний прокурор. Просив внести до ЄРДР відомості відносно прокурора ОСОБА_8 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 365, 384 КК України та розпочати досудове слідство.
Однак, до поданої правоохоронному органу заяви від 17.05.2024 року в якості додатків до неї заявником не надано документів, які б підтверджували викладені у даній заяві факти (зокрема, відеозапису судового засідання від 22.08.2023 року у справі №344/14615/23), як і не міститься посилань на такі докази.
При цьому, як вбачається зі змісту Єдиного державного реєстру судових рішень, за результатами розгляду справи №344/14615/23 слідчим суддею прийнято ухвалу від 22.08.2023 року ( ІНФОРМАЦІЯ_1 в мотивувальній частині якої зазначено наступне:
«Прокурор ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, в поданому до суду клопотання від 21.08.2023 просив скаргу розглядати без його участі, щодо задоволення клопотання заперечив. Також долучив до заяви копію оскаржуваної постанови».
Отже, зі змісту ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 22.08.2023 року у справі № 344/14615/23 вбачається, що прокурор ОСОБА_10 був відсутній в судовому засіданні 22.08.2023 року, скарга ОСОБА_3 розглядалася слідчим суддею без участі прокурора.
Натомість, стаття 365 КК України, за якою ОСОБА_3 у своїй заяві про злочин кваліфікує дії посадових осіб слідчого та прокурора, встановлює кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
Статтею 384 КК України передбачено кримінальну відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу, тобто завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.
Суб'єкт злочину за ст. 384 КК України спеціальний.
Обставин, які б свідчили про існування ознак та складу вищевказаних кримінальних правопорушень у діях прокурора ОСОБА_11 , ОСОБА_3 у заяві від 17.05.2024 року за №14766 не наведено.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 , оскільки зазначені в його скарзі доводи не є підставою для внесення відомостей в ЄРДР про кримінальне правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України {Положення частини третьої статті 307 щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020} Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Керуючись ст.ст. 214, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 31.05.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1