Справа № 344/6727/24
Провадження № 1-кп/344/871/24
30 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, непрацюючої, неодруженої, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
ОСОБА_5 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так, 09.01.2024 року близько 18 год 18 хв, ОСОБА_5 зайшла до приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи вказаному приміщенні, ОСОБА_5 направилась до відділу реалізації алкогольних напоїв, де на торгово-виставкових стелажах помітила товарно-матеріальні цінності, після чого в останньої виник умисел на таємне викрадення чужого майна. В подальшому, перебуваючи у приміщенні магазину та реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, востаннє встановленими Указом Президента України №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023), діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою незаконного збагачення, переконавшись в тому що за її діями ніхто не спостерігає, таємно вкрала з торгового-виставкових стелажів 1 пляшку горілки "Немирів Чорна", ємкістю 1 літр, вартістю без ПДВ 175, 35 грн., яку заховала собі у жіночу сумку та вийшла з приміщення магазину, не здійснивши оплату за вищевказаний товар. Після вчинення крадіжки, ОСОБА_5 покинула місце вчинення злочину із викраденим товаром, не оплативши його вартість.
Переконавшись, що викрадення нею алкогольного напою не було помічено працівниками магазину "Близенько", з метою продовження своєї протиправної діяльності, спрямованої на досягнення єдиної мети, а саме незаконного збагачення шляхом таємного викрадення алкогольних напоїв того ж дня, приблизно о 18 год 37 хв ОСОБА_5 повернулась до приміщення "Близенько", що за адресою: АДРЕСА_2 , та скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємного викрала з торгово-виставкових стелажів товарно-матеріальні цінності, а саме: пляшку горілки "Хлібний дар Класична", ємкістю 0,7 л, вартістю без ПДВ 104,20 грн.; пляшку горілки "Немирів Делікат", ємкістю 0,7 л, вартістю без ПДВ 123,55 грн, які заховала собі у жіночу сумку та вийшла з приміщення магазину з викраденим товаром, не оплативши його вартість.
Своїми протиправними діями ОСОБА_5 спричинила ПП "МЕРЕЖА- СЕРВІС ЛЬВІВ" майнову шкоду на загальну суму 403,10 грн без ПДВ.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала повністю та беззастережно, підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини. Суду пояснила, що дійсно вчинила крадіжку, оскільки в той час в неї було складне матеріальне становище і вона не мала грошей, щоб купити спиртні напої, тому вирішила їх викрасти. На сьогоднішній день вона все відшкодувала і повторювати свої дії не має наміру. До вчиненого обвинувачена ставиться критично, щиро кається, та просить суд її суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує її дії за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_5 , добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
Положеннями ст. 50 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Виходячи із засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Згідно з ч. 6 ст. 368 Кримінального процесуального кодексу України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року (справа N 750/5031/18, провадження N 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 Кримінального кодексу України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 Кримінального кодексу України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства в їх сукупності та системному зв'язку, зокрема що наявні декілька обставин, які пом'якшують покарання і такі знайшли підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, шляхом повернення викраденого майна, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, відсутність у потерпілого претензій, а також враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_5 , повністю визнала вину у скоєному, офіційно не працює; перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я» з діагнозом: Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, абстинент ний синдром не ускладнений; її поведінку під час та після вчинення кримінального правопорушення (усвідомила наслідки своєї поведінки, її негативне відношення до скоєного після вчинення злочину, розкаяння у вчиненому).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №104/2024 від 19.03.2024 ОСОБА_5 будь-якими психічними розладами не страждає і не страждала на період часу, що відноситься до інкримінованих їй протиправних дій, виявляє ознаки РПП внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, що згідно МКХ-10 F10.2. На період часу, що відноситься до інкримінованого їй злочину ОСОБА_5 перебувала в стані і перебуває на даний час, при якому здатна в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Виходячи із встановленої ст. 50 Кримінального кодексу України мети покарання, а саме не тільки кари, а й виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням позиції сторони обвинувачення (прокурора), який при призначенні покарання обвинуваченій просила призначити основне покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України із застосуванням ст. 75 КК України 1 рік іспитового строку, позицію обвинуваченої, яка просила суворо не карати, суд дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції її від суспільства, а тому вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, здійснення виховного впливу та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, призначити їй покарання за ч.4 ст. 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням положень ст. 75, 76 Кримінального кодексу України.
Таке покарання є достатнім, справедливим та необхідними для її виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.
Визначене обвинуваченій покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід не обирався.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 393, ч. 15 ст. 615 КПК України, -
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком 1 рік, якщо вона в період всього іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на неї судом обов'язки.
На підставі п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження із уповноваженим органом пробації.
Іспитовий строк обчислюється відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку.
Речові докази:
- куртку темно-сірого кольору із маркуванням «Tommy-Hilfider» та жіночу шапку рожевого кольору із червоно-білими вставками (постанова від 25.01.2024) - повернути власнику ОСОБА_5 ;
- цифровий носій інформації (DVD-R диск) із відеозаписами (постанова від 22.01.2024 року) - зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.
Арешт накладений ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.01.2024 року (справа №344/1476/24), - скасувати.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
Суддя ОСОБА_6