Справа № 183/3772/24
№ 3/183/2539/24
27 травня 2024 року суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Крохмалюк І.П., розглянувши матеріали у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 17220 КУпАП, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Запрудка Іванківського району Київської області, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за місцем розташування військової частини, РНОКПП - НОМЕР_2 , -
17.03.2024 року приблизно о 23.15 годині військовослужбовець військової служби за контрактом частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 знаходився на території базового табору військової частини НОМЕР_1 , що розташована в АДРЕСА_2 , виконував обов'язки військової служби у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується тестом на вміст алкоголю в повітрі, що видихається № 5056, результат 1,53 проміле, вчинене в умовах особливого періоду.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 17220 КУпАП.
В суд ОСОБА_1 не з'явився, однак до суду надійшло клопотання адвоката Волошиної О.В. діючої в інтересах ОСОБА_1 , про закриття провадження по справі зазначивши, що за матеріалами про адміністративне правопорушення, 18.03.2024 року старшим офіцером відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 у службовому кабінеті № 2 будівлі відділення по АДРЕСА_2 був складений протокол ДН/Ч-2/0180 про військове адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Відповідно до змісту протоколу вбачається, що: «17.03.2024 року приблизно 23.15 годині військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 знаходився на території базового табору військової частини НОМЕР_1 , що розташована у АДРЕСА_2 , виконував обов'язки військової служби у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується тестом на вміст алкоголю в повітрі що видихається № 5056, результат 1,53 проміле, що вчинене в умовах особливого періоду.» До протоколу додані такі документи: чек Алконт-М, заява військовослужбовця, копії документів, що посвідчують особу, пояснення свідків, витяги з наказу, акт медичного огляду. Однак на вимогу ОСОБА_1 не був наданий сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, чим був порушений порядок огляду.
17.03.2024 року під час огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 вимагав надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки Алконт-М, проте дана вимога черговим відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 була відхилена. Про даний факт відмови він вказав у протоколі ДН/Ч-2/0180 від 18.03.2024 року.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що мундштук до алкотестера не був герметично запакований, що також ставить під сумнів результати його показу.
Наказом Міністерства оборони України від 10 жовтня 2016 року № 515 затверджено Інструкцію про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (далі Інструкція № 515), якою визначені основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (далі - військова частина), на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України (далі - військові містечка), права та обов'язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов'язані), а також працівників Збройних Сил України (далі - працівники) під час виконання ними службових обов'язків.
Положеннями п. 3 розділу І Інструкції № 515 передбачено, що під час несення патрульно-постової служби посадові особи органів управління (військових частин та підрозділів) Служби правопорядку керуються Конституцією України, Законом України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), статутами Збройних Сил України, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
У пункті 7 глави 3 розділу VІІІ Інструкції № 515 визначено процедуру огляду військовослужбовця на стан сп'яніння.
За наявності ознак алкогольного сп'яніння у затриманої особи, установлених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, уповноважена посадова особа органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) у присутності двох свідків пропонує затриманій особі, з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, пройти добровільно тест з використанням спеціальних технічних засобів в органі управління Служби правопорядку (підрозділі Служби правопорядку в гарнізоні).
Перед проведенням огляду на стан алкогольного сп'яніння уповноважена посадова особа органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
А отже, оскільки ОСОБА_1 на його вимогу, як під час проведення огляду, так і навіть під час складання протоколу, не був наданий сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, то такий огляд проведений з порушеннями порядку проведення огляду, а результати вимірювального приладу недійсними.
Також звертає увагу суду і на те, що попри зауваження ОСОБА_1 щодо наявності сертифіката та повірки приладу, адміністративний матеріал був направлений до суду без вказаних документів, що також свідчить про їх відсутність.
Згідно з інструкцією, прилад для визначення алкоголю в організмі людини Алконт-М має 1 рік гарантійного обслуговування та подальше післягарантійне обслуговування та повірка приладів здійснюється на власній технічній базі виробника з видачею Державного свідоцтва про повірку. Міжсервісний інтервал: 6 місяців.
Акт огляду на стан сп'яніння не містить дати його складання, свідки зазначені в акті не були присутні при проведенні огляду, підпис в акті не справжнім. Тобто, до матеріалів справи долучений Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проте даний Акт не містить дати його складання, що унеможливлює його належність саме до протоколу ДН/Ч-2/0180 від 18.03.2024 року.
В Акті вказані свідки, а саме солдат ОСОБА_4 та солдат ОСОБА_5 , проте дані свідки не були присутні в приміщенні чергового відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 під час проведення огляду на стан сп'яніння, що може бути підтверджено і самими показаннями свідків під час їх допиту в суді.
Під час огляду були присутні чотири військовослужбовці, а саме молодший сержант ОСОБА_3 , особа відносно якої проводився огляд ОСОБА_1 , військовослужбовець з військовим званням старший солдат (не встановлена особа) був помічником чергового ВСП та заступник начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_6 .
Останній ставив свій підпис на результатах проведеного тесту від 17.03.2024 року № 5056, проте це є порушенням інструкції, так як вказана особа перебуває у відносинах підлеглості з ОСОБА_1 .
В акті огляду на стан алкогольного сп'яніння вказано, що сержант ОСОБА_1 згоден з результатами огляду та стоїть підпис, проте даний підпис він не ставив. Підпис абсолютно відрізняється від підпису зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, заявах до суду, у витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_1 . Хто і з якою метою поставив підпис замість ОСОБА_1 невідомо, але очевидно, що він підроблений.
Отже, долучений до матеріалів справи Акт на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який не містить дати його складання, у якому відсутні справжні свідки та ще й містить підроблений підпис ОСОБА_1 є сфальсифікованим та не може бути належним та допустимим доказом у справі.
ОСОБА_1 не був згодний з результатами вимірювального приладу, проте його не було направлено до закладу охорони здоров'я.
ОСОБА_1 не був згоден із результатом його огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він про це вказав після проведення огляд, а також на наступний день у протоколі, щоб йому надали сертифікат відповідності цього пристрою.
У абзаці 7 пункту 7 глави 3 розділу VІІІ Інструкції № 515 зазначено, що у разі незгоди порушника на проведення огляду або в разі незгоди з його результатами оперативний черговий органу управління Служби правопорядку (посадова особа підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) у супроводі посадової особи, визначеної начальником органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), організовує направлення затриманого до закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, або закладів охорони здоров'я, які підпорядковані Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним (військово-цивільним) адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Направлення на огляд затриманого (додаток 16), здійснюється оперативним черговим органу управління Служби правопорядку (посадовою особою підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) на підставі письмового звернення начальника органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду затриманих посадова особа Служби правопорядку забезпечує доставлення таких осіб до закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, або закладів охорони здоров'я, які підпорядковані Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним (військово-цивільним) адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Огляд для встановлення стану сп'яніння затриманого, який вчинив адміністративне правопорушення, здійснюється в закладах охорони здоров'я, яким надано право на проведення такого огляду, лікарями, які пройшли тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
За результатами огляду на стан сп'яніння та за лабораторними дослідженнями встановлюється ступінь сп'яніння, який вноситься до акта медичного огляду.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що організація направлення порушника до перелічених закладів охорони здоров'я для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, в разі незгоди з його результатами, є обов'язковим.
Проте, оперативний черговий органу управління Служби правопорядку (посадова особа підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) у супроводі посадової особи, визначеної начальником органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), не організував направлення порушника до закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, або закладів охорони здоров'я, які підпорядковані Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним (військово-цивільним) адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, суд не може брати до уваги, як доказ, протокол про адміністративне правопорушення, оскільки такий огляд проведений з порушенням вимог закону, а зазначені в протоколі події не можуть ставитися останньому у провину, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо проведення огляду на стан сп'яніння неуповноваженою особою.
Як вбачається з матеріалів справи огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проводив черговий відділення ВСП ОСОБА_3 , однак до матеріалів справи не надано доказів його повноважень щодо проведення такого огляду, як це передбачено нижчевказаним Порядком.
Відповідно до п. 3 Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 р. № 32, огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов'язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння).
Огляд військовослужбовців/військовозобов'язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (далі - уповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Такі ж положення містить абз. 2 ст. 266-1 КУпАП, відповідно до якого огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Згідно з абз. 9 ст. 2661 КУпАП, огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
ОСОБА_1 характеризується виключно з позитивної сторони.
Як вбачається зі Службової характеристики, за період проходження служби на займаній посаді сержант ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони. У професійному відношенні підготовлений задовільно. До виконання своїх функціональних обов'язків відноситься сумлінно. Порушень військової та виконавської дисципліни не було. Вимоги Статуту Збройних Сил України знає та керується ними в повсякденній діяльності. Протягом останнього року адміністративне стягнення за вчинення корупційного або військового адміністративного правопорушення не накладалося.
Дана характеристика підтверджує професіоналізм ОСОБА_1 , його відданість службі та відповідальне ставлення до обов'язків. Відсутність адміністративних правопорушень свідчить про його дисциплінованість і дотримання встановлених норм та правил.
Наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати фабулу на шкоду особі, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Відповідно до ст.ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 487/4245/18 та встановив, що визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності.
У своїй постанові від 08 липня 2020 року ВС КАС дійшов висновку, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення (п. 47 Постанови).
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи із змісту ст. 8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст. 62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Стаття 7 КпАП України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
За ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно із ч. 3 п. (b) ст. 31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, ратифікованої Україною 14.05.1986 року, поряд з контекстом договору враховується наступна практика його застосування, яка встановлює угоду учасників щодо тлумачення. Крім того, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі за текстом - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено (ст. 252 КУпАП), що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, хто ще, окрім суду, може приймати участь в дослідженні доказів, надавати свої доводи та аргументи, подавати свої докази, чим спростовувати перші.
За ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст.ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
З урахуванням положень ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння є недійсним. Вважає, що згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного просить суд провадження у справі № 183/3772/24 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КпАП України, закрити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, а також надані до нього матеріали, суддя приходить до таких висновків.
Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно д ст. 7 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 17220 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, тобто дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Однак, аналізуючи вищевикладене, суддею встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону, що має суттєве значення для вирішення справи. А саме: матеріали, які додані до протоколу, не містять сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки Алконт-М, який згідно з інструкцією, прилад для визначення алкоголю в організмі людини Алконт-М має 1 рік гарантійного обслуговування та подальше післягарантійне обслуговування та повірка приладів здійснюється на власній технічній базі виробника з видачею Державного свідоцтва про повірку. Також Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів оформлений неналежним чином, тобто не містить дату складання Акту та підпис особи яка складала даний Акт.
Тому є усі підстави вважати протокол про адміністративне правопорушення таким, що не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
У відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Таким чином, факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КУпАП, не доведено, тому провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 257, ст. 283, ст. 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 17220 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , - закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя І.П. Крохмалюк