22.05.2024 Єдиний унікальний номер 205/10371/23
Провадження № 2/205/1299/24
22 травня 2024 рік м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Бізяєвої Н.О.
за участю секретаря судового засідання Бородавки А.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву б/н від 05.08.2010 року. При підписанні заяви відповідач підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Крім того, 05.08.2010 року відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій також відповідач своїм власним підписом підтвердив, що ознайомлений з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів. Відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі зазначеному в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, надано у користування кредитну картку та в подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 77 140,00 грн.. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Однак, відповідач не виконував належним чином взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та вчасно не надав грошових коштів Банку для погашення заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 23.02.2023 рік становить 94270,47 грн., яка складається з наступного: 77 115,75 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17 154,72 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0.00 грн. - нарахована комісія. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05.08.2010 р. в розмірі 94 270,47 грн. станом на 23.02.2023 р. та судові витрати у розмірі 2684,00 грн. судовий збір.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.12.2023 року справу прийнято до розгляду та відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Гребенюк О.С., що діє на підставі довіреності, разом з позовною заявою подав клопотання в якому вимоги позову підтримав, просив розглянути справу у його відсутності та не заперечував проти винесення судом заочного рішення.
Адреса зареєстрованого місця проживання (перебування), місцезнаходження відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Згідно п. 19 Розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України) особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Відповідно до 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов'язків.
Судом здійснено виклики, повідомлення відповідача шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України, а отже відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
За зазначеного вище вбачається, що відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив.
У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, приходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 05.08.2010 ро ку між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 23.02.2023 рік становить загальний розмір 94270,47 грн. та складається з наступного: 77 115,75 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17 154,72 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0.00 грн. - нарахована комісія. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05.08.2010 р. в розмірі 94 270,47 грн. станом на 23.02.2023 р. та судові витрати у розмірі 2684,00 грн. судовий збір.
Вирішуючи позовні вимоги судом враховується правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 05.08.2010 року процентна ставка та строк дії кредитного договору не зазначені.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.08.2010 року посилається на Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 05.08.2010 року, як невід'ємні частини спірного договору.
Проте, вказана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» судом не може бути взята до уваги, оскільки враховуючи норми статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції станом на дату підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг) є лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення з даною довідкою, її підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в такій довідці не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Крім того, суд звертає увагу, що довідка про умови кредитування з використанням «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», як вбачається з її змісту, є додатком до договору SAMDN50ОТС003594151 від 05.08.2010 року, однак, жодного договору із номером SAMDN50ОТС003062470 не надає та про стягнення заборгованості у даній позовній заяві за вказаним номером договору, позивачем не обґрунтовується і заявляється, а позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.08.2010 року.
Згідно доданої позивачем Довідки про видані картки, відповідачу видавались наступні картки: 05.08.2010 - картка Універсальна №5577212914271120 терміном дії 03/14; 01.03.2013 - картка Універсальна №5211537301966490 терміном дії 10/15; 05.11.2017 - карта Універсальна GOLD №4149625803919297 терміном дії 05/18 та 15.06.2018 - карта Універсальна GOLD с фото №4149629300636727 терміном дії 06/22.
З наданої позивачем Банківської виписки встановлено, що на рахунок відкритий на ім'я відповідача за номером картки НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт 05.08.2010 в сумі 0,00 грн. та фактично, встановлення кредитного ліміту у грошовому еквіваленті в розмірі 2000,00 грн. відбулось 17.10.2012 року, який в подальшому збільшувався та зменшувався.
Отже, з Банківської виписки вбачається, що фактично, кредитні кошти були надані позивачем відповідачу 17.10.2012 року, що також підтверджується і Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 . При цьому. З зазначеної довідки також встановлено, що кредитний ліміт до 0,00 грн., було зменшено позивачем 04.10.2022 року.
До позовної заяви, позивачем долучено Витяг з умов та правил надання банківських послуг, при цьому, слід зауважити, що позивач вважає, що цей витяг як належним підтвердженням умов кредитування за кредитним договором від 05.08.2010, однак, доданий Витяг не містить підпису обох сторін як і дати погодження, а як з'ясовано вище, фактичне надання кредитних коштів позивачем відповідачу відбулось 17.10.2012 року, що на думку суду, спростовує посилання позивача на те, що відповідач погодився з умовами, правилами і тарифами кредитування, які діяли на дату фактичного надання відповідачу кредитних коштів. Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку 05.08.2010, а також те, що вказаний документ на момент фактичного отримання відповідачем кредитних коштів 17.10.2012 рік взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначених у цьому документі, що доданий банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Відповідно до постанови Касаційного Господарського Суду Верховного Суду від 19.12.2023 № 904/1538/22 без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику умови і правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Також, сторона позивача обґрунтовуючи вимоги позову, додає до матеріалів позовної заяви «Паспорт споживчого кредиту», однак, останній не може бути взятий судом до уваги враховуючи наступне.
Термін "паспорт споживчого кредиту" визначається у Законом України "Про споживче кредитування" в розділі II "Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню" та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі III "Договір про споживчий кредит" цього Закону.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування").
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону № 1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоби відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.
З огляду на ці приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.
Проте, позивачем заявляється до стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 05.08.2010 року, а наданий «паспорт споживчого кредиту» датований підписанням 20.04.2021 року, і при цьому він містить застереження, що зазначена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 05.05.2021 року, а отже посилання на доданий паспорт споживчого кредиту як умови кредитного договору б/н від 05.08.2010 є безпідставним.
Крім того, позивач на підтвердження умов кредитного договору з відповідачем від 05.08.2010 додає до матеріалів позову Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, з якої встановлено, що датою її підписання зазначено 20.04.2021 рік та три Анкети-заяви клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг датовані 23.11.2020. Проте, як наполягає сторона позивача у змісті позову та вимогах, кредитні зобов'язання у відповідача перед позивачем виникли 05.08.2010, що вбачається із відповідної Анкети-заяви б/н, дослідженою судом вище, яка не містить, що її складовою є додана позивачем Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг датою її підписання 20.04.2021 або додані позивачем три Анкети-заяви клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг датовані 23.11.2020. Крім того, самі: Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг датою її підписання 20.04.2021 та три Анкети-заяви клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг датовані 23.11.2020, посилань на те, що їх складовою частиною є Анкета-заява б/н від 05.08.2010, також не містять. При цьому, позивачем не надано будь-яких достовірних та достатніх доказів які б беззаперечно підтверджувати те, що Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських датована 20.04.2021 та три Анкети-заяви клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг датовані 23.11.2020 стосується Анкети-заяви б/н від 05.08.2010. Крім того, як встановлено вище, фактично кредитні кошти були надані відповідачу 17.10.2012, однак ні заява від 20.04.2021 ні три заяви від 23.11.2020 не містять і посилань щодо зобов'язань з 17.10.2012.
Зазначене вище свідчить на те, що у суду відсутні визначені законом, як-то ст. 634 ЦПК України, або обумовлені та затверджені обома сторонами домовленості, а отже і відсутні підстави вважати, що заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 21.12.2021 та три Анкети-заяви клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг датовані 23.11.2020 є складовою кредитного договору б/н від 05.08.2010 між позивачем та відповідачем на стягнення заборгованості за яким заявляється позивачем до суду у даному позові.
Сама ж Анкета-заява б/н від 05.08.2010 року не містить будь-яких умов щодо розміру відсотків (процентів), пені, комісії, тощо, узгоджені з відповідачем умови, тарифи, правила, у тому числі, щодо сплати відсотків (процентів), комісій, пені, тощо, на дату фактичного надання позивачем кредитних коштів - 17.10.2012, також відсутні.
Враховуючи зазначене вище, відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу 05.08.2010 року або на конкретні запропоновані відповідачу на дату фактичного надання відповідачу кредитних коштів: 17.10.2012 року - Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві від 05.08.2010 року або на дату фактичного надання кредитних коштів 17.1.2012, домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, як надані Банком витяг з Тарифів, витяг з Умов оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв'язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини 1 статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання (зазначене відповідає правовій позиції, яку висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи наведене вище, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленого позивачем, як складової загальної суми заборгованості, розміру заборгованості за простроченими відсотками в сумі 17 154,72 грн. відсутні, а отже вимоги позову в цій частині не підлягають задоволенню.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що станом на дату розгляду справи судом по суті, відповідачем у добровільному порядку погашена у повному або частковому розмірі сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 77 115, 75 грн., за кредитним договором б/н від 05.08.2010 року. Таким чином, за зазначеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позову в цій частині підлягають задоволенню, оскільки фактично отримані від позивача та використані відповідачем грошові кредитні кошти, не повернуті в добровільному порядку на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Отже, враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розглядаючи питання про розподіл судових витрат позивача у вигляді розміру сплаченого судового збору в сумі 2684,00 грн., суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI) (п. 36 Постанови).
Враховуючи викладене, а також висновок суду про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 77 115,75 грн., з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 2195,58 грн. (77115,75 грн. х 2684 грн. / 94270,47 грн.)
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 247, 258-268, 273, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05.08.2010 року станом на 23.02.2023 рік у розмірі 77 115 (сімдесят сем тисяч сто п'ятнадцять) гривень 75 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2 195 (дві тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень 58 копійок.
В задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 29 травня 2024 року.
Відомості про сторін:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, м. Киів, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ: 14360570
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Н.О. Бізяєва