іменем України
Справа № 210/202/24
Провадження № 1-кп/210/334/24
29 травня 2024 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
захисників обвинувачених, - адвокатів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, кримінальне провадження №12022041720000413 від 25 травня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.1, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.15 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.28 ч.4 ст.209 ч.3 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.15 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.28 ч.4 ст.209 ч.3 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, -
У провадження Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022041720000413 від 25 травня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.1, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.15 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.28 ч.4 ст.209 ч.3 КК України, ОСОБА_6 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.15 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, ОСОБА_5 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.28 ч.4 ст.209 ч.3 КК України, ОСОБА_7 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, ОСОБА_8 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України.
У судовому засіданні 29 травня 2024 року обвинувачений ОСОБА_14 та його захисник ОСОБА_15 звернулись до суду з клопотанням про зміну обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого, в обґрунтування клопотання адвокат зазначила, що ОСОБА_14 тримається під вартою більше 1 року, обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, дружину та четверо неповнолітній дітей, найменша дитина народилась 12.11.2023 року. Обвинувачений має можливість працевлаштуватись офіційно, що дасть йому змогу утримувати родину, на підтвердження чого долучено гарантійний лист від роботодавця. Обвинувачений почав відшкодовувати матеріальну шкоду, зокрема, частково відшкодовано шкоду потерпілому ОСОБА_16 у розмірі 15 000,00 грн. Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Ризики відповідно до ст. 177 КПК України відсутні. Просила змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на нічний домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_13 також звернулись до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. В обґрунтування клопотання адвокат зазначив, що ОСОБА_5 вже суттєвий проміжок часу обмежений прав та свобод, що є порушенням принципу поваги до свободи особистості, єдиною підставою для подальшого тримання під вартою ОСОБА_5 є тільки тяжкість злочину у якому він підозрюється.. На даний час відпали будь-які ризики зазначені в ч.1 ст.177 КПК України, ОСОБА_5 не має будь-якого наміру переховуватись від суду, він має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 має намір далі співпрацювати з органами досудового розслідування, не має наміру впливати на свідків, потерпілих, експертів та підозрюваних, не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У зв'язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Прокурор заперечував проти задоволення заявлених обвинуваченими ОСОБА_14 та ОСОБА_5 клопотань, зазначив, що ризики які були встановленні при обранні запобіжних заходів відносно обвинувачених не змінились, у зв'язку з чим, просив суд продовжити строк дії раніше обраних запобіжних заходів.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисники підтримали клопотання обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_5 та їх захисників, просили суд їх задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників по справі, дослідивши подані клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Судовий розгляд розпочато у даному судовому засіданні, докази ще не досліджувались судом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того,стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Суд приходить до висновку, що на даний час продовжують існувати враховані при застосуванні до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1ст.177 КПК України, а саме: можливого переховування обвинуваченого від суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.28 ч.4 ст.209 ч.3 КК України, котрі є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, за найтяжче з котрих передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.15 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, котрі є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, за найтяжче з котрих передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що існують ризики, передбачені ст.177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачені побоюючись покарання, можуть переховатися від суду або впливати на інших учасників, а саме інших обвинувачених, потерпілих, свідків, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Інший, більш м'який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. При цьому суд бере до уваги відомості про особу обвинувачених, та вважає, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики..
З урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винуватими, суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не буде достатнім, щоб забезпечити їх належну процесуальну поведінку та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а обставини, на які посилається захисники, не є достатніми для пом'якшення запобіжного заходу.
Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Тривалість судового розгляду, в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити, а саме по собі не утворює підстав для звільнення з під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.
Слід зауважити, що відсутність, на даний час, фактів втечі обвинувачених чи впливу на свідків, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, їх належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не їх високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Крім того, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2024 року ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 залишена без змін.
При цьому тримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи - тримання під вартою, що завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.
Даних щодо неможливості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за станом здоров'я перебувати у місці попереднього ув'язнення суду не надано.
За таких обставин доводи сторони захисту не дають підстав для зміни запобіжного заходу обвинувачених, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 177, 201, 370, ч.2 ст.376 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_9 про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, - залишити без задоволення.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_13 про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, або визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 30 травня 2024 року.
Суддя: ОСОБА_1