Справа № 308/9091/24
30 травня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні в м.Ужгород за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному №12024078030000381 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.04.2024 року, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Первомайськ, Миколаївської області, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.162 КК України,-
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження.
Органом досудового розслідування встановлено, що 22 квітня 2024 року близько 20 години 00 хвилини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився поблизу домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , яке відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна належить на праві власності ОСОБА_4 (1/4 частина), ОСОБА_5 (1/2 частина) та ОСОБА_6 (1/4 частина) незаконно проник на прилеглу до цього домоволодіння огороджену земельну ділянку, яка відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 на праві приватної власності належить громадянину ОСОБА_6 , на праві власності.
Так, перебуваючи на АДРЕСА_3 , у громадянина ОСОБА_3 раптово виник протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, а саме: на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , належить громадянину ОСОБА_6 , на праві приватної власності.
Реалізуючи свій раптово виниклий кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, ОСОБА_3 , 22 квітня 2024 року, близько 20 години 00 хвилини, діючи з прямим умислом, всупереч волі власника, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, подолав перешкоду, а саме: переліз через паркан, та потрапив на огороджену територію домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим порушив конституційне право на недоторканість житла та іншого володіння особи - ОСОБА_6 .
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи (порушення недоторканості іншого володіння).
Положеннями ч. 2 та ч.3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акта додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , яка складена за участі його захисника ОСОБА_7 , в якій ОСОБА_3 зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, а саме незаконне проникнення до іншого володіння особи, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставини; згідний на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Крім того, йому роз'яснено зміст встановлених у результаті досудовим розслідуванням обставин, а також те, що відповідно до ч.2 ст.302 КК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Також до обвинувального акта додано письмову заяву потерпілого ОСОБА_6 , у якій він зазначає, що не заперечує проти розгляду обвинувального акту в спрощеному провадженні, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч.2 ст.302 КПК України, та йому роз'яснено зміст встановлених в результаті досудового розслідування обставин.
Крім цього, відповідно до вимог ч.1 ст.302 КПК України прокурором заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.
На підставі ч. 2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України оскільки судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 162 КК України, а саме: незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_3 , інтереси якого представляє захисник ОСОБА_7 , обставини вчинення кримінального поступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, не оспорює, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Таким чином, аналізуючи наведене, оцінивши докази зібрані під час досудового розслідування, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у заподіянні незаконного проникнення до іншого володіння особи, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.162 КК України.
Згідно з ч. 2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, а обставинами, що обтяжують покарання, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №556 від 22.04.2024 року.
Також при призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є кримінальним проступком, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», згідно відповіді КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради по медичну допомогу не звертався.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч.1 ст.162 КК України у виді штрафу, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження нових кримінальних правопорушень.
Питання про долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Підстав, передбачених ст. ст. 176, 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого запобіжних заходів суд не вбачає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 373-374, 381-382 КПК України, ст. ст. 12, 50, 162 КК України суд,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Речовий доказ: CD-R диск на якому міститься відеозапис із вчиненням кримінального правопорушення, - залишити при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1