Справа № 367/5415/19
Провадження №2/367/435/2024
Іменем України
22 травня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.,
при секретарі Пронченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Ухвалою від 06 лютого 2024 р. явка позивачки в судове засідання була визнана судом обов?язковою.
Позивачка ОСОБА_1 та її представники у судові засідання 12 вересня 2023 р. та 10 листопада 2023 р., 06 лютого 2024 р., 22 травня 2024 р. - не з?явилися, про час та день їх проведення - були повідомлені, про причини неявки до суду - не інформували.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з'явились. Представник відповідача ОСОБА_3 до суду направив заяву, у якій просив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - залишити без розгляду, а у разі залишення первісного позову без розгляду - залишити без розгляду і зустрічний позов. Також просив провести судове засідання без участі відповідача та його представника.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ч.5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
З аналізу зазначених норм, вбачається, що суд НЕ залишає без розгляду позовну заяву лише в тому випадку, якщо позивач не з'явився в судове засідання, але подав заяву про розгляд справи без його участі.
Однак, в даній справі, заява про розгляд справи у відсутність позивача до суду не надходила. Відтак, з огляду на ч. 5 ст. 223 ЦПК суд позбавлений можливості розглянути справу по суті без відповідної заяви позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка протягом тривалого часу вкотре не з'являється в судові засідання, будучи належно повідомленою про дату, час та місце проведення таких шляхом надсилання судової повістки на адресу позивачки, яка міститься в матеріалах справи та шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик до суду на мобільний номер позивачки.
Враховуючи вказане, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 протягом тривалого часу не проявляє належної зацікавленості у розгляді поданого позову, відтак така пасивна поведінка останньої свідчить про безумовну втрату інтересу до поданого позову.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п'ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 711/7486/19, провадження № 61-10183св21, від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини слід брати до уваги те, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, (Judgementof ECHR of 16 December 1992 DeGeouffredelaPradelle v. France // SeriesA N 253- В).
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним, з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства («Golder проти Сполученого Королівства», «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
За частиною першої ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що позивачка неодноразово була повідомлена про дату та час судового засідання, однак оскільки позивачка повторно не з'явилась в судове засідання, а залишення позовної заяви без розгляду не порушує законних прав та інтересів сторін по даній цивільній справі, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя залишити без розгляду.
Крім того, Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.08.2019 року було накладено накласти арешт на спільне майно подружжя, а саме: житловий будинок та об'єкти житлової нерухомості загальною площею (кв.м.) 611,4: А-житловий будинок площею (кв.м.) 144,9, Б,В,Д - господарські блоки, Е - вбиральня, Ж,Г - навіс, №1-5 - огорожа, І - вимощення, II - свердловина, III - яма вигрібна за адресою: АДРЕСА_1 . 30.07.2014, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно; земельну ділянку загальною площею (кв.м.) 1500 за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване зазначене домоволодіння. Кадастровий номер 3210945900:01:0720306, площа (га) 0.15, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №171568553 від 05.06.2019;. квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м.) 77,7, житлова площа (кв.м.) 65,0, що належить ОСОБА_2 на праві власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 158 ЦПК України, за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Підставою до скасування є зміна умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову скасовуються судом який їх застосовував, якщо відпали підстави з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову підлягають скасуванню у зв'язку з . залишенням позову без розгляду
Керуючись ст.ст. 158, 257 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - залишити без розгляду.
Скасувати арешт на житловий будинок та об'єкти житлової нерухомості загальною площею (кв.м.) 611,4: А-житловий будинок площею (кв.м.) 144,9, Б,В,Д - господарські блоки, Е - вбиральня, Ж,Г - навіс, №1-5 - огорожа, І - вимощення, II - свердловина, III - яма вигрібна за адресою: АДРЕСА_1 . 30.07.2014, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва №24961175 про право власності на нерухоме майно, накладений ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.08.2019 року.
Скасувати арешт на земельну ділянку загальною площею (кв.м.) 1500 за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване зазначене домоволодіння. Кадастровий номер 3210945900:01:0720306, площа (га) 0.15, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №171568553 від 05.06.2019, накладений ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.08.2019 року.
Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м.) 77,7, житлова площа (кв.м.) 65,0, що належить ОСОБА_2 на праві власності, накладений ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.08.2019 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я.В. Шестопалова