"28" вересня 2010 р. м. Київ К-14449/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Донецької області від 03.10.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2007 по справі № 2/310а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»
до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька
третя особа Макіївська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон»(далі -позивач, ТОВ«Регіон») звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.09.2006 року № 0001342340/3 та № 0003552340/3 (з урахуванням змін до позовної заяви).
Постановою Господарського суду Донецької області від 03.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2007 року, позовні вимоги ТОВ «Регіон»задоволено частково. Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.09.2006 року № 0003552340/3. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.09.2006 року № 0001342340/3 в частині визначення податку на прибуток у розмірі 330675 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 225762,52 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька (далі -відповідач) та Макіївська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області (далі -третя особа) звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, невірно застосовано п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 та 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».(далі -Закон № 334/94-ВР).
В касаційній скарзі третя особа просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.
Позивачем надано заперечення на касаційні скарги в яких просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.
З урахування того, що сторони в судове засідання не з'явилися, та на підставі положення пункту другого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг, заперечення на них колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанції встановлено, що працівниками Центрально-міської МДПІ м. Макіївки Донецької області була здійсненна комплексна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Регіон» за період з 01.07.2004 року по 30.09.2005 року, за результатами якої складено акт №518/23-6/25096372 від 29.03.2006 року.
В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР в результаті чого підприємством занижені податкові зобов'язання з податку на прибуток за 9 місяців 2004 р. на 452 675 грн., за 2004 р. у розмірі 330 065,00 грн. та за 9 місяців 2005 р. у розмірі 1 100 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем 12.09.2006 року були прийняті такі податкові повідомлення-рішення від 12.09.2006 року: № 0001342340/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 558 050 грн., з яких 226 300,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0003552340/3, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на прибуток у розмірі 166 450 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з наступного з чим погоджується колегія суддів.
Відповідно до ст.3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Склад валового доходу визначається підпунктами 4.1.1 - 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 вищезазначеного Закону. Підпунктом 4.1.6 визначені доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.
Безповоротна фінансова допомога відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 зазначеного Закону це, зокрема сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.
Проаналізувавши абзац перший п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 вказаного вище Закону суди дійшли обґрунтованого висновку, що обставин, які б свідчили про суму коштів, що були передані платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів або їх отримання без укладання таких угод у спірних відносинах місця не має. До того ж відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт отримання позивачем коштів за правилами, визначеними зазначеними ним нормами.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, що за договором купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між ВАТ «Алчевський коксохімічний завод»як продавцем та позивачем як покупцем, від 06.12.2004 року № К-36/1 позивач як покупець придбав у власність 18 векселів, у тому числі вісім векселів, емітованих позивачем та переданих Акціонерному товариству «Українські цінні папери»в погашення заборгованості за придбані акції, що було встановлено під час розгляду справи. Прийом-передача цінних паперів посвідчується актом № 1 від 06.12.2004 року. Загальна ціна векселів складає 5 003 024,47 грн.
Додатковою угодою до договору купівлі-продажу цінних паперів від 06.12.2004 року сторони дійшли згоди, що оплата отриманих цінних паперів за актом № 1 здійснюється шляхом передачі продавцю 43 векселів, загальна ціна яких складає 5 003 024,47 грн. Прийом-передача зазначених векселів здійснюється актом № 2 від 06.12.2004 року.
Тобто зазначена операція є операцією особливого виду, оподаткування якої здійснюється відповідно до пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР.
Згідно до з додатку К 3 до рядка 01.4 декларації позивача з податку на прибуток, а також бухгалтерської довідки позивача з розрахунками суми доходів за зазначеними операціями, підприємством були сформовані всі доходи та витрати внаслідок придбання та оплати цінних паперів шляхом передачі векселів у відповідності до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону № 334/94-ВР включаючи віднесення до складу витрат 5 003 024,47 грн., до складу доходів 5 003 024,47 грн., а також від'ємне значення дисконту до складу витрат та включення позитивного значення до складу валового доходу.
Зазначені обставини, які посвідчують факт формування витрат та доходів за викладеними правилами, підтверджуються актом перевірки податкового органу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з правильними та обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції про те, що оподаткування спірних векселів здійснено позивачем правомірно, виходячи з особливостей оподаткування операцій з цінними паперами, а тому визначення податковим органом підприємству податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 330 650,00 грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 165 325 грн. є безпідставним.
Також встановлено, що між ЗАТ СК «Кремень» (страховик) та ТОВ «Регіон»(страхувальник) укладений договір добровільного страхування комерційних ризиків серії 08 №2200 від 01.07.2004 року, яким визначений об'єкт страхування, страхові випадки, обмеження страхування, строк дії договору страхування, порядок і умови виплати страхового відшкодування, права та обов'язки сторін, відповідальність, порядок вирішення спорів, інші умови.
Згідно п.4 договору страхування він вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 30.06.2005 року.
07.01.2004 року між ЗАТ СК «Кремень»(страховик) та ТОВ «Регіон»(страхувальник) укладений договір добровільного страхування вантажів серії 02 №1319. Згідно п.4 договору страхування він вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до дати виконання зобов'язань по доставці вантажів.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 згаданого Закону будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.
Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 вказаного вище Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
За таких обставин судами вірно визначено, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства на момент спірних правовідносин.
Крім того, судами вірно зазначено, що у страхувальника виникає право на формування валових витрат на суму зобов'язань перед страховиком по сплаті страхового платежу по даті першої події -даті надання страхових послуг, тобто по даті настання у страховика зобов'язань відшкодувати збитки при настанні страхового випадку.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 12.09.2006 року №0003552340/3 про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкції у розмірі 166 450 грн. є не законним та таким, що суперечать нормам законодавства.
Доводи касаційних скарг зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржників є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Донецької області від 03.10.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2007 року по справі № 2/310а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеному Главою 3 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров