"05" жовтня 2010 р. м. Київ К-985/08
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.
при секретарі: Титенко М.П.
за участі представників позивача: Вієт О.М., Чеверди Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 по справі № 2-а-177/07 (22-а-4362/07)
за позовом Комунального підприємства «Тепломережа»
до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
Комунальне підприємство «Тепломережа»(далі -позивач, КП «Тепломережа») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі -відповідач, орган податкової служби, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.02.2007 № 0000121540/0/1589, яким виявлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року по терміну сплати 15.12.2006 року в сумі -2999999,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 299999 грн., пеня у розмірі 36088,13 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.200 по справі № 2-а-177/07 позов задоволено. Визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 по справі № 2-а-177/07 (22-а-4362/07) рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні вимог позивача про визнання неправомірним нарахування процентів у розмірі 25150,28 грн. за розстрочення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2999999,00 грн. відмовлено. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить в частині про визнання правомірним нарахування процентів в сумі 25150,28 грн. щодо користування бюджетним кредитом -залишити без змін, в іншій частині -постанову скасувати та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити, оскільки рішення прийнято без дотримання вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного розгляду всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу та просив постанову апеляційної інстанції в частині нарахування процентів в розмірі 25150,28 грн. скасувати, в іншій частині залишити без змін.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, згідно декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року у позивача утворився прибуток у розмірі 3642747 грн. по терміну сплати 20.11.2006 року.
Відповідно до статті 14 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»(далі -Закон №2181) на підставі договору про розстрочення податкових зобов'язань, який було укладено між органом податкової служби та позивачем було надано право розстрочити сплату податкового зобов'язання на суму 2999999,00 грн. під проценти терміном з 17.11.2006 по 25.12.2006.
Як зазначено в рішенні суду апеляційної інстанції, податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3642747,00 грн. були сплачені позивачем відповідним платіжним дорученням від 26.12.2006. В цій сумі було сплачено і розстрочене зобов'язання у розмірі 2999999 грн.
Оскільки, зазначений податковий борг сплачено на наступний день після закінчення терміну його сплати, визначеному у договорі, то органом податкової служби на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення про застосування за затримку на 11 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, штрафних (фінансових) санкцій у розмірі - 2999999 грн. А також нараховані проценти у сумі 25150,28 грн. та пеня у розмірі 10937,85 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції в договорі про розстрочення податкових зобов'язань визначено, що відповідач надає КП «Тепломережа»розстрочення сплати податкових зобов'язань на загальну суму 2999999грн. під проценти з 17.11.2006 року до 25.12.2006 року.
Відповідно до рішення про розстрочення податкових зобов'язань зазначене податкове зобов'язання повинно бути сплачено частками, а саме: 15.12.2006 року -1000000 грн., 20.12.2006 року -1000000,00 грн., 25.12.2006 року -999999 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що КП «Тепломережа»фактично строк сплати розстроченого податкового зобов'язання порушено на 1 день, а спірне податкове повідомлення-рішення мотивується порушенням строку сплати на 11 календарних днів, що не відповідає зазначеному договору та рішенню.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками судами попередніх інстанцій, що рішення відповідача про застосування штрафних санкцій у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу та нарахування пені за його несвоєчасну сплату є не достатньо обґрунтованим, оскільки, приймається до уваги термін прострочення сплати зобов'язання 1 день, та з враховується те, що позивач є комунальним підприємством, яке надає послуги з теплопостачання населенню, та яке має нагальну потребу придбати енергоносії для надання вказаної послуги своєчасно та якісно.
А тому рішення суду апеляційної інстанції та постанова суду першої інстанції в цій частині є правильним.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до витягу з облікової картки КП «Тепломережа»станом на 31.12.2006 року позивачу було визначено суму процентів на відповідну дату погашення частини зобов'язання, а саме: 15.12.2006 року сума у розмірі 20958,90 грн., 20.12.2006 року -2794,52 грн., 25.12.2006 року -1397,26 грн., тобто усього 25150,28 грн.
Згідно з підпунктом 14.1.1 пункту 14.1 статті 14 Закону № 2181 розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані дії ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька в цій частині повністю відповідають вимогам зазначено Закону, договору та рішенню про застосування податкових зобов'язань.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином ухвалене по справі судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення апеляційної інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 по справі № 2-а-177/07 (22-а4362/07) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними Главою 3 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко