"05" жовтня 2010 р. м. Київ К-21776/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області на постанову Господарського суду Одеської області від 27.04.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007 року по справі № 15-14/211-04-6757А
за позовом Державної податкової адміністрації в Одеській області
до Приватного підприємства «Промінь»
до Приватного підприємства «Укрпродукт-2002»
про визнання договору недійсним,-
Державна податкова адміністрація в Одеській області (далі -позивач, орган податкової служби) звернулась до суду з позовом (із уточненням) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.04.2002 року № 02/01, укладеного між Приватним підприємством «Промінь»(далі - ПП «Промінь») та Приватним підприємством «Укрпродукт-2002»(далі - ПП «Укрпродукт-2002»), про стягнення з ПП «Укрпродукт-2002»на користь ПП «Промінь»грошових коштів, отриманих за вказаним договором, в розмірі 9 900 грн., та стягнення з ПП «Промінь»на користь держави одержаного майна відповідно до договору № 02/01 від 04.04.2002 року на загальну суму 9 900 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 року № 1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки»до доказів спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів віднесено надані податковими органами відомості про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою, визнання недійсними в установленому порядку установчих документів, неподання податкової звітності, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. В порушення податкового законодавства ПП «Укрпродукт-2002»не нараховувало податки, не подавало звітність до ДПІ у Петровському районі м. Донецька. На думку позивача, угода № 02/01 від 04.04.2002 року між відповідачами укладена з метою. завідомо суперечною інтересам держави і суспільства -приховування ПП «Укрпродукт-2002»отриманого за цією угодою прибутку від оподаткування.
Дана справа розглядалася судами не одноразово.
Постановою Господарського суду Одеської області від 27.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007 року по справі № 15-14/211-04-6757А в задоволенні позову відмовлено
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Як встановлено судами, на момент укладення договору купівлі-продажу від 04.04.2002 року № 002/01 ПП «Укрпродукт -2002»було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області станом на 29.03.2007 року значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій. ПП «Промінь»станом на 28.03.2007 року також значилося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій.
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»зазначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Законодавством не передбачено покладення на сторону цивільно-правової угоди обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин, а також наявність у нього державної реєстрації.
Крім того, законодавством України не передбачено обов'язок покупця перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків, а порушення стороною договору, законодавства про податки, не є підставою для визнання його недійсним.
Як зазначено в рішенні суду апеляційної інстанції, з додатково наданих ПП «Промінь»документів, а саме копій: договору №02/01 від 04.04.2002 року, рахунку №18 від 20.04.2002 року, накладної №18 від 20.04.2002 року, податкової накладної №18 від 20.04.2002 року, накладної №1 від 29.04.2002 року та податкової накладної №1 від 29.04.2002 року) не вбачається умислу обох сторін угоди, у тому числі ПП «Укрпродукт-2002»на укладення угоди з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ухилення однією із сторін -ПП «Укрпродукт -2002»від сплати податків після здійснення угоди та від представлення до органу податкової служби звітності з квітня 2002 року, на що посилається позивач, відповідно до діючого законодавства України не є підставою для визнання такої угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб такого суб'єкта підприємницької діяльності.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Також необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка ними укладалась, і її мета суперечність інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
З огляду на зазначене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що договір від 04.04.2002 року № 02/01 був укладений відповідачами відповідно до вимог чинного законодавства.
Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Одеської області від 27.04.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007 по справі № 15-14/211-04-6757А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко