"05" жовтня 2010 р. м. Київ К-12254/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 року по справі № 2-а-1447/08 (22-а-3593/08)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекс плюс»
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімекс плюс»(далі -позивач, ТОВ «Хімекс плюс») звернулось з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі -відповідач, орган податкової служби) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 04.09.2007 року: №0009382342/1, №0009372342/1, №0009162342/1 та №0009152342/1, від 15.11.2007 року: № 0009382342/2, № 0009372342/2, №0009162342/2 та 0009152342/2.
Позивач позов обґрунтовує тим, що прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення -рішення підлягають скасуванню, оскільки п.5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон № 334/94-ВР) чітко визначає, що валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому позивач зазначає, що основним видом його господарської діяльності є оптова торгівля хімічної та коксохімічної продукції вітчизняних виробників.
Позивач зазначає, договір на поставку коксохімічної продукції від 16.11.2006 року №11, укладений між ним та ТОВ «Енергомонтаж» з метою подальшої ним реалізації.
Також зазначає, що п.3 та п. 4 зазначеного Договору встановлено, що продукція поставляється покупцю (ТОВ «Хімекс плюс») залізничними полу вагонами, які є власністю Укрзалізниці, а оплата залізничодорожного тарифу погоджується в додаткових угодах до договору. В додаткових угодах до договору визначено, що витрати продавця (ТОВ «Енергомонтаж») з оплати залізничодорожного тарифу відшкодовуються покупцем (ТОВ «Хімекс плюс») на підставі виставлених рахунків.
Таким чином, ТОВ «Хімекс плюс»на виконання умов договору відшкодувало витрати, пов'язані з перевезенням вантажу від відправника вантажу до визначеного пункту призначення, які здійснило ТОВ «Енергомонтаж». Вказані витрати підтверджені відповідними платіжними документами.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 року по справі № 2-а-1447/08 (22-а-3593/08) позов задоволено повністю. Визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу відповідача та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідачем було проведено з 04.06.2007 року по 27.06.2007 року виїзну планову перевірку ТОВ «Хімекс плюс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.03.2007 року, та встановлено порушення п. 5.1. п. п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР -до складу валових витрат платника податків віднесені витрати (залізничний тариф), які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами у сумі 90504 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на 22626 грн., в тому числі: у І кварталі 2006 року -у розмірі 5931 грн., у ІІ кварталі 2006 року -у розмірі 7320 грн.. у ІІІ кварталі 2006 року -у розмірі 9375 грн.; п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97) -до складу податкового кредиту підприємством віднесені суми ПДВ по залізничному тарифу, використання якого у господарській діяльності підприємства не підтверджено відповідними первинними документами на загальну суму 1810 грн., в тому числі за січень 2006 року -на 2189 грн., за лютий 2006 року - на 2555 грн., за травень 2006 року -на 3307 грн., за червень 2006 року -на 2549 грн., за липень 2006 року -на 2776 грн., за серпень 2006 року - на 3349 грн., за вересень 2006 року -на 1376 грн.
На підставі висновків акту перевірки прийняті податкові повідомлення рішення.
Позивачем оскаржені податкові повідомлення рішення.
За результатом розгляду первинної скарги складено Довідку про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Хімекс плюс»від 23.08.2007 року, якою не встановлено порушення з боку позивача.
Відповідно п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь -які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).
На підставі наказу ДПА України від 10.08.2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»передбачено, що не допускається відображати в акті перевірки необґрунтовані дані, а також суб'єктивні припущення, що не мають підтвердження доказами, зокрема, у додатках до акту повинні бути прикладені матеріали перевірок щодо правових відносин суб'єкта господарювання з іншими суб'єктами господарської діяльності, зокрема, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово -господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства -довідка.
Отже, суди попередніх інстанцій вірно послалися на те, що прийняття органом податкової служби Довідки про результати виїзної позапланової перевірки позивача є доказом того, що позивачем не було порушено вимог податкового, валютного та іншого законодавства України.
Також є правильними висновки судів стосовно порушень органу податкової служби Наказу ДПА України від 21.06.2001 року «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», а саме відсутність встановлення порушення в акті перевірки, що є підставою для скасування податкового повідомлення -рішення.
Що стосується відсутності товаротранспортних накладних і актів виконаних робіт по наданню послуг з транспортування вантажу залізничним транспортом, то судами встановлено наступне.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу це сума будь -яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля хімічною продукцією вітчизняних виробників та здійснення інших видів оптової торгівлі.
Таким чином, аналіз вищезгаданої норми дає підстави зробити висновок про те, що позивач придбав продукцію з метою її подальшого продажу, тобто для подальшого використання в господарський діяльності, тому посилання відповідача щодо неможливості віднесення витрат позивача по оплаті залізничного тарифу до складу валових витрат є необґрунтованим.
Відповідно до п.п 7.4.1 п.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону.
Із аналізу зазначених норм чинного законодавства, та враховуючи встановлені в судах попередніх інстанцій фактичні обставини, суди дійшли вірного висновку, щодо неправомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень, оскільки вказані рішення були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України.
Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 року по справі № 2-а-1447/08 (22-а-3593/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко