"05" жовтня 2010 р. м. Київ К-16838/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Лагода»на постанову Господарського суду Волинської області від 22.01.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2007 року по справі № 5/100-2А
за позовом Приватного підприємства «Лагода»
до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання частково нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
Постановою господарського суду Волинської області від 22.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2007 року по справі № 5/100-2А відмовлено в задоволенні позову Приватного підприємства «Лагода»(далі -позивач, ПП «Лагода»до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -відповідач, орган податкової служби) про визнання частково нечинним рішення від 26.10.2006 року №000782301/2 про застосування штрафних санкцій у сумі 5940 грн.
Суди мотивували свої рішення тим, що органом податкової служби обґрунтовано застосовано штрафні санкції до позивача за вказане порушення, оскільки актом перевірки встановлено факт невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, зазначеній в поточному звіті РРО на 1304 грн., що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 22 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон № 265/95).
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки рішення прийняті з порушенням норм матеріально та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі плану перевірок відділу оперативного контролю щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу ДПА у Волинській області на вересень 2006 року та направлень на перевірку №003781 та №003778 працівниками ДПА у Волинській області 01.09.2006 року здійснено перевірку кафе «Оболонь», яке належить позивачу, про що складено акт перевірки від 01.09.2006 року № 03200340/2380.
Зазначеним актом перевірки визначено порушення позивачем п.1, п.2, п. 13 ст. 3 Закону № 265/95, а саме невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму 1304 грн. та невидачу розрахункового документа.
На підставі даного акту перевірки прийняте рішення від 26.10.2006 року №000782301/2 в частині застосування податковим органом штрафних санкцій на суму 5940 грн.
Відповідно до п.1, п. 2, п. 13 ст. 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; 13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідно до абц. 27 ст. 2 Закону № 265/95 місце проведення розрахунків -місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги), де зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що посилання скаржника на те, що невідповідність готівкових коштів виникла в зв'язку з помилковим врахуванням органом податкової служби до готівки позивача коштів, отриманих згідно накладної № 041 від 01.09.2006 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Древсервіс»за реалізацію пиломатеріалів, є необґрунтованим. Оскільки грошові кошти за реалізований товар та здача покупцю були видані не з грошових коштів, що отримані за проведення розрахунків через реєстр розрахункових операцій, а із готівкових коштів, які на час перевірки зберігались в приміщенні кафе без підтверджуючих документів.
ПП «Лагода»не надано доказів на спростування даних викладених в акті перевірки на підставі, яких було прийнято спірне рішення.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність застосування органом податкової служби до позивача штрафних санкцій згідно рішення від 26.10.2006 року №000782301/2 та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання спірного рішення нечинним.
Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.
Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Лагода»залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Волинської області від 22.01.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2007 по справі № 5/100-2А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко