"28" вересня 2010 р. м. Київ К-57175/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Рибченка А.О., Федорова М. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009 по справі № 2а-5196/09/1270
за позовом ОСОБА_6
до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської
області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити
підвищення до пенсії, -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.01.2009 року по справі № 2а-5196/09/1270 позов ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - Управління ПФУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії - задоволено частково.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009 по справі № 2а-5196/09/1270 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову суду першої інстанції залишено без розгляду на підставі статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Управління ПФУ звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та заявою про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Скаржник своє клопотання обґрунтував тим, що не був присутній в судовому засіданні, в якому було проголошено оскаржувану постанову, та про прийняття судом першої інстанції рішення йому стало відомо лише 03.02.2009, після отримання копії оскаржуваної постанови поштою, та посилається при цьому на вхідний № 1443/14.
Залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно ч.3 ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 3 ст. 167 копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова суду першої інстанції прийнята та складена в повному обсязі 19.01.2009 року та надіслана відповідачу 20.01.2009 року, про що свідчить супровідний лист цього суду.
Апеляційна скарга була подана відповідачем до суду першої інстанції лише 16.02.2009 року, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції.
Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи скаржника, як належний та беззаперечний доказ, що підтверджує його позицію в силу ч. 4 ст. 70 КАС України, відповідно до якої обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
За таких обставин належним та допустимим доказом може бути, наприклад, конверт (чи його належним чином завірена копія) з відбитком штампу поштового відділення, який би свідчив про дійсну дату надсилання судом першої інстанції повного тексту рішення стороні у справі, в даному випадку - відповідачу.
Скаржником не надано суду такого конверту в якості доказу його правоти.
За таких обставин, жодних доводів, які б свідчили про неможливість звернення з апеляційною скаргою раніше дати звернення, що мала місце в даному випадку, скаржником не наведено.
Таким чином ухвалене по справі судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення апеляційної інстанцій скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області відхилити.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009 по справі № 2а-5196/09/1270 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Карась О.В.
Судді Брайко А.І.
Голубєва Г.К.
Рибченко А.О.
Федоров М.О.