"28" вересня 2010 р. м. Київ К-7214/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Рибченка А.О., Федорова М. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 28.05.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2009 по справі № 2-а-1293/09/1231
за позовом ОСОБА_6
до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області
про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення підвищення до пенсії,
У квітні 2009 року ОСОБА_6 (далі -позивач) звернулася до суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області (далі -відповідач, Управління ПФ) про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення підвищення до пенсії та зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2007 -2008 роки.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 28.05.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2009 по справі № 2-а-1293/09/1231 позовні вимоги задоволено частково: бездіяльність Управління ПФ визнано протиправною за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та зобов'язано провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та здійснити відповідні виплати, в іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач -ОСОБА_6 відноситься до категорії "діти війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Так, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла з 01.01.2006, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Разом з тим, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо підстав для відмови в задоволенні позовних вимог з 09.07.2007 по 31.12.2007.
Подібні відносини склалися і у 2008 році, оскільки зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 41 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже спірні відносини з 22.05.2008 регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону, яка діяла з 01.01.2006.
Розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Так, станом на спірний період розмір мінімальної пенсії за віком визначений був лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з пп. 7 п. 2.2 ст. 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
З урахуванням викладеного суди дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 22.05.2008 по 31.12.2008.
За викладених обставин суд касаційної інстанції відхиляє доводи Управління ПФ, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Стахановського міського суду Луганської області від 28.05.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2009 по справі № 2-а-1293/09/1231 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров