"14" вересня 2010 р. м. Київ К-29019/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Бившевої Л.І., Брайка А.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Титенко М.П.
за участі представника відповідача: Вирової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ «Савинський цукровий завод» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 по справі № 2а-2564/07
за позовом ДПІ у Балаклійському районі Харківської області
до ВАТ «Савинський цукровий завод»
про стягнення заборгованості,-
ДПІ у Балаклійському районі Харківської області (далі -позивач, орган податкової служби) звернулася до суду з позовом про стягнення з ВАТ «Савинський цукровий завод»заборгованості перед бюджетом по штрафним (фінансовим) санкціям у розмірі 22519 грн. за рахунок його активів.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 по справі № 2а-2564/07 позов задоволено повністю. З ВАТ «Савинський цукровий завод»стягнено на користь державного бюджету заборгованість у розмірі 22519 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовуються тим, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 року відмовлено в задоволені позовних вимог ВАТ «Савинський цукровий завод» про визнання недійсним рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 05.06.2007 року № 0004262301/0, даних про проведені виплати заборгованості судам не надано.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.05.2007 року органом податкової служби здійснено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій каси, яка належить відповідачу, про що складено акт перевірки від 15.05.2008 року №20403203/2310.
На підставі зазначеного акту, позивачем було прийнято рішення від 05.06.2007 року №0004262301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 22 519 грн. за порушення вимог п.9, п.13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцй у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі -Закон № 265/95-ВР), а саме: не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків та незберігання їх в книзі обліку розрахункових операцій -Z-звіти за № 1, 4, 5 відсутні в книзі обліку розрахункових операцій; невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розахункових операцій на суму 4 435,80 грн.
Спірне рішення було вручено позивачу нарочно, про що свідчить підпис на вказаному рішенні.
Відповідно до ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій підтверджено описом наявних купюр та монет.
Згідно ст. 22 Закону № 265/95-ВР У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Статтею 25 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суми фінансових санкцій, які визначені ст.ст. 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування фінансових санкцій.
Судами попередніх інстанцій обгрунтовано не взято до уваги посилання відповача, про відсутність порушень, за які органом податкової служби застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції.
Оскільки, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 року відмовлено в задоволені позовних вимог ВАТ «Савинський цукровий завод»про визнання недійсним рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 05.06.2007 року № 0004262301/0..
Згідно з ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та є обов'язковою для виконання для всіх осіб, які беруть участь у справі та на всій території України.
Відповідно до п. 8 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку передбаченому законом.
Стягнення несвоєчасно сплачених платниками податків штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення Закону № 265/95-ВР здійснюється виключно у судовому порядку.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином, ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ВАТ «Савинський цукровий завод» залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 по справі № 2а-2564/07 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Л.І. Бившева
А.І. Брайко
А.О. Рибченко
М.О. Федоров