"14" вересня 2010 р. м. Київ К-19377/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Бившевої Л.І., Брайка А.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Титенко М.П.
за участі представників позивача: Єлісєєва В.А., Глущенко С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ КВФ «Хімінвест»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 по справі № 2-а-10967/08
за позовом ТОВ КВФ «Хімінвест»
до Державної податкової інспекції у Радомишльському районі
Житомирської області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ТОВ КВФ «Хімінвест»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області (далі -відповідач, ДПІ у Радомишльському районі Житомирської області) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 30.05.2008 року №0001042301/0 в частині визначення податкового зобов'яання по податку на додану вартість в сумі 452424,00 грн., в тому числі: 301616,00 грн. -за основним платежем, 150808,00 грн. за штрафними санкціями та від 30.05.2008 року №0001032301/0 в частині визначення податкового зобов'яання по податку на прибуток в сумі 62699,60 грн., в тому числі: 45005,00 грн. - за основним платежем, 17694,60 грн. - за штрафними санкціями мотивуючи тим, що суми податкових зобов'язань визначені не вірно, внаслідок неправильного застосування законодавчих норм та нормативних документів, що регламентують питання оподаткування, та порядок оформлення результатів перевірок.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2009 по справі № 2-а-10967/08 позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення: від 30.05.2008 року № 0001042301/0, в частині визначення податкового зобов'яання по податку на додану вартість в сумі 451549,00 грн., в тому числі: 301032.67грн. - за основним платежем, 150516,33 грн. - за штрафними санкціями та від 30.05.2008 року № 0001032301/0, в частині визначення податкового зобов'яання по податку на прибуток в сумі 62699,60 грн., в тому числі: 45005,00 грн. - за основним платежем, 17694,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 по справі № 2-а-10967/08 рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано, постановлено в цій частині нову про відмову в позові. В решті постанову суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що ТОВ КВФ «Хімінвест» користувалося пільгою по реалізації брухту чорного металу, проте підтверджуючі документи на отримання права користування пільгою з реалізації чорного металу відсутні, в зв'язку з чим в порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 в Декларацію по податку на додану вартість до оподатковуваного обороту не включено вартість реалізованого чорного металу в сумі 297876,00 грн.
Також суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, що порушення податковим органом порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не відповідає дійсності та зауважував, що факти виявлених порушень викладені чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
А тому, акт складений за результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем, повністю відповідає обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі зазначеного акту цілком обґрунтовані та скасуванню не підлягають.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, оскільки рішення прийняте з порушенням норм матеріально та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року, на підставі акту від 28.05.2008 року № 60-23/03531124620 ДПІ у Радомишльському районі Житомирської області були прийняті спірні податкові повідомлення рішення.
Суд першої інстанції в рішенні зазначає, що суми податкових зобов'язань, зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях, частково визначені невірно, а саме всупереч норм законодавчих та нормативних документів, регламентуючих питання оподаткування, та порядок оформлення результатів перевірки виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 (далі - Порядок №327) при проведенні планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки.
Згідно з пунктами 1.6 та 1.7 Розділу 1 Порядку № 327, за результатами документальної перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Кожен відображений в акті факт порушення податкового, валютного або іншого законодавства повинен відображатись відповідно до вимог п.п. 2.3.2 розділу 2 Порядку №327.
Пунктом 2.3.4. Порядку №327 зазначено, що не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Всупереч зазначеним вимогам, в акті перевірки зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам.
Судом першої інстанції стосовного того, що підприємством не включено до валового доходу у І кварталі 2007 року суму 1667 грн. по накладній від 13.02.2007 року № 15 зазначено.
Дана накладна виписана АТЗТ «Укрпромтехсервіс»на суму 10000 грн., в тому числі 20% ПДВ -1666,67 грн. Вартість товару була оплачена 20.10.2006 року платіжним дорученням від 20.10.2006 року № 250, як попередня оплата. Зазначена сума включена до валового доходу відповідно до п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94), тобто у ІV кварталі 2006 року. Вказана попередня оплата відобраджена відповідачем в додатку № 27 акту перевірки. Також в цьому кварталі була виписана податкова накладна від 20.10.2006 року №145/1, якою згідно правил ведення податкового обліку нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1667,67 грн., що підтверджується доданими документами.
Сума, яка зазначена в акті перевірки не могла бути включена до валового доходу, в зв'язку з тим, що зобов'язання по податку на додану вартість не є доходом підприємства.
Також в акті зазначено порушення п.4.1 ст. 4 Закону № 334/94, а саме позивачем не включено до валового доходу за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року списану кредиторську заборгованість в сумі 4713,34 грн., в тому числі: по ДП «Кріоген-Житомир»-913,37 грн. та ТОВ «Промтехпромпостач»-3800 грн. Аналогічне порушення зазначене по розрахунках з ВАТ «Агрохім»на суму 2545 грн.
Зазначені висновки перевірки не підтверджені жодним доказом, що достовірно підтверджує наявність факту порушення, як того вимагає Порядок №327.
Відповідно до п.4.1.6. ст. 4 Закону № 334/94 до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Вказані в акті суми під жодне визначення з переліку норми п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст 1 Закону № 334/94 не підпадають, тому не можуть бути визначені як валовий дохід підприємства.
А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначений в акті висновок відповідачем не доведено.
Що стосується зазначеного в акті перевірки порушення позивачем п.4.1.6 ст. 4 Закону № 334/94 суми 4000 грн., щодо оподаткування проведеної операції - реалізації автонавантажувача згідно накладної №88/1 від 22.11.2007 року в рішенні зазначено наступне.
Проданий автонавантажувач придбаний у МПП «Фортуна»згідно накладної від 16.06.2006 року № 33. У червні 2006 року був введений в експлуатацію як основний засіб та використовувся у господарській діяльності для навантаження-розвантаження металобрухту, що підтверджено документально.
Відповідачем в свою чергу, в акті жодним чином не було наведено ніяких доказів з приводу яких було зроблено висновок про заниження доходу на 4000 грн. та відсутні посилання на докази, на підставі яких перевірка встановила, що продані активи не були основними фондами, хоча зазначення таких доказів є обов'язковим елементом описової частини акта перевірки, а їх відсутність є порушенням Порядку №327.
Крім того, органом податкової служби встановлено порушення позивачем п.5.9 ст. 5 Закону № 334/94, внаслідок не відображення в розрахунку приросту /убутку/ балансової вартості запасів, використаних, на думку відповідача, у невиробничій діяльності, чим занижено валові доходи на суму 12907 грн. та 5450 грн.
Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених /нарахованих/ протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Відповідно до Інструкції «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 на рахунку 93 «Витрати та збут»ведеться облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг. За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут. На субрахунку 201 «Сировина й матеріали»відображають наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні.
Наведена бухгалтерська проводка Д-т 93 К-т 201 свідчить про віднесення до витрат на збут сировини та матеріалів, використаних при підготовці товару до реалізації. Відповідачем в акті документально не доведено, що понесені підприємством витрати на збут є невиробничою діяльністю.
Також, суд першої інстанції не погоджуючись з висновками відповідача, щодо завищення валових витрат на суму послуг по перевезенню металобрухту ПП ОСОБА_8 на суму 117572 грн. при вирішенні даного спору керувався нормами п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94
А також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою зазначено що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до документу первинного обліку встановлені ст. 9 цього Закону.
Органу податкової служби для перевірки були надані наявні у позивача документи, а саме: відповідні договори, укладені між Товариством (Замовник) та Приватним підприємцем ПП ОСОБА_8 (Перевізник), відповідні акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, приймально-здавальні акти, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, - є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідачем не надано перелік документів, які на його думку відсутні, проте повинні були супроводжувати дані операції.
А тому, висновок органу податкової служби, який міститься в акті перевірки про те, що товариство включило до складу валових витрат витрати, понесені в зв'язку з оплатою вартості робіт (транспортних послуг) отриманими за договорами з ПП ОСОБА_8 з порушенням вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94 також є необгрунтованим, оскільки вказані витрати підтверджені документально, тобто з дотримнням вимог зазначеної норми Закону. Відповідно, відсутні підстави для висновку про завищення позивачем валових витрат у зв'язку з чим і відсутні підстави для донарахування податку на прибуток у цій частині.
Пунктом 5.10 ст. 5 Закону № 334/94 заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Таким чином, цілком правомірними є підтвердження валових витрат позивача у спірний період наданими первинними документами бухгалтерського обліку і, відповідно, правомірного віднесення до складу валових витрат, витрат по транспортним послугам.
Не знайшли свого підтвердження висновки органу податкової служби про непідтвердження відповідними документами понесених витрат по придбанню ТМЦ на суму 14666 грн., яке відображене бухгалтерською проводкою Д-т 201 К-т 361. Для перевірки, на підтвердження проведених господарських операцій, були надані всі наявні первинні документи та зведені реєстри бехгалтерського обліку. У наведених додатках до акта перевірки, які на підтвердження надає відповідач, не міститься інформації з чого саме складається сума валових витрат визначена перевіркою і які документи на їх думку відсутні.
Суд першої інстанції в рішенні зазначає, що згідно накладної від 01.03.2008 року товариство придбало брухт чорних металів у ПП ОСОБА_8 кількістю 30 т. за ціною 1450 грн. на суму 43500 грн., але зменшення валових витрат та нарахування податку на прибуток, як то наполягає відповідач є неправомірним з наступних причин.
Підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону № 334/94 визначено якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 1.20.2 п. 1.20 ст.1 Закону № 334/94 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість, обсяг товарів (наприклад: обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.
Підпунктом 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право подати запит, а платник податку зобов'язаний обгрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу 1-го підпункту 1.20.1 цього пункту.
Згідно п.п 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін визнається за процедурою, встановленою Законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податків, визначених природними монополістами згідно із Законом, - також відповідно до принципів регулювання цін встановлених таким Законом.
Якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом у наслідок визначення звичайних цін з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган, як це передбачено п. п.1.20.8 п. 1.20. ст. 1 Закону та п.п. 19.3.6. п. 19.3 Закону України від 21.12.2000 №2181-Ш «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон № 2181-ІІІ).
Відповідно до п.п. 4.3.3 ст. 4 Закон № 2181-ІІІ методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 року №697 «Про затвердження методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами»втратила чинність згідно з постановою від 20.08.2005 року №788.
При проведенні перевірки податкова інспекція до товариства з запитом про обгрунтування рівня договірних цін не зверталась.
Позивачем надано докази, що підтверджують законність здійснення операцій по придбанню 01.03.2008 року брухту чорних металів у ПП ОСОБА_8
Відповідно до ст.6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 року №507-ХП (із змінами та доповненнями) в господарському обігу застосовуються вільні ціни та тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Стаття 7 зазначеного Закону встановлює, що вільні ціни та тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Відповідачем не наводяться обгрунтовані докази на підтвердження того, що ціна придбаного позивачем товару підлягає державному регулюванню.
Таким чином, ціна за якою було придбано брухт у ПП ОСОБА_8 відповідає рівню справедливих (ринкових) цін. Оскільки, відповідно до додаткових угод, укладених між позивачем «Хімінвест»та ЗАТ «Укрвтормед»від 21.01.2008 року. (Прейскурант №152), від 21.04.2008 року (прейскурант №152-3), від 25.01.2008 року, (прейскурант №153), від 20.02.2008 року (прейскурант №155) ціни на брухт становлять до 1620,00 грн. за тону.
Беручи до уваги вище зазначене суд першої інстанції прийшов до обґрунтовано висновку, що податкове повідомлення-рішення від 30.05.2008 року №0001032301/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 62699,60 грн., в тому числі 45005 грн. - за основним платежем, 17694,00 грн. за штрафними санкціями, підлягає скасуванню.
Також в акті перевірки зазначено, що позивачем завищено податковий кредит на суму 1642,50 грн., сплаченого у складі ціни придбання транспортера чим порушено п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон №168/97-ВР).
Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР на який посилається відповідач визначено якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та не матеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі іншіх необортних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товарим (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового пріоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни іх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Господарський кодекс України надає визначення поняття господарська діяльность - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері спеціального виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Із аналізу зазначених норм та встановлених обставин справи суд першої інстанції дійшов до висновку, що орган податкової служби не мав підстав для виснову про те, що товар не призначений для використання в господарській діяльності товариства.
Відповідачем також не доведено, що позивачу не можливо включити до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які сплачені в зв'язку з придбанням кисню та пропану на суму 1890,29 грн.
Відповідно до договорів, укладених товариством з підприємствами, котрі надавали послуги порізки металобрухту ТОВ «Мастерхолд» від 01.05.2006 року, ТОВ «Бігма-Трейд» від 15.01.2008 року, вказані матеріали повинен надавати «Замовник», тобто позивач, що підтверджується документально.
Тому, керуючись п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР включення до податкового кредиту вище зазначеної суми з боку товариства, є правомірним.
Таким чином, висновок відповідача щодо порушення позивачем п. 4.2 ст. 4 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР є безпідставним.
Згідно п. 4.5 ст. 4 Закону №168/97-ВР не містить для коригування ПДВ у разі визнання боргу покупця безнадійним, або часткової оплати за отриманий товар, в порядку, визначеному законодавством України, а передбачає проведення коригування тільки в разі зміни суми компенсації вартості товарів після їх поставки, включаючи перегляд цін і повернення товару. Законом №168/97-ВР інших норм, які зобов'язували б платника податку коригувати податковий кредит на суму товарів, включених платником податку до складу податкового кредиту за першою подією (при отримання першої податкової накладної), у разі не оплати товарів або коригувати податкові зобов'язання на суму безнадійної заборгованості не передбачено.
Також, не обґрунтованим та безпідставним є висновок органу податкової служби щодо порушення товариством п.11.44 ст. 11 Закону №168/97-ВР відносно не нарахування ПДВ на вартість брухту чорних металів.
Оскільки, відповідно до п. 11.44 ст. 11 Закону №168/97-ВР тимчасово операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування, Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.
Постановою КМ України від 31.01.2007 року №104 затверджений перелік відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість. Даний Перелік є вичерпним, з зазначенням всіх кодів товарної номенклатури УКТ ЗЕД, під якими класифікується брухт чорних металів.
Згідно експертного висновку Київської торгово-промислової палати №К-551 від 16.02.2007 року ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні», Київ, 2003 року та відповідно «Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності» (УКТ ЗЕД), вказаної у додатку до Закону України від 05.04.2001 року №2371-Ш «Про митний тариф України»з урахуванням «Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності», види та підвиди брухту чорних металів, згідно ДСТУ 41212002 відповідають кодам УКТ ЗЕД.
У документах, згідно яких здійснювалося придбання брухту, зазначений вид брухту, що відповідає переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, Позивач придбаваючи брухт, придбавав його без податку на додану вартість і реалізовуючи його іншим підприємствам керувався положенням п.11.44 Закону №168/97-ВР, не оподатковуючи операції продажу брухту чорних металів податком на додану вартість.
Тому, донарахування податковою інспекцією податкового зобов'язання по ПДВ у сумі 296231 грн., нарахованого на вартість реалізованого брухту чорних металів є не правомірним.
Таким чином, суд першої інстанції із аналізу зазначених норм та встановлених обставин справи дійшов обгрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення від 30.05.2008 року №0001042301/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 451549,00 грн., в тому числі 301032,67 грн. -за основним платежем, 150516,33 грн. за штрафними санкціями, підлягає скасуванню.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Тому, судова колегія, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.
Керуючись ст. ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ТОВ КВФ «Хімінвест»задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 по справі № 2-а-10967/08 скасувати.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2009 по справі № 2-а-10967/08 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Л.І. Бившева
А.І. Брайко
А.О. Рибченко
М.О. Федоров