про повернення позовної заяви
29 травня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/5419/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
06 травня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2021 (ВП №64446235) державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ягуніної Оксани Валеріївни.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснено позивачу, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Копія ухвали від 13 травня 2024 року про залишення позовної заяви без руху вручена позивачу 15 травня 2024 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою ОСОБА_1 про отримання цього судового рішення 15 травня 2024 року.
20 травня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої позивач зазначає, що: 1) 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким передбачено, що на строк дії карантину, тобто до 30.06.2023, продовжуються усі процесуальні строки, у тому числі встановлені у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України; 2) з моменту введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 і на даний час бере участь у бойових діях; 3) позивачу не направлялась оскаржувана постанова.
Предметом оскарження у цій справі є постанова державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ягуніної Оксани Валеріївни про відкриття виконавчого провадження ВП №64446235, прийнята 11 лютого 2021 року.
Позивач ОСОБА_1 повідомив суд про те, що постанова державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ягуніної Оксани Валеріївни про відкриття виконавчого провадження від 11 лютого 2021 року ВП №64446235 не направлялася ОСОБА_1 .
Водночас у Автоматизованій системі виконавчих проваджень містяться відомості про виконавче провадження №64446235, зокрема, про те, що 07 березня 2023 року представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою в інтересах ОСОБА_1 , в якій зазначав про те, що на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження №64446235 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь юридичної особи боргу.
Таким чином, станом на 07 березня 2023 року ОСОБА_1 достовірно знав про оспорювану постанову та відповідно про порушення своїх прав чи інтересів.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Частиною 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Позивач звернувся до суду з позовом про оскарження постанови від 11 лютого 2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП №64446235 лише 06 травня 2024 року, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду, встановленого законом, та більш як через один рік після закінчення строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №360/566/22.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові від 04.10.2019 у справі №820/4188/18.
Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Щодо посилання позивача на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та на дію в Україні карантину, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами) з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин з відповідними обмеженнями.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-ІХ внесено зміни, зокрема до Кодексу адміністративного судочинства України шляхом доповнення розділу VI «Прикінцеві положення» пунктом 3, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
18 червня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», пунктом 2 якого встановлено, що, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» останній набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
16 липня 2020 року вказаний Закон опубліковано у газетах «Голос України» за №119-120 та «Урядовий кур'єр» за №135, з огляду на що 17 липня 2020 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» набрав чинності.
Отже, процесуальні строки, продовжені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX, закінчилися 06 серпня 2020 року.
Тоді як оспорювана постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №64446235 прийнята 11 лютого 2021 року, тобто після 06 серпня 2020 року.
Відтак, посилання позивача на факт запровадження карантину на території України, як на підставу поважності причин пропуску строку, є безпідставним.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов:
1) якщо причини його пропуску є поважними;
2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
При цьому граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов'язкову наявність двох вищенаведених умов.
Таким чином, виходячи з наведених законодавчих приписів, сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв'язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач жодним чином не конкретизував як введення в країні карантину безпосередньо вплинуло на несвоєчасне виконання ним своїх процесуальних обов'язків та користування своїми процесуальними правами, зокрема, на можливість звернення до суду з позовною заявою.
Слід також зазначити, що карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, що діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211), закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651), але позивач звернувся до суду з даним позовом лише 06 травня 2024 року.
Щодо посилання позивача на введення в Україні воєнного стану, суд зазначає наступне.
Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законами України неодноразово затверджувалися Укази Президента України, якими продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначила, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Таким чином, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Полтавський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та безперервно здійснював своє діяльність.
Позивач посилається як на обставину, яка унеможливила його звернення до суду з позовом раніше, що з 24 лютого 2022 року і по час звернення до суду він брав участь у бойових діях.
Однак, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини, зокрема його участі у бойових діях протягом періоду з 07 березня 2023 року по 05 травня 2024 року.
Водночас, 08 серпня 2023 року ОСОБА_1 звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в іншій адміністративній справі №440/11389/23 (номер судових рішень в ЄДРСР 112848518, 113731491), що свідчить про те, що ОСОБА_1 у будь-якому випадку мав можливість безперешкодно реалізувати своє право на звернення до суду шляхом подання позовної заяви та реалізував його у іншій справі.
Таким чином, проходження позивачем військової служби під час дії воєнного стану в України не було перешкодою для звернення до Полтавського окружного адміністративного суду з даним позовом.
Крім того, як встановлено з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, ОСОБА_1 мав представника ОСОБА_2 на представлення інтересів в судах за нотаріально посвідченою довіреністю від 14 листопада 2022 року.
ОСОБА_1 не наведено обставин, які були б об'єктивно непереборними та які б не залежали від його волевиявлення, та які б були пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду протягом встановленого законом строку звернення до суду та у період після його закінчення і до 06 травня 2024 року, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Натомість, наведені позивачем у заяві від 20 травня 2024 року обставини носять суб'єктивний характер, повністю залежали від волевиявлення позивача, не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду. Тому суд вважає за необхідне визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві від 20 травня 2024 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на те, що судом визнано неповажними підстави, вказані позивачем у заяві від 20 травня 2024 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду, наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позовної заяви позивачеві.
Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 122, 123, 169, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві від 20 травня 2024 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови повернути позивачеві.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич