Справа № 420/7698/24
29 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №104850008525 від 23.02.2024 в частині не врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 22.06.1984;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 22.06.1984, зокрема період з 22.06.1984 по 01.01.2000, призначивши йому пенсію за віком з дня звернення із заявою до пенсійного органу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 03.01.2024 року він досяг 60-річного віку, у зв'язку з чим звернувся до сервісного центру відділу обслуговування громадян №14 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Згідно автоматичного розподілу справ пенсійну справу позивача було передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, яким прийняте рішення №104850008525 від 23.02.2024 року про відмову позивачу у призначені пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
Натомість, позивач стверджує, що згідно записів у трудовій книжці він має загальний стаж 40 років 3 місяці, що є достатнім для призначення пенсії за віком.
Проте відповідачем протиправно, на думку позивача, не було зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.06.1984 року, з посиланням на те, що титульна сторінка трудової книжки оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 №162, а саме: засвідчено печаткою підприємства, де заявник почав працювати з 01.04.2006 року.
Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на підставі записів трудової книжки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивач посилається на те, що відсутність печатки з першого місця роботи не може впливати на врахування страхового стажу за трудову діяльність під час вирішення питання про призначення пенсії за віком, оскільки відповідальність за ведення трудових книжок покладена на роботодавця, а не на фізичну особу, яка є працівником, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
Окрім того позивач зазначив, що факт його роботи у період з 22.06.1984 по 01.01.2000 рр. додатково підтверджується архівною довідкою від 15.01.2024 за №04-03/8, яку відповідач до уваги не взяв.
На підставі викладеного позивач просить відновити його порушене право та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу період його роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 22.06.1984, а саме: з 22.06.1984 по 01.01.2000, та призначити йому пенсію за віком з дня звернення із заявою до пенсійного органу.
Ухвалою суду від 18.03.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
01.04.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.
02.04.2024 року відповідачем на виконання ухвали суду надані копії матеріалів з електронної пенсійної справи позивача.
Згідно поданого відзиву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що спірним рішенням №104850008525 від 23.02.2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. Страховий стаж особи відповідно до рішення № 104850008525 від 23.02.2024 становить 29 років 6 місяців 2 дні. За наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 22.06.1984, оскільки титульна сторінка трудової книжки засвідчена печаткою підприємства, де позивач почав працювати з 01.04.2006.
За наведених обставин, посилаючись на те, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 22.06.1984 заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, відповідач вказав на те, що у Головного управління були відсутні підстави для врахування спірних періодів до страхового стажу, відтак у позивача відсутнє право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
При цьому, відповідач зауважив, що законодавством України передбачена можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів або неправильних чи неточних записів у трудовій книжці. Проте, жодних допустимих доказів, передбачених п. 3 Порядку № 637, позивачем до Головного управління під час звернення за призначенням пенсії надано не було.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком з дня звернення із заявою до пенсійного органу, відповідач щодо їх задоволення заперечував, вказуючи на те, що судом не може прийматися відповідне рішення, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження органів ПФУ.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України у Київській області за місцем проживання із заявою від 16.02.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі - Закон №1058) (а.с. 90-91).
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача, вказане звернення позивача до органів ПФУ про призначення пенсії за віком не було першим, оскільки позивач звертався з відповідними заявами від 15.01.2024 року (а.с. 62), від 07.02.2024 року (а.с. 71).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №104850008525 від 19.01.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за заявою від 15.01.2024 року (а.с. 69-70).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області №104850008525 від 15.02.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за заявою від 07.02.2024 року (а.с. 81).
Згідно Розписок-повідомлень, разом із заявами для призначення пенсії позивачем подавались такі документи: Довідка про присвоєння ІН; Паспорт громадянина України; Військовий квиток; Довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000; Історична довідку (про зміну назви організації); Довідка при прийняття на роботу; Трудова книжку серії НОМЕР_1 ; - з яких сформовано його пенсійну справу.
Заява позивача від 16.02.2024 року про призначення пенсії за віком була зареєстрована за №395 та за принципом екстериторіальності була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Відповідно до п. 1.1 розд. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.02.2024 року №104850008525 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.02.2024 року №395 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 93).
Відповідно до змісту цього рішення, пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років, а вік заявника - 60 років 1 місяць. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 31 рік, а страховий стаж заявника - 29 років 6 місяців 2 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.06.1984, оскільки титульна сторінка трудової книжки оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: засвідчена печаткою підприємства, де заявник почав працювати з 01.04.2006 року.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.02.2024 року №104850008525 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів його роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 22.06.1984 року, зокрема періоду з 22.06.1984 по 01.01.2000 рр., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі також - Закон №1058).
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4).
Згідно умов призначення пенсії, визначених ч. 1 ст. 26 Закону України №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 60-річного віку 03.01.2024 року, отже за наявності страхового стажу не менше 31 року може набути право на призначення пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.02.2024 року №104850008525, позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки страховий стаж становить 29 років 6 місяців 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.06.1984, оскільки титульна сторінка трудової книжки оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме засвідчено печаткою підприємства, де заявник почав працювати з 01.04.2006 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, - до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених законодавчих приписів випливає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - Трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення 22.06.1984 року (а.с. 9-11, 74-80).
У трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення 22.06.1984 року, наявні такі записи, що стосуються спірного періоду:
22.06.1984 - 31.08.1997 - робота на посаді водія у Яготинському РСУ. Запис зроблений з печаткою установи;
02.09.1987 - 17.05.1994 - робота на посаді водія на Яготинському заводі продтоварів. Запис зроблений з печаткою установи;
18.05.1994 - 01.01.2002 - працював у КСП «Сотниківське». Запис зроблений з печаткою ТОВ «СХІД», оскільки згідно історичної довідки, КСП «Сотниківське» реорганізоване у ТОВ «СХІД» за протоколом №1 від 15.02.2000 року (а.с. 16).
03.01.2002 - 20.05.2002 - працював на посаді слюсаря в ДП «Колос». Запис зроблений з печаткою установи;
21.05.2002 - 31.03.2003 - працював у ТОВ «СХІД». Запис зроблений з печаткою установи;
01.04.2003 - 15.03.2006 - робота на посаді слюсаря в ТОВ «Рубікон». Запис зроблений з печаткою установи;
01.04.2006 - 19.07.2022 - працював у ТОВ «Баришівська зернова компанія». Запис зроблений з печаткою установи.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58).
Згідно п. 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 1.2 Інструкції №58, трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Правила заповнення трудової книжки закріплені у п. 2 цієї Інструкції, та відповідно до п. 2.1 Інструкції №58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Згідно п. 2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно п. 2.12 Інструкції №58, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
До прийняття наведеної вище Інструкції, порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 “Про трудові книжки працівників”, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідальність за повноту і точність тих чи інших записів в трудовій книжці покладено на власника підприємства, установи, організації або на уповноважену ним особу, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 30 вересня 2021 року у справі №300/860/17.
Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - Трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення 22.06.1984 року (а.с. 9-11, 74-80).
Дослідивши зміст та оформлення трудової книжки, суд встановив, що на першій сторінці наявний запис про виправлення прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » (російською) згідно паспорта серії НОМЕР_2 від 15.03.1997 року, виданого Яготинським РВ ГУМВС України в Київській області.
Вказаний запис про виправлення прізвища посвідчений печаткою та підписом інспектора з кадрів ТОВ «Баришівська зернова компанія».
Також судом встановлено, що дійсно титульна сторінка Трудової книжку серії НОМЕР_1 засвідчена печаткою ТОВ «Баришівська зернова компанія», де позивач працював у період з 01.04.2006 по 19.07.2022 рр.
Саме вказана обставина стала підставою незарахування відповідачем вищенаведених періодів роботи позивача згідно записів Трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 22.06.1984 року.
Суд критично оцінює наведене органом ПФУ мотивування підстав відмови зарахування періодів роботи за записами Трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки, по-перше, відповідальність за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок несуть посадові особи підприємства, установи, організації роботодавця, а не працівник. По-друге, хронологія записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 узгоджується із датою заповнення цієї трудової книжки - 22.06.1984 року, а печатка ТОВ «Баришівська зернова компанія» на першій сторінці трудової книжки не спростовує достовірність записів у ній.
Інших підстав для незарахування позивачу періодів трудової діяльності до страхового стажу відповідачем у спірному рішенні не наведено.
Крім того, з матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що під час звернення до органів ПФУ із заявами про призначення пенсії, окрім Трудової книжки серії НОМЕР_1 ним подавались додаткові документи на підтвердження наявного трудового стажу, зокрема Архівна довідка від 15.01.2024 року №04-03/8, видана Яготинським міським трудовим архівом (а.с. 14, 66).
Як зазначено у цій довідці, згідно книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника архівного фонду № 52 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Схід» є відомості про заробітну плату та встановлені і відпрацьовані людино-дні (так у документах) на « ОСОБА_1 .» (так у документі) за 1978-1982, 1994-2001 роки.
Щодо написання ПІБ позивача у довідці суд зазначає, що у кінці написання по батькові стоїть пунктуаційна крапка, що свідчить про скорочення у написанні по батькові позивача.
Відповідно до ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається й на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Суд відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві, стосовно того, що позивач не скористався можливістю підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів або неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідно до положень Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Отже, перш за все, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.
Тобто, порядок додаткового підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу.
Проте, як встановлено судом, у трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.
Отже, судом встановлено, що позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж його роботи - Трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення 22.06.1984 року (а.с. 9-11, 74-80), який підтверджує його трудовий стаж, який, в силу приписів ч. 4 ст. 24 Закону №1058, зараховується й до страхового стажу позивача.
За таких обставин, суд доходить висновку про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області при прийнятті оскарженого рішення від 23.02.2024 року №104850008525 протиправно не зараховано позивачу до страхового стажу періоди роботи на підставі записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_1 , дата заповнення 22.06.1984 року, зокрема, періоду з 22.06.1984 по 31.12.1999. Незарахування вказаного періоду також підтверджується розрахунком стажу (а.с.13).
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.02.2024 року №104850008525, як такого, що не відповідає критеріям ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ст.83 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як було зазначено, 03.01.2024 року позивач досяг 60-ти років та 16.02.2024 року звернувся з заявою про призначення пенсії за віком, яка зареєстрована за №350, відповідно до Закону № 1058-ІV.
Отже, за наведеного законодавчого регулювання, оскільки позивач звернувся за пенсією не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, то набув право на призначення пенсії з 04.01.2024 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Суд також враховує, що страховий стаж, який зараховано відповідачем (29 років 6 місяців 2 дні) та страховий стаж, який безпідставно позивачу не зараховано, вочевидь у підсумку перевищує 31 рік, необхідний для призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Суд зазначає, що оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області і рішення про відмову приймалось саме ним, належним та ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 22.06.1984, зокрема, період з 22.06.1984 по 31.12.1999, призначивши йому пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 04.01.2024 року.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню в тій частині, що день « 01.01.2000 року» був врахований відповідачем до страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком стажу (а.с.13).
При цьому, задовольняючи позов, з метою ефективного захисту прав позивача на пенсійне забезпечення, враховуючи, що позивач подав заяву про призначення пенсії не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, суд виходить за межі позовних вимог в частині дати, з якої пенсія має бути призначена позивачу, про що зазначено вище.
Суд зауважує про відсутність в даному випадку дискреції у відповідача в питанні призначення пенсії за віком, оскільки позивач задовольняє усім вимогам законодавства щодо призначення цього виду пенсії.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України.
Згідно ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову суд розподіляє судові витрати між сторонами пропорційно до задоволених вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.3 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати (судовий збір 1211,20 грн.) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким ухвалене протиправне рішення. Часткове задоволення позову за встановлених судом обставин (протиправність рішення відповідача та наявність порушень прав позивача) не впливає на розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 139, 241-246, 293 України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.02.2024 року №104850008525.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 22.06.1984, зокрема, період з 22.06.1984 по 31.12.1999 включно, призначивши йому пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 04.01.2024 року.
У решті позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів