29 травня 2024 рокусправа № 380/1590/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) з вимогами:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що полягає у невиплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити виплату на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, в сумі, що належала до виплати при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення не у повному обсязі, а саме у період з 01.01.2016 по 28.02.2018. При цьому, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 у справі №380/16378/21 відповідачем проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 83 625, 23 грн.
Проте, при проведенні виплати індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 утримано військовий збір в розмірі 1,5% та податок з доходів фізичних осіб у розмірі 18%. Позивач вважає дій відповідача щодо утримання сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання судових рішень протиправними з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України № 44, якою затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, що і стало підставою для звернення до суду.
21.02.2024 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо заявлених позивачем вимог. В обґрунтування такого вказав, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, поширюються саме на грошове забезпечення. Проте, відповідачем було сплачено кошти в сумі 67318,31 грн на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 у справі 380/16378/21, а не виплачувалося саме грошове забезпечення, тому ця виплата не є грошовим забезпеченням та не пов'язана з виконанням обов'язків несення служби, а має характер виплати, що здійснена на підставі виконання рішення суду, відтак на неї не поширюються положення абзацу 2 підпункту 1.7. частини 161 підрозділу 10 розділу ХХ та п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а також положення Порядку №44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, та ці норми права до виниклих правовідносин не застосовуються.
З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 29.01.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Наказом Командира НОМЕР_4 окремої бригади армійської авіації (по особовому складу) від
14 липня 2021 року № 26-РС ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.07.2020р.
№149 виключений зі списків особового складу частини з 23.07.2020р.
Під час проходження військової служби нарахування військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 01.01.2016р. до 28.02.2018р. Позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Не погодившись із відмовою у нарахуванні та виплаті індексації позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними дій та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за відповідний період.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2022р. у справі №380/16379/21, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023р. у справі
№380/16379/21 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року в справі №380/16379/21 в частині задоволених позовних вимог - без змін.
21 червня 2023 р. військовою частиною НОМЕР_1 надано довідку-розрахунок № 152 суми індексації згідно постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078, яка належить до виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Сума нарахованої індексації становить 83 625,23 грн.
24 грудня 2023 року позивачу виплачена індексація грошового забезпечення за рішенням суду у справі №380/16379/21 в сумі 67 318, 31 грн, що підтверджується випискою банку по картковому рахунку.
Представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію про підстави невиплати позивачу компенсації суми податку на доходи фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення.
Листом від 04 січня 2024 №99/22 військова частина НОМЕР_1 повідомила представника позивача, що право на нарахування та отримання індексації грошового забезпечення позивач набув виключно на підставі рішення суду, яке набрало законної сили вже після звільнення з військової служби. Зауважила, що рішення суду військовою частиною НОМЕР_5 було виконано в повному обсязі, оскільки в резолютивній частині рішення не було зобов'язано військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з проведенням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб. Відтак, у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для проведення компенсації суми податку на доходи фізичних осіб при проведеній виплаті індексації грошового забезпечення.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 276) (далі - Порядок № 44) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до п. 168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Із огляду на зазначене, військовій частині НОМЕР_1 належало при виплаті позивачу заборгованості у повному обсязі компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб.
Крім того, суд зазначає, що право на грошову компенсацію позивач набув під час проходження військової служби та повинен був її отримати при звільненні, однак не отримав з вини відповідача, що підтверджується судовим рішенням у справі №380/16379/21, яке набрало законної сили.
Зважаючи на викладені положення, суд погоджується із доводами позивача про те, що виплачуючи позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку, відповідач повинен був провести одночасну компенсацію суму податку на доходи фізичних осіб.
Таким чином, бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року є протиправною.
Відтак з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити виплату на користь позивача компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, в сумі, що належала до виплати при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду його не сплачував, а відтак розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату на користь ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, в сумі, що належала до виплати при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна