29 травня 2024 рокусправа № 380/9078/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті підвищення пенсії ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок підвищення пенсії, нарахування та виплату ОСОБА_1 , згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Позивач не погоджується з відмовою відповідача здійснити йому підвищення до пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому статтею 47 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та п. “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити в задоволенні позову. Пояснив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” у позивачки як члену сім'ї примусово переселеного розмір підвищення становить 43,52 грн. зазначив, що позивач перебував на спецпоселенні як член сім'ї репресованого та згодом реабілітований. Особи, які були незаконно вислані чи заслані і згодом реабілітовані, поновлюються в усіх громадянських правах, але на них не поширюються пільги, передбачені статтею 6 Закону 962.
Суд з'ясував зміст заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:
Відповідно до довідки Управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 4/4-538 від 15.05.2001, видана сім'ї з чотирьох осіб ( ОСОБА_2 1890 р.н., ОСОБА_3 1920 р.н., ОСОБА_4 1920 р.н., ОСОБА_1 1945 р.н.) про те, що ця сім'я 22.10.1947 року із села Глухівець Миколаївського району Львівської області за рішенням Особливої наради при МДБ СРСР виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область по політичних мотивах, з якого члени сім'ї звільнені 22.08.1956. На підставі Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” перелічені особи (в т.ч. ОСОБА_1 ) реабілітовані з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Відділ соціального захисту населення Миколаївської міської ради видав ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_1 на підтвердження статусу реабілітованої особи та наявність права на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком, в склад пенсійної виплати входить надбавка членам сімей реабілітованих в сумі 43,52грн. на підставі п. 4.2 Постанови №654.
ОСОБА_1 звернувся до органу ПФУ із заявою про здійснення перерахунку підвищення до пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” як реабілітованій особі.
ГУ ПФУ у Львівській області листом № 5515-4873/Д-52/8-1300/24 від 27.02.2024 надало відповідь на його заяву з інформацією про проведені перерахунки та підвищення до пенсії позивача та серед іншого зазначило, що ОСОБА_1 як члену сім'ї примусово переселеного і згодом реабілітованого виплачується підвищення до пенсії в сумі 43,52 грн., підстав для зарахування до страхового стажу періоду перебування на спецпоселенні в Кемеровській області немає.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17.04.1991 N962-XII (далі - Закон №962-XII, в редакції чинній на час набуття позивачем статусу реабілітованого) реабілітованими особами належить вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Стаття 3 Закону №962-XII у вказаній редакції містила положення, згідно з якими належить реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Пунктом 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 №13-1) визначено, що за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Відповідно до пункту г) статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІІ репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною четвертою цієї статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” (далі - Постанова №654) установлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Відповідно до пункту 6 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення”. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною першою статті 6 Закону №962-XII у вказаній вище редакції визначено, що реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
05.05.2018 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років” від 13.03.2018 №2325-VIII (далі - Закон №2325-VIII), яким внесені зміни, зокрема, у Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”.
Так, серед іншого:
- змінена назва Закону - “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”;
- викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, внесені зміни до статті 6 Закону №962-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону №962-XII, у редакції, чинній від 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Статтею 58 Закону №1788-ХІІІ визначено, що громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі. Водночас відповідно до визначення, яке міститься у статті 1-1 Закону №962-XII репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; заслання - це примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення. Пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №962-XII заслання визначене однією із форм репресій.
При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
З долучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що ОСОБА_1 :
- в розумінні Закону № 962-XII є репресованою особою як член сім'ї в складі трьох повнолітніх (в т.ч. батьки позивача) та малолітньої дитини (позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що були примусово виселені з села Глухівець Миколаївського району Львівської області на спецпоселення в Кемеровську область з 22.10.1947 по 22.08.1956;
- є реабілітованою особою на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій України»;
- отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058, до складу якої входить надбавка членам сімей реабілітованих в сумі 43,52 грн. на підставі п. 4.2 Постанови №654, тобто розмірі, що є значно меншим за встановлений пунктом “г” статті 77 Закону № 1788-ХІІІ.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Виходячи із цього нормативного положення суд дійшов висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, слід застосовувати положення Закону № 1788-ХІІІ, а не Постанови № 654.
Оскільки ОСОБА_1 є реабілітованою особою як член сім'ї, яку було примусово переміщено з місця її проживання з обов'язковим поселенням у спецпоселенні (заслання), суд дійшов висновку про необхідність нарахування та виплати позивачу надбавки до пенсії як репресованій особі з розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин дії відповідача щодо відмови виплачувати позивачу надбавку до пенсії у розмірі, визначеному пунктом “г” статті 77 Закону № 1788-ХІІІ є протиправними.
Щодо позовних вимог про призначення надбавки в розмірі 50%, то такі є безпідставними. Оскільки позивач у віці 2 років був примусово переселений разом із своїми репресованими батьками, тому в розумінні пункту г) статті 77 Закону № 1788-ХІІІ є членом сім'ї репресованих, яких було примусово переселено. Такий висновок суду відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 21.11.2018 у справі № 446/1563/16-а, від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а, від 14.02.2019 у справі № 345/1416/17, від 15.08.2019 у справі № 446/1567/16-а та від 31.10.2019 у справі № 442/6456/17, від 09.04.2020 у справі № 446/1525/16-а.
Відповідно до норм статті 98 Закону №1788-ХІІ: - перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку; - якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 09.02.2024 про встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, тому пенсія підлягає перерахунку із 09.02.2024 (дати звернення із заявою).
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Частиною другою вказаної статті встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Обираючи ефективний спосіб відновлення порушених прав позивачки суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 належить виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідач відмовляється це робити за його заявою, його слід зобов'язати здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту г) статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з 09.02.2024 (з урахуванням виплачених сум).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.9,19-22,25,90,139,229,241-251,255,257-258,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати підвищення пенсії на підставі пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ідентифікаційний код 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) підвищення до пенсії відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з 09.02.2024, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович