28 травня 2024 рокусправа № 380/22119/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Кемікалз" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Кемікалз" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить :
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.07.2023 № UA209000/2023/100408/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001866.
Ухвалою від 25.09.2023 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою від 29.09.2023 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою здійснення господарської діяльності ТОВ "Прайм Кемікалз" 20.02.2023 уклало зовнішньоекономічний контракт поставки №NSA20230220 з компанією Постачальником NASRIN KIMYEVI MADDELER MAKINE TURIZM GIDA VE TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI. Згідно Специфікації 2 до вищевказаного контракту, 20.06.2023 позивач замовив поставку партії товару (Caustic Soda Flakes/ Каустична сода луска) в кількості 22,5 тони, ціна за одиницю - 555 доларів США, загальна вартість 12 487,50 доларів США, умови оплати - 100% передоплата, умови поставки: FCA Гебзе. Постачальник зі своєї сторони після укладення Специфікації, виставив на попередню оплату Проформу-Інвойс № NS-20230620 від 20.06.2023 на загальну суму 126487,5 доларів США. 05.07.2023 ТОВ "Прайм Кемікалз" оплатило вищевказану проформу на загальну суму 12 487,5 доларів США, підтвердженням чого являється банківський документ про іноземний переказ коштів (Свіфт № U230705-17LB154 та платіжка 154). Після отримання попередньої оплати, Постачальник на поставку замовленої та оплаченої партії товару виставив Інвойс NSA2023064 датований 06.07.2023, який є документом приймання-передачі партії товару та супроводжує товар. Згідно інвойсу, Постачальник відвантажив меншу кількість товару ніж було замовлено та оплачено, а саме 22400 кг - загальною вартістю 12 432,00 доларів США. Для організації доставки товару від Постачальника з пункту відвантаження Гебзе, Туреччина на митну територію України, ТОВ "Прайм Кемікалз" скористалося експедиційними послугами, шляхом укладення договору-Заявки одноразового перевезення вантажу №01/06072023 від 06.07.2023 із ФОП ОСОБА_1 (Експедитор). За послуги перевезення по вказаному маршруту, згідно погодженої заяви Сторони домовилися про оплату в розмір 114 000,00 грн, з оплатою товару двома частинами: 70 % коли товар прибуде на розвантаження в пункт призначення; 30% після отримання оригіналів документів.
Для цілей митного оформлення ввезеного в режимі імпорту вищевказаного товару ТОВ "Прайм Кемікалз" в особі декларанта ТОВ "Смарт Брокер Партнершіп" було подано митну декларацію № 23UA209230073717U5. На підтвердження заявленої митної вартості, позивач надав митному органу документи, що відповідають переліку визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, проте митним органом було скориговано митну вартість товару за резервним методом.
Позивач вважає протиправними спірні рішення відповідача, покликаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервним) носить протиправний характер, оскільки документи надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Крім того, винесення оскаржуваного рішення, завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача, що полягає у значних матеріальних збитках які полягають у сплаті зайвих платежів. Відмова у визнанні заявленої митної вартості є безпідставною та протиправною оскільки ґрунтується на суб'єктивній думці посадової особи, яка прийняла рішення, та спотворенні фактів на підставі яких відповідач обґрунтовує оспорюване рішення.
18.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому митний орган зазначає, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA209230073717U5 було встановлено наступне: - згідно інформації яка наведена у інвойсі від 20.06.2023 № NSA2023064 вказано умови поставки FCA Gebze, разом з тим у даному інвойсі базис ціни за одиницю товару визначено на умовах поставки FCA Istanbul. Враховуючи різні географічні пункти визначення вартості товару, відрізнятись має і фактурна вартість товару; - враховуючи інформацію, яка наведена у рахунку-фактурі про надання транспортно-експлуатаційних послуг від 07.07.2023 № N07072023, вартість перевезення до моменту перетину митного кордону України становить 1,72 Євро/км. (враховуючи перевантаження). Однак, вартість перевезення по території України склала 2.64 Євро/км. Чому такий різний тариф перевезення декларантом не роз'яснено, разом з тим розмір транспортних витрат впиває на розрахунок митної вартості товару; - відповідно до інформації яка наведена у договорі-заявці від 06.06.2023 № 07072023, умови оплати за перевезення вантажу - 70 % від суми фрахту до вигризки по прибуттю на склад. Банківський платіжний документ про факт часткової оплати за перевезення товару декларантом не надано, що не дає змоги впевнитись в повноті витрат на транспортування до митного кордону України. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі- продажу товару.
Відповідач стверджує, що вищенаведене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.
З огляду на викладене, Львівська митниця вважає, що спірне рішення та картка відмови прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
20.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Кемікалз" (Покупець) та компанією NASRIN KIMYEVI MADDELER MAKINE TURIZM GIDA VE TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI (Продавець) укладений Контракт № NSA20230220 відповідно до якого Продавець зобов'язується постачати та передавати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товари на умовах, вказаних у цьому Договорі і Специфікаціях до нього.
Відповідно до п. 4.3, п. 4.4 Контракту ціна за одиницю та загальна ціна Товару визначається Сторонами у Специфікаціях, що є додатками до цього Договору. Ціна Товару включає вартість тари та маркування Товару, а також в окремих випадках може включати і вартість доставки.
Постачальник організовує поставку Товару Покупцю з дотриманням Правил "Інкотермс" у редакції 2020 року на умовах, визначених у Специфікації (п.3.1 Контракту).
Згідно Специфікації 2 до Контракту, 20.06.2023 ТОВ "Прайм Кемікалз" замовив поставку партії товару (Caustic Soda Flakes/Каустична сода луска) в кількості 22,5 тони, ціна за одиницю - 555 доларів США, загальна вартість 12 487,50 доларів США, умови оплати - 100% передоплата, умови поставки: FCA Гебзе.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 20.02.2023 №NSA20230220, відповідно до рахунку-фактури від 06.07.2023 № NSA2023064, Покупцем придбаний товар: Caustic Soda Flakes/ Каустична сода, кількість 22,4 МТ на загальну суму 12432,00 доларів США.
З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ "Прайм Кемікалз" подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209230073717U5, відповідно до якої до митного оформлення заявлений імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №3UA209230073717U5 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - проформа-інвойс № NS-20230620 від 20.06.2023; - рахунок-фактура № NSA2023064 від 06.07.2023; - банківський платіжний документ U230705--17LB154 від 05.07.2023; -рахунок-фактура про надання транспортних послуг № 07072023-25 від 07.07.2023; - довідка транспортних витрат № 1 від 07.07.2023; - прайскурант (прайс-лист) виробника товару; - зовнішньоекономічний договір № NSA20230220 від 20.02.2023; - специфікація до контракту №2 від 20.06.2023; - договір (контракт) про перевезення № 01/06072023 від 06.07.2023; - договір (контракт) про перевезення № 113 від 01.02.2023; - договір (контракт) про перевезення № 12/01/2023-2 від 12.01.2023; - лист виробника продукції (комерційна пропозиція) № б/н від 19.06.2023; - інформація стосовно ціни пакування товару № б/н від 10.07.2023; - переклад проформи № NS-20230620 від 20.06.2023; - копія митної декларації країни відправлення № 23TR41050000142441 від 06.07.2023.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: "…Відповідно до частин 3-4 статті 53 митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися; 8) рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; 9) виписки з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ".
У свою чергу, Декларант на вимогу надіслав лист, у якому зазначив, що декларантом додані всі наявні у нього документи, будь-яких інших документів які б підтверджували митну вартість товарів надати не може.
12.07.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100408/2, в графі 33 якого вказано:
"…За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: - згідно інформації яка наведена у інвойсі від 20.06.2023 № NSA2023064 вказано умови поставки FCA Gebze, разом з тим у даному інвойсі базис ціни за одиницю товару визначено на умовах поставки FCA Istanbul. Враховуючи різні географічні пункти визначення вартості товару, відрізнятись має і фактурна вартість товару; - враховуючи інформацію, яка наведена у рахунку-фактурі про надання транспортно-експлуатаційних послуг від 07.07.2023 року №07072023, вартість перевезення до моменту перетину митного кордону України становить 1,72 Євро/км. (враховуючи перевантаження). Однак, вартість перевезення по території України склала 2.64 Євро/км. Чому такий різний тариф перевезення декларантом не пояснено, разом з тим розмір транспортних витрат впиває на розрахунок митної вартості товару; - відповідно до інформації яка наведена у договорі-заявці від 06.06.2023 Nє07072023, умови оплати за перевезення вантажу - 70 % від суми фрахту до вигризки по прибуттю на склад. Банківський платіжний документ про факт часткової оплати за перевезення товару декларантом не надано, що не дає змоги впевнитись в повноті витрат на транспортування до митного кордону України.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару…
…На вимогу митного органу декларантом надано документи які дублюють уже надані. Разом з тим надані декларантом документи не містять інформації яка спростовує виявлені розбіжності. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA209230/2023/031859 від 31.03.2023 де вартість такого товару становить 1,02 дол. США за кг (даного виду товару); Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось".
Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформила Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001866.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.
Суд зазначає, що відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Щодо зазначених відповідачем в рішенні про коригування митної вартості від 12.07.2023 № UA209000/2023/100408/2 порушень, необхідно відмітити наступне.
Щодо твердження митного органу про те, що "згідно інформації яка наведена у інвойсі від 20.06.2023 № NSA2023064 вказано умови поставки FCA Gebze, разом з тим у даному інвойсі базис ціни за одиницю товару визначено на умовах поставки FCA Istanbul. Враховуючи різні географічні пункти визначення вартості товару, відрізнятись має і фактурна вартість товару", суд зауважує наступне.
Як зазначалося вище, п. 3.1 Контракту передбачено, що Постачальник організовує поставку Товару Покупцю з дотриманням Правил "Інкотермс" у редакції 2020 року, на умовах визначених у Специфікації.
При цьому, у Специфікації № 2 від 20.06.2023, яка була надана позивачем під час митного оформлення, визначено, що поставка товару проводиться на умовах FCA Gebze.
Крім того, такі самі умови поставки зазначені і в поданій проформі-інвойсі від 20.06.2023 № NS-20230620 та у рахунку-фактурі від 06.07.2023 № NSA2023064.
При цьому, як стверджує відповідач, базис ціни за одиницю товару визначено на умовах поставки FCA Istanbul.
Із дослідженого рахунку-фактури від 06.07.2023 № NSA2023064 суд встановив, що в графі Unit Prise міститься посилання на умови FCA Istanbul. Проте, вказана у цій графі розрахункова ціна за одиницю товару 555,00 доларів США повністю відповідає ціні за одиницю, визначену у проформі-інвойсі, яка не містить посилань на FCA Istanbul.
Також суд не погоджується із твердженнями митного органу про те, що не подання декларантом банківського платіжного документу про факт часткової оплати за перевезення не дає змоги впевнитись у повноті витрат на транспортування до митного кордону України з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачем з ФОП ОСОБА_2 укладений договір-заявку одноразового перевезення вантажу від 06.06.2023 № 01/06072023, за умови якого Замовник оплачує 70% від загальної вартості до вигрузки по прибуттю на склад, а 30 % після отримання оригіналів документів, в тому числі CMR.
З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової на заявлених комерційних умовах поставки FСА МД № 23UA20923007371U5, до митного контролю позивачем був наданий пакет товаросупровідних документів, а саме:
- договір-заявка від 06.06.2023 № 01/06072023;
- рахунок на оплату від 07.07.2023 № 07072023-25;
- довідка про транспортні витрати від 07.07.2023 №1;
- акт надання послуг від 13.07.2023 № З-13072023-1, згідно якого позивачу надані наступні послуги: - транспортно-експедиційні послуги за маршрутом від Гебзе, Туреччина; погран-перехід Порубне-Сірет: авто з номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 80000,00 грн; - транспортно-експедиційні послуги за маршрутом від погран-переходу Порубне-Сірет до міста Львова, авто з номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 34000,00 грн.
Також, судом встановлено, що зазначена в митній декларації № 23UA20923007371U5 митна вартість імпортованого позивачем товару 534620,84 грн, окрім вартості товару - 12432,00 доларів США, включає в себе вартість транспортних та експедиторських послуг по маршруту від Гебзе, Туреччина; погран-перехід Порубне-Сірет - 80000,00 грн.
Таким чином всі транспортні витрати, які поніс позивач по Договору-заявці від 06.06.2023 № 01/06072023 з ФОП ОСОБА_2 , включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.
З урахуванням зазначеного, суд також не погоджується із твердженням митного органу про різницю в тарифах перевезення за межами України та по території України, оскільки позивач не визначає умови та порядок формування цін на послуги перевезення.
Таким чином, суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари.
З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Як вбачається зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100408/2, то за результатами проведеної консультації, митна вартість товару № 1 скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 31.03.2023 № UA209230/2023/031859. Однак, відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки СРТ, натомість позивач товар № 1 імпортував на умовах поставки FСА. Крім того, по декларації яка бралась відповідачем товар № 1 оформлявся по 6 (резервному) методу (гр. 43), що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за даним товаром.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.
Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
Суд зауважує, що позовні вимоги про скасування картки відмови є похідними від позовних вимог про скасування рішення про коригування митної вартості і є способом захисту одного і того ж порушеного права позивача на розмитнення товару з визначенням митної вартості товару за першим методом.
Картка відмови в прийнятті митних декларацій не має самостійних юридичних підстав прийняття, і прийнята виключно у зв'язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
За таких обставин, суд задовольняє вимоги ТОВ "Прайм Кемікалз" у повному обсязі.
Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 12.07.2023 №UA209000/2023/100408/2 про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2023/001866.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Кемікалз" (код ЄДРПОУ 43905160; Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Героїв Крут, буд. 2, секція 3, кв. 5) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна