28 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/743/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 його брату ОСОБА_1 з 02.01.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 його брату ОСОБА_1 з 02.01.2023.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що рідний брат позивача, ОСОБА_2 , Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №48 від 21.01.2023 «Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 02.01.2023» визнаний таким, що зник безвісти. Позивач зазначає, що близьких родичів окрім нього у військовослужбовця ОСОБА_2 не має. В травні 2023 року ОСОБА_1 надіслав до військової частини документи, які підтверджують право позивача на отримання грошового забезпечення за безвісті зниклого брата, а 10 серпня 2023 року, засобами поштового зв'язку звернувся із заявою про виплату грошового забезпечення, належного його братові ОСОБА_2 , в зв'язку з тим, що він рахується безвісті зниклим, однак на даний час вказану заяву не розглянуто, відповіді не надано.
Позивач вважає бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, внаслідок чого просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 12.02.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач правом подати відзив не скористався.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.
Згідно з витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.12.2022 №352, зараховано в списки особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_2 (а.с. 10).
Як вбачається з витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №03 від 03.01.2023, солдат ОСОБА_2 , водій 1 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , вважається таким, що 02.01.2023 не повернувся після виконання бойового завдання (а.с.12).
03.01.2023, командиром військової частини НОМЕР_2 , видано Наказ №9 «Про призначення службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 02.01.2023 року» (а.с.13-14).
Відповідно до витягу з Наказу №08 від 08.01.2023, солдат ОСОБА_2 , водій 1 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , з 08.01.2023 зарахований у розпорядження командира НОМЕР_3 , вважається таким, що в умовах воєнного стану відсутній більше десяти днів, - до повернення у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ним військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими (а.с.15).
Цим же наказом, на підставі пункту 15 розділу І наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», наказано, з 08 січня 2023 виплату грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 не припиняти.
За наслідками службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 02.01.2023 складений відповідний акт, затверджений командиром військової частини НОМЕР_4 21.01.2023 та прийнято наказ №48 від 21.01.2023, відповідно до якого, зокрема, наказано:
- службове розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 02.01.2023 вважати завершеним;
- вважати, що водій 1 механізованого взводу 2 механізованої роти солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився в засобах особистого бронезахисту і шоломі, зник безвісти 02.01.2023 в районі м. Бахмут Донецької області за особливих обставин під час ведення оборонних дій в ході виконання бойових завдань при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації (а.с. 16-22).
12.08.2023 ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, направив до командира військової частини НОМЕР_2 заяву та відповідні підтверджуючі документи від 10.08.2023, в якій просив відповідно до вимог постанови КМУ №884 від 30 листопада 2016 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» виплачувати йому належне його брату ОСОБА_2 грошове забезпечення, в зв'язку з тим, що він рахується безвісти зниклим (а.с. 35).
Вказану заяву, військовою частиною НОМЕР_2 отримано 21.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 36).
Жодного рішення щодо розгляду заяви відповідачем не прийнято. Вважаючи, що військовою частиною НОМЕР_2 допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан. На момент розгляду даної адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Відповідно до вимог статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 43 Конституції України передбачено право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.
Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011 визначено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною 6 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі - Порядок №884).
Відповідно до п. 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
За змістом п. 5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Разом з тим, заява позивача про виплату йому належного його брату ОСОБА_2 грошового забезпечення, в зв'язку з тим, що він рахується безвісти зниклим, військовою частиною НОМЕР_2 розглянута не була.
Жодних доказів на спростування вищезазначеного відповідач до суду не надав.
Вказане свідчить, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення належного його брату ОСОБА_2 , в зв'язку з тим, що він рахується безвісти зниклим. Вказана бездіяльність є триваючою, а отже позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Разом з тим, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, належним способом захисту в даному випадку є зобов'язання уповноваженої особи Військової частини НОМЕР_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.08.2023 та прийняти відповідне рішення.
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 серпня 2023 року про виплату належного його брату ОСОБА_2 грошового забезпечення, в зв'язку з тим що він рахується безвісти зниклим.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 серпня 2023 року про виплату належного його брату ОСОБА_2 грошового забезпечення, в зв'язку з тим що він рахується безвісти зниклим та прийняти відповідне рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА