30 травня 2024 року справа №640/25472/19
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Парненко В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 15 листопада 2019 року № 1551ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України [від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII] «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), з 20 листопада 2019 року;
- поновити ОСОБА_1 в органі прокуратури на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, з 20 листопада 2019 року;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 листопада 2019 року по дату ухвалення судового рішення.
В обґрунтування позовної заяви зазначено про протиправність наказу про звільнення з посади. Як наслідок, позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2020 ухвалено розгляд справи продовжувати з належною назвою відповідача - Офіс Генерального прокурора відповідно до актуальної назви державної організації за кодом ЄДРПОУ 00034051.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21.02.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рагімової Тамари Олександрівни задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року в цій справі скасовано. Ухвалено нове рішення, яким частково задоволені позовні вимоги про:
- визнання протиправним і скасування наказу Генеральної прокуратури України від 15 листопада 2019 року № 1551ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», з 20 листопада 2019 року;
- поновлення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, з 20 листопада 2019 року.
В іншій частині позовних вимог (про стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 листопада 2019 року) - справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
В постанові від 21.02.2024 колегія суддів зазначила, що не може вирішити питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, позаяк для цього потрібно з'ясувати додаткові обставини, які необхідні для розрахунку суми стягнення, яких суди попередніх інстанцій - зважаючи на результат вирішення цієї справи - не досліджували.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/25472/19 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 прийнято адміністративну справу № 640/25472/19 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 листопада 2019 року, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою витребувано від Офісу Генерального прокурора довідку про заробітну плату старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2019 року, тобто за 2 місяці, що передували даті звільнення з посади за наказом від 15.11.2019 № 1551ц.
24.04.2024 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та викладення позовних вимог в наступній редакції: стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 листопада 2019 року по дату ухвалення судового рішення.
20.05.2024 від представника Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що останнім робочим днем ОСОБА_1 був 20.11.2019, а фактично звільненим він вважається з 21.11.2019 і з цього дня обраховується строк вимушеного прогулу.
До відзиву відповідачем надано довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 за 2 календарні місяці, що передували даті звільнення з посади.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 з липня 1995 року по листопад 2019 року безперервно працював в органах прокуратури України на різних посадах.
Зокрема, останньою посадою, яку займав ОСОБА_1 (згідно з наказом Генерального прокурора України від 11 липня 2018 року № 640ц), була посада старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ; тут і далі - у редакції, яка діяла на дату видання спірного наказу), відповідно до пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» якого з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Окрім того, тим самим Законом передбачено, що слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (частина друга пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
Згідно з наказом Генерального прокурора від 15 листопада 2019 року № 1551ц позивач звільнений з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 20 листопада 2019 року.
Підставою для видання цього наказу стало рішення кадрової комісії № 1 від 04 листопада 2019 року № 237, відповідно до якого ОСОБА_1 не з'явився на складання іспиту у формі анонімного тестування, тому визнаний таким, що не успішно пройшов атестацію.
З погляду позивача, він не міг бути звільнений на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, тому що на нього як слідчого не поширювалися положення пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин). З цих міркувань позивач звернувся з цим позовом до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21.02.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рагімової Тамари Олександрівни задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2022 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року в цій справі скасовано. Ухвалено нове рішення, яким частково задоволені позовні вимоги про:
- визнання протиправним і скасування наказу Генеральної прокуратури України від 15 листопада 2019 року № 1551ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», з 20 листопада 2019 року;
- поновлення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, з 20 листопада 2019 року.
В іншій частині позовних вимог (про стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 листопада 2019 року) - справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Оскільки питання протиправності звільнення позивача з посади було вирішено Верховним Судом в постанові від 21.02.2024, суд вважає доведеним факт необхідності стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 .
Положеннями частини 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Спірний наказ від 15.11.2019 № 1551ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прийнято Генеральної прокуратурою України, проте враховуючи, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2020 постановлено розгляд справи продовжувати з належною назвою відповідача - Офіс Генерального прокурора відповідно до актуальної назви державної організації за кодом ЄДРПОУ 00034051, суд вирішує питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Офісу Генерального прокурора.
Як встановлено судом, позивача звільнено з займаної посади з 20.11.2019, який в свою чергу є останнім робочим днем позивача та за який нарахована та виплачена заробітна плата, у зв'язку з чим, саме з 21.11.2019 підлягає стягненню з Офісу Генерального прокурора заробітна плата за час вимушеного прогулу.
Відповідно до наявного в матеріалах справи наказу Офісу Генерального прокурора від 06.03.2024 №235ц ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 21.11.2019.
Тобто, з 06.03.2024 позивач отримує заробітну плату, а тому до розрахунку днів вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку враховується період до 06.03.2024.
Тривалість днів вимушеного прогулу складає 1094 робочих дня (з 21.11.2019 по 05.03.2024). Судом здійснено розрахунок у період з 21.11.2019 по 23.02.2022 з врахуванням святкових днів, з 24.02.2022 - з дня введення воєнного стану по 05.03.2024 без врахування святкових днів).
Відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 04.04.2024 №21-201зп сума середньоденної заробітної плати складає 2165,90 грн.
Отже стягненню з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.11.2019 по 05.03.2024 у розмірі 2 369 494,60 грн. (2165,90 грн. х 1094 робочих дня), з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Оскільки справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб є відповідно обов'язком роботодавця, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Отже, позовна заява в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає частковому задоволенню, оскільки судом розраховано період вимушеного прогулу, враховуючи період до поновлення позивача на посаді, а не до прийняття судом рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати розподілу не підлягають, у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 листопада 2019 року по 05 березня 2024 року у розмірі 2 369 494,60 грн, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення середнього заробітку - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.