30 травня 2024 року Справа № 280/3072/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у виплаті позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки у відповідності до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058.
Крім того, просить стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Прокопенко М.І., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АХ № 1181491 від 04.04.2024.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що з 31.08.2010 позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), однак вона продовжила працювати, через що призначена пенсія за вислугу років їй не виплачувалась. 02.10.2023 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). 21.02.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки у відповідності до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, однак у виплаті такої грошової допомоги відмовлено з посиланням на те, що позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років. Втім, позивач звертає увагу суду на те, що після призначення пенсії за вислугу років, а саме після 31.08.2010, позивач фактично не отримувала відповідний вид пенсії, оскільки виявила бажання працювати далі. Відтак, позивач вважає, що має право на одержання грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15.04.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
03.05.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що з 2010 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років у відповідності до Закону №1788-XII. На підставі особистої заяви від 02.10.2023 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до норм Закону №1058-IV. Вказує, що грошова допомога, передбачена пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, надається за таких умов: пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV призначається починаючи з 01.10.2011 року; на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 вказаного Закону, якщо особа працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”-“ж” ст. 55 Закону №1788-XII; страховий стаж на таких посадах: для чоловіків - 35, для жінок - 30 років; якщо до цього вони не отримували будь-яку пенсії. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права на виплату грошової допомоги. Згідно довідки щодо виплати пенсії ОСОБА_2 пенсія за вислугу років була виплачена 24.10.2010 у сумі 31,83 грн. Отже, позивачка отримувала пенсію за вислугу років. Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає, що розмір таких витрат є неспівмірним та таким, що має бути зменшеним, у разі задоволення позову. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
07.05.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що з наданої відповідачем довідки неможливо достеменно встановити та довести факт того, що позивачці дійсно була виплачена пенсія за вислугу років 24.10.2010 у сумі 31,83 грн через ПриватБанк та на який рахунок, оскільки, на переконання представника позивача, надана довідка не є доказом, який відповідає вимогам належності, достовірності та достатності. Крім того, вважає, що відзив на позовну заяву подано відповідачем з порушенням строків на його подання, а тому він не має бути прийнятий до уваги судом.
Щодо аргументів про пропуск відповідачем строку подання відзиву на позовну заяву, слід зазначити таке.
За змістом ч. 1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 15.04.2024 отримана представником відповідача 15.04.2024, отже останнім днем подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням вихідних днів, є 30.04.2024.
Відзив на позовну заяву подано 03.05.2024, отже пропущений строк становить три дні.
Слід звернути увагу, що в Україні введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Суд зазначає, що відповідачем необґрунтовано причини пропуску строку подання відзиву на позовну заяву, крім того, до суду не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного подання відзиву до суду.
Водночас, з урахуванням того, що пропущений відповідачем строк на подання відзиву є незначним (3 дні), та враховуючи, що надмірний формалізм у застосуванні процесуальних строків під час дії воєнного стану може поставити під загрозу саму сутність правосуддя, суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку подання відзиву на позовну заяву та прийняття такого відзиву до розгляду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Управлінні, з 31.08.2010 позивачу було призначено пенсію за вислугу років, на підставі ст.55 Закону №1788-XII.
У зв'язку із досягненням пенсійного віку 60 років, 02.10.2023 позивач звернулася до Пенсійного фонду України із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
21.02.2024 позивач, через вебпортал електронний послуг Пенсійного фонду України, звернулась до сервісного центру відділу обслуговування громадян №15 ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою щодо не виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV.
Управління листом від 05.03.2024 №3961-3428/П-02/8-0800/24 повідомило, що відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону 1058, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону 1788 і мають страховий стаж, зокрема, у чоловіків - 35 років на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Оскільки, позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років, призначити виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій не має законних підстав.
Позивач вважає, що вона має право на отримання грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, у зв'язку з чим звернулася з даним позовом до суду.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191) встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Верховний Суд в постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а вказав, що суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII. Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах. Колегія суддів вважала вірним висновок суду першої інстанції, що основною умовою, з якою законодавець пов'язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону №1788-XII, саме в день досягнення пенсійного віку. При цьому, зміст норми 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може «відтермінувати» реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги. Таке тлумачення зазначеної норми є цілком логічним. Особа продовжує працювати в установах державної або комунальної форми власності та погоджується отримувати пенсію з більш пізнього віку, а держава, в свою чергу, заохочує таких осіб додатковою соціальною гарантією.
У справі № 200/854/19-а колегія суддів Верховного Суду погодилась з тим, що норма пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV в певній мірі допускає різночитання, проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. В цьому випадку, на переконання колегії суддів, норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом в постанові від 21.03.2024 у справі № 580/2737/23.
При цьому, для отримання відповідного виду грошової допомоги визначальним є факт реалізації особою права на пенсію з інших підстав до виходу на пенсію за віком, а не фактичне отримання пенсійних виплат.
За встановленими судом у даній справі обставинами, позивач з 31.08.2010 реалізувала своє право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону №1788-XII, тобто до виходу на пенсію за віком.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач втратила право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 30.05.2024.
Суддя М.О. Семененко