30 травня 2024 року Справа № 280/3451/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу підвищення розміру пенсії, передбаченого ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача здійснити з 01.10.2023 перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком з встановленням, відповідно до ч.3 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підвищення в розмірі 12,5% розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплатити різницю між виплаченою пенсією та перерахованою за попередній час; та, в подальшому, перераховувати підвищення у зв'язку зі збільшенням розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що 04.05.2016 їй було призначено пенсію за віком, відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує на те, що оскільки вона народилась 19.09.1958, то для позивача передбачений загальний пенсійний вік 55 років. Проте, з заявою про призначення пенсії позивач звернувся лише в 04.05.2016, тобто через 2 повних роки та шість місяців після досягнення 55 років, у зв'язку з чим позивач вважає, що розмір пенсії підлягає підвищенню на 2,5% за кожні шість місяців більш пізній вихід на пенсію, тобто на 12,5%. Зазначає, що 09.02.2024 через свого представника звернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію, проте, відповідачем було протиправно та необґрунтовано відмовлено у проведенні перерахунку. Вважає такі дії протиправними, а також такими, що суперечать положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою судді від 22.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Відповідач позов не визнав, 09.05.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх. №22771), у якому, зокрема пояснює, що однією із обов'язкових умов для проведення підвищення розміру пенсії за віком, відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є не одержання пенсіонером жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону. Разом з тим, позивач отримувала пенсію по інвалідності, починаючи з 29.12.2010, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для підвищення розміру пенсії за віком відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 18.12.1997.
З 22.12.2010 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, їй було призначено пенсію по інвалідності.
При цьому, після призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 продовжувала працювати, що підтверджується розрахунком стажу для пенсії за віком до рішення 923030182447 від 24.05.2023 про перерахунок пенсії.
З 04.05.2016 позивачу призначено пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.02.2024 позивач через свого представника звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою, в якій просила провести перерахунок з 04.05.2016 призначеної їй пенсії за віком, з встановленням, передбаченого ч.3 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст.27 Закону, на 12,5%.
Однак, позивач отримала лист-відповідь відповідача від 29.02.2024 №3663-2654/Д-02/8-0800/24, у якому повідомлено, що п. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст. 27 Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія. За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з 29.10.2010 отримувала пенсію, призначену особі з інвалідністю внаслідок загального захворювання, а після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону, на підставі особистої заяви від 04.05.2016 позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з цієї дати, а тому підстави для встановлення підвищення, визначеного пунктом 3 ст.29 Закону №1058, відсутні.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови в призначенні підвищення розміру пенсії, передбаченого ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Судом встановлено, що з 29.12.2010 позивачу було призначено пенсію по інвалідності.
Згідно із статтею 26 Закону №1058-IV (у редакції станом на дату призначення пенсії позивачу) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
За приписами статті 29 Закону №1058-IV особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:
- на 0,5 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;
- на 0,75 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
При цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.
Відповідно до частини 3 статті 29 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком (в редакції Закону до 11.10.2017), жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.
Отже, з огляду на вказану норму права, підвищення розміру пенсії за віком застосовується при розрахунку пенсії жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року та які звернулися за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , 55-річного віку досягла 19.09.2013, із заявою про призначення пенсії за віком звернулася 04.05.2016, тобто з більш пізнього віку, ніж передбачений частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням підвищення пенсії за віком із застосуванням положень частини 3 статті 29 Закону №1058-IV.
Позиція відповідача фактично полягає у тому, що у разі якщо особа, до призначення їй пенсії за віком, отримувала будь-який інший вид пенсії, то у неї не виникає право на підвищення розміру пенсії, на підставі положень частини 3 статті 29 Закону №1058-IV, у разі призначення їй пенсії за віком з більш пізнього віку.
З такими доводами ГУ ПФУ в Запорізькій області суд не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях частини 3 статті 29 Закону №1058-IV (в редакції на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком), якою такої умови для підвищення пенсії за віком не передбачено.
Така умова підвищення пенсія законодавством передбачена лише з 11.10.2017, а саме у відповідності із частини 3 статті 29 Закону №1058-IV (в редакції з 11.10.2017) жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в Рішенні від 09.02.1999 №21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Тобто, застосування до правовідносин, які виникли до жовтня 2017 року, положень Закону №1058-IV, в редакції чинній після 11.10.2017, порушуватиме конституційний принцип незворотності дії законів в часі, з урахуванням і тієї обставини, що відповідні зміни погіршують правове становище позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що даний спір повинен вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у позивача права на призначення пенсії за віком.
Таким чином, на час подання позивачем заяви про призначення пенсії за віком (04.05.2016) у відповідача не існувало підстав для незастосування підвищення пенсії з посиланням на те, що позивачу раніш призначалася пенсія по інвалідності.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача включити до розрахунку пенсії підвищення, передбачене частиною 3 статті 29 Закону №1058-IV за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 12,5% суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, визначення відсотка, на який має бути підвищено пенсію позивачеві, законом віднесено до компетенції органу Пенсійного фонду після перевірки відповідних даних, тобто до його дискреційних повноважень.
За таких обстави, враховуючи те, що відповідачем відповідний розрахунок не проводився, доказів протилежного суду не надано, суд приходить до висновку про передчасність заявлених позовних вимог в частині підвищення пенсії саме на 12,5% відсотків та відсутність підстав для їх задоволення у вказаній частині.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у включенні до розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 підвищення, передбаченого частиною 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене частиною 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію, обчислене відповідно до статті 27 цього Закону, починаючи з 01.10.2023.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак