17 травня 2024 року м. Ужгород№ 260/497/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:
та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - Стегура Н.Р.;
представника відповідача - Ясінець В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, -
Позивач - ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, а саме:
визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 27 грудня 2023 №1936 про результати проведення службового розслідування в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани;
визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 18 грудня 2023 №1842 про результати проведення службового розслідування в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 26 грудня 2023 №1930 про результати проведення службового розслідування в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
Позовні вимоги мотивовані тим, що жодне із службових розслідувань не призначено у відповідності до вимог Положення та позивачем не допущено жодного із підстав, які можуть слугувати проведенню службового розслідування. Зазначає про те, що матеріали жодного із службових розслідувань не містить жодного наказу який не виконав військовослужбовець, не містить конкретного пункту статей, які позивач порушила під час несення військової служби. Крім того, матеріали службового розслідування не містять будь -яких доказів, що свідчить про те, що позивач умисно чи свідомо не вчиняв протиправні дії, ухилявся від виконання завдання шляхом виклику карети швидкої. РАзом з тим, зазначає, що наказ про результат проведення службового розслідування від 26.12.2023 року №1930 винесено на підставі рапорту позивачки відносно неправомірних дій підполковника ОСОБА_3 та лейтенанта ОСОБА_4 , а в результаті проведеного службового розслідування притягнуто до відповідальності саму позивачку.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
16 лютого 2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що такий проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову вказує на те, що оскаржувані накази військової частини прийняті обґрунтовано та на законних підставах. Вказує на те, що в наказах командира військової частини зазначено, що службові розслідування призначалися по різних фактах порушення військової дисципліни, а саме щодо інцидентів, що мали місце 28.10.2023 року та 21.11.2023 року. В оскаржуваних наказах вказано, за які саме дисциплінарні порушення застосовано дисциплінарне стягнення, а саме за: перешкоджання старшому лейтенанту ОСОБА_5 та лейтенанту ОСОБА_6 виконувати покладені на них обов'язки з військової служби, образу честі і гідності старшого лейтенанта ОСОБА_5 ; за перешкоджання заступнику командира військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_7 , лейтенанту ОСОБА_8 та сержанту ОСОБА_9 виконувати покладені на них обов'язки з військоовї служби, образу честі і гідності лейтенанта ОСОБА_8 ; за образу честі і гідності підполковника ОСОБА_10 . Зазначає про те, що підставою для продовження строку службового розслідування згідно рапорту капітана ОСОБА_11 слугувало перебування лейтенанта ОСОБА_1 на лікуванні та витребування нових матеріалів.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено таку до судового розгляду.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що лейтенант ОСОБА_1 (далі - позивач) призвана на військову службу під час мобілізації та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 21.03.2022 року та займає посаду командира 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони (а.с. 12).
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.11.2023 року №331 увільнення від зайняття даної посади (а.с. 15).
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2023 р. №1465 "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування стосовно командира 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 (а.с. 76-77).
27 грудня 2023 року винесено наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1936 "Про результати проведення службового розслідування" (а.с. 73-75).
Відповідно до вказаного наказу командиру 3 взводу охорони 2 роти охорони 1 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_1 за перешкоджання старшому лейтенанту ОСОБА_5 та лейтенанту ОСОБА_6 виконувати покладені на них обов'язки з військової служби, образу честі і гідності старшого лейтенанта ОСОБА_5 та порушення вимог статті 21 Конституції України, введеної в дію Законом України від 28 червня 1996 року N? 254к/96-ВР, статей 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", статей 4 та 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", оголошено сувору догану.
Із матеріалів справи вбачається, що службове розслідування проведено на підставі рапортів заступника командира штурмової роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_6 від 28.10.2023року, заступника командира 4 роти охорони з морально-психологічного забезпечення 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 28.10.2023року з метою уточнення причин і умов недопущення до проведення бесід з особовим складом 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 для відбору до резерву штурмової роти командиром 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_1 та встановлення ступеня вини.
Службовим розслідуванням встановлено, що 28.10.2023 року позивачка перешкоджала старшому лейтенанту ОСОБА_5 та лейтенанту ОСОБА_6 виконувати покладені на них обов'язки з військової служби, а також ображала честь і гідність старшого лейтенанта ОСОБА_5 , який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. Разом з тим, комісією не виявлено ознак порушення і діях старшого лейтенанта ОСОБА_5 та лейтенанта ОСОБА_6 під час виконання ними обов'язків військової служби 28.10.2023 року.
Із вказаного службового розслідування вбачається, що вина позивачки може полягати у прямому умислі щодо вчинення опору старшому лейтенанту ОСОБА_5 та лейтенанту ОСОБА_6 виконувати обов'язки військової служби (проводити відбір кандидатів у резерв штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ) шляхом психологічного насильства (образи, безпідставні звинувачення) шляхом пред'явлення до них протизаконної вимоги (покинути приміщення розташування 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 ) для недопущення виконання ним своїх службових обов'язків, а також не дати їм можливості діяти у конкретній ситуації відповідно до наказу начальника.
Разом з тим, позивач у судовому засіданні вказувала на те, що анкетування та проведення співбесід із особовим складом 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 для відбору до резерву штурмової роти вже відбулося 28.09.2023 року. В результаті проведення анкетування було оголошено, що жодний із військовослужбовців особового складу не підходить для несення служби в штурмовій роті. Крім того, під час шикування особового складу роти та роз'яснення умов і порядку несення служби в штурмовій роті 2 військовослужбовці виявили бажання нести військову службу в штурмовій роті. Але командуванням військової частини прийнято рішення про те, що жодний із добровольців не може нести подальшу службу в штурмовій роті. Зазначає також про те, відбір в штурмову бригаду відбувався неодноразово.
Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що при черговому візиті лейтенанта ОСОБА_5 та лейтенант ОСОБА_6 було повідомлено, про те, що особовий склад роти перебуває на виконанні покладених на них завдань, можливості зібрати особовий склад на шикування не має і що проведення повторного відбору на підставі розпорядження від 23.10.2023 року не вбачається можливим і вже проводилося. Іншого розпорядження чи наказу ними не було надано.
Крім того, судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2023 р. №1578 "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування за фактом перешкоджання командиром 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_1 виконання завдань посадовими особами військової частини НОМЕР_1 з проведення відбору військовослужбовців до резерву штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , а також приниження командира 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_1 та гідності офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_8 , з метою встановлення ступеню вини військовослужбовця (а.с. 20-21, Т. І).
18 грудня 2023 року винесено наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1842 "Про результати проведення службового розслідування" (а.с. 115-118).
Відповідно до вказаного наказу командиру 3 взводу охорони 2 роти охорони 1 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_1 за перешкоджання заступнику командира військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_12 , лейтенанту ОСОБА_8 та сержанту ОСОБА_9 виконувати покладені на них обов'язки з військової служби, образу честі і гідності лейтенанта ОСОБА_8 та порушення вимог ст. 21 Конституції України введеної в дію Законом України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР, статей 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", статей 4 та 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", оголошено догану.
Із матеріалів справи вбачається, що підставою для призначення службового розслідування став рапорт офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_8 від 22.11.2023 року.
Вина позивачки може полягати:
у прямому умислі щодо вчинення опору начальникові підполковнику ОСОБА_7 виконувати обов'язки військової служби шляхом пред'явлення до нього протизаконної вимоги (покинути приміщення розташування 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 ) для недопущення виконання ним своїх службових обов'язків;
у прямому умислі, щодо вчинення опору військовослужбовцю (лейтенанту ОСОБА_8 ) виконувати обов'язки військової служби (проводити відбір кандидатів у резерв штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ) шляхом психологічного насильства (образи, приниження, безпідставні звинувачення) та пред'явлення до нього протизаконної вимоги (покинути приміщення розташування 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 ) для недопущення виконання ним своїх службових обов'язків;
у прямому умислі, щодо вчинення опору військовослужбовцю (сержанту ОСОБА_9 ) виконувати обов'язки військової служби (проводити відбір кандидатів у резерв штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ) шляхом пред'явлення до нього протизаконної вимоги (покинути приміщення розташування 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 ) для недопущення виконання ним своїх службових обов'язків;
у прямому умислі образити честь і гідність військовослужбовця (лейтенанта ОСОБА_8 ), яка здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, шляхом публічного (в присутності військовослужбовців групи відбору кандидатів у штурмову роту військової частини НОМЕР_1 та майора ОСОБА_13 ) висловлювання негативної оцінки особистості людини, вираженої у формі (безпідставного констатування образливого психіатричного діагнозу та безпідставного звинувачення у хабарництві), що суперечить встановленим правилам поведінки військовослужбовця і вимогам загальнолюдської моралі.
В ході судового засідання ОСОБА_1 вказала на те, що для проведення відбору в штурмову роту виділено приміщення, які знаходяться в іншому крилі будівлі. Але лейтенант ОСОБА_8 не зупинялася прориватися у приміщення до командира 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 і останній перервавши розмову зробив зауваження лейтенанту ОСОБА_14 . Після закінчення розмови командира 2 батальйону охорони в/ ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_13 , ми всі разом у підготовленому приміщенні - навчальному класі провели нараду. В подальшому було детально обговорено відомості щодо кожного ввіреного їй військовослужбовця щодо можливості переведення у штурмову роту. Позивач також вказує, що під час проведення зазначених дій лейтенант ОСОБА_8 злісно посміхалася, не сприймаючи все що відбувається за серйозність і сприймаючи її аргументи щодо кожного військовослужбовця із насмішкою не за серйозність і обґрунтованість. Також вказує на те, що лейтенант ОСОБА_15 принизила її честь і гідність своєю поведінкою і розмовою. Дані обставини зазначені і описані у наданому поясненні під час проведення службового розслідування.
Так встановлено, що в процесі проведеної зустрічі ОСОБА_1 почала відчувати погіршення свого стану здоров'я. Вказує, що провела медика молодшого сержанта ОСОБА_9 до нашого медпункту, а йдучи до вартового приміщення в коридорі втратила свідомість і все що відбувалося в подальшому пам'ятає дуже погано. Позивача каретою швидкої допомоги було доставлено до Мукачівського госпіталю. До пояснень та до матеріалів справи надано медичні відомості щодо стану здоров'я та госпіталізації до Мукачівського госпіталю.
По прибуттю до розташування взводу було повідомлено про усний наказ командира військової частини про необхідність проведення відбору у штурмову роту. В подальшому було надано наказ від 21.11.2023 року про необхідність проведення особового складу 3 взводу охорони.
Разом з тим, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2023 р. №1652 "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування стосовно заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морального-психологічного забезпечення підполковника ОСОБА_10 та офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_8 (а.с. 87-88, Т. 2).
26 грудня 2023 року винесено наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1930 "Про результати проведення службового розслідування" (а.с. 25-27, Т. І).
Відповідно до вказаного наказу командиру 3 взводу охорони 2 роти охорони 1 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_1 за образу честі і гідності підполковника ОСОБА_10 та порушення вимог ст. 21 Конституції України введеної в дію Законом України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР, статей 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", статей 4 та 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", оголошено сувору догану.
Так, підставою для призначення службового розслідування став рапорт з додатками на (15) командира 3 взводу охорони 1 батальйону охорони лейтенанта ОСОБА_1 від 26.11.2023 року, яка на момент написання рапорту замала посаду командира 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 . В рапорті викладені події, які мали місце 21.11.2023 року у розташуванні 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_1 з лейтенантом ОСОБА_1 та військовослужбовцями, які на момент події проходили службу у складі 3 взводу або знаходилися у відповідному розташуванні, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .
Вина позивачки може полягати:
у прямому умислі щодо вчинення опору начальникові виконувати обов'язки військової служби (проводити відбір кандидатів у резерв штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ) шляхом пред'явлення до нього протизаконної вимоги (покинути приміщення розташування 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 ) для недопущення виконання ним своїх службових обов'язків;
у прямому умислі щодо вчинення опору військовослужбовцю (лейтенанту ОСОБА_8 ) виконувати обов'язки військової служби (проводити відбір кандидатів у резерв штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ) шляхом психологічного насильства (образи, приниження, безпідставні звинувачення) та пред'явлення до нього протизаконної вимоги (покинути приміщення розташування 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 ) для недопущення виконання ним своїх службових обов'язків;
у прямому умислі щодо вчинення опору військовослужбовцю (сержанту ОСОБА_9 ) виконувати обов'язки військової служби (проводити відбір кандидатів у резерв штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ) шляхом пред'явлення до нього протизаконної вимоги (покинути приміщення розташування 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 ) для недопущення виконання ним своїх службових обов'язків;
у прямому умислі образити честь і гідність військовослужбовця (лейтенанта ОСОБА_8 ), який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, шляхом публічного (в присутності військовослужбовців групи відбору у штурмову роту військової частини НОМЕР_1 та майора ОСОБА_13 ) висловлювання негативної оцінки особистості людини, вираженої у формі (безпідставного констатування образливого психіатричного діагнозу та безпідставного звинувачення у хабарництві), що суперечить встановленим правилам поведінки військовослужбовця і вимогам загальнолюдської моралі;
у прямому умислі образити честь і гідність військовослужбовця (підполковника ОСОБА_10 ), який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, шляхом виготовлення та поширення матеріалів (публікації допису у соціальній мережі з відкритої особистої сторінки), які містять образу честі і гідності (характеризуючі образи).
Разом з тим, суд вказує на те, що позивачку притягнуто до відповідальності на підставі поданого неї рапорту про проведення службового розслідування, а також рапортів військовослужбовців особового складу взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону про негативну поведінку підполковника ОСОБА_10 , яка мала місце 21.11.2023 року.
Суд вказує на те, що всі три оскаржувані накази про результат проведення службового розслідування проведено по одному й тому самому факту, а саме у вчиненні позивачкою спротиву, перешкоди під час відбору у штурмову роту та в образі честі і гідності військовослужбовців, які проводили відбір.
Вирішуючи правомірність оскаржуваних наказів, суд керується наступним.
Відповідно до частини 1 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення ЇЇ економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 1 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з приписами статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовців можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
З огляду на викладені норми Дисциплінарного статуту, підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. При цьому, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок є дискреційними повноваженнями суб'єкта його накладення. Крім того, положення наведеного законодавства, не містять жодних застережень щодо необхідності дотримання послідовності при застосуванні до осіб дисциплінарних стягнень, а передбачають необхідність застосування до особи, якою вчинено дисциплінарний проступок, дисциплінарного стягнення, співрозмірного з вчиненим нею проступком та з урахуванням обставин його скоєння.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548- XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
За правилами статті 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що в основі поведінки військовослужбовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми. Правила поведінки та обов'язки, покладені на військовослужбовців, зокрема, стосовно неухильного дотримання вимог Конституції України та Законів, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поширюються на військовослужбовця не лише під час несення ним служби, а й у вільний від несення служби час.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з статтею 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Згідно з статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Статтею 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що провадження службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку не є обов'язковим. Службове розслідування проводиться лише з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Тобто, призначення службового розслідування є правом командира, а не його обов'язком.
Відповідно до частини сьомої статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту. Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту (далі - Держспецтрансслужба), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначається Порядком проведення службового розслідування у Державній спеціальній службі транспорту, затверджений наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 26.07.2022 № 90.
Поряд з цим, слід наголосити, що службові розслідування, які призначені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2023 р. №1465, 23.11.2023 р. №1578, 01.12.2023 р. №1652 «Про призначення службового розслідування» було проведено у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ та Порядку проведення службового розслідування у Державній спеціальній службі транспорту, затверджений наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту №90 від 26.07.2022 р.
Стаття 83 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» кореспондується із п. 3 Розділу ІІІ «Порядку проведення службового розслідування у Державній спеціальній службі транспорту», де вказано, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться.
Як встановлено судом, у всіх актах службового розслідування вина позивачки може полягати у прямому умислі щодо вчинення опору виконувати військові обов'язки окремим військовослужбовцям щодо проведення відбору кандидатів у резерв штурмової роти військової частини, зокрема шляхом вимоги покинути приміщення 3 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , а також у образі честі і гідності військовослужбовця, який здійснює заходи щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії ( ОСОБА_8 ).
Натомість, у судовому засіданні з'ясовано, що 28.10.2023 року під час візиту старшого лейтенанта ОСОБА_5 та лейтенант ОСОБА_6 позивачкою було повідомлено, про те, що особовий склад роти перебуває на виконанні покладених на них завдань, можливості зібрати особовий склад на шикування по їхньому усному наказу не має і що проведення повторного відбору на підставі розпорядження від 23.10.2023 року не вбачається можливим, так як таке вже проводилося. Іншого письмового розпорядження чи наказу щодо проведення відбору їх не надходило.
Суд враховує також те, що військовослужбовці, які входять до складу взводу виконують бойові завдання та виконують покладені на них функції, зокрема несення вартової служби, що вказує на неможливість зібрати всіх військовослужбовців в один час та в одному місці без відповідної на те підготовки.
Крім того, судом встановлено, що все ж таки 21.11.2023 року у підготовленому приміщенні (навчальному класі) було проведено нараду щодо відбору у штурмову роту та обговорено відомості щодо кожного військовослужбовця, що не заперечено відповідачем.
Як встановлено судом, під час проведення вказаної наради, 21.11.2023 року у позивачки погіршився стан здоров'я та така втратила свідомість. ОСОБА_1 доставлено до Мукачівського госпіталю каретою швидкої та виставлено діагноз «гіпертонічний криз» (а.с. 69-71, Т. І).
Отже, суд вказує на те, що 21.11.2023 року позивачка в період з 14.15 год. перебувала у військовому госпіталі, що виключає її перешкоду у проведенні відбору у штурмову роту у вказаний час.
Разом з тим, службове розслідування, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2023 р. №1652 призначено стосовно заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морального-психологічного забезпечення підполковника ОСОБА_10 та офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_8 , однак таким виявлено виявлено ознаки ухилення від виконання обов'язків військової служби лейтенантом ОСОБА_1 .
Отже, підставою для прийняття командиром військової частини наказу про накладення дисциплінарного стягнення №1930 від 26.12.2023 р. став наказ про проведення службового розслідування від 01.12.2023 року №1652 та акт, які не могли проводитися щодо позивача, оскільки такі могли проводитися, як вбачається із наказу щодо підполковника ОСОБА_10 та лейтенанта ОСОБА_8 .
Отже, накладення дисциплінарного стягнення на позивача з посиланням на акт службового розслідування, яке не здійснювалося щодо неї є протиправним.
Разом з тим, аналізуючи матеріали службових розслідувань та зміст оскаржуваних наказів, суд зазначає, що відповідачем встановлено порушення ОСОБА_1 ст. 11, 16, 37 та 49, Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст. 4 та 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ у всіх трьох випадках. Проте, слід також зазначити, що для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
На думку суду, сама по собі можливість виникнення під час служби або поза нею відповідних конфліктних ситуацій за участі військовослужбовців не може бути об'єктивно виключена, навіть попри відповідні вимоги до їх поведінки та закріплені державою стандарти. Суд звертає увагу на те, що ситуація, яка стала предметом службового розслідування не спричинила заподіяння відповідних наслідків або шкоди в розумінні закону, оскільки все ж нарада щодо відбору військовослужбовців у штурмову роту була проведена.
У той же час, слід звернути увагу на те, що опис та оцінка усього наявного у спірних правовідносинах наративу (як сукупності пов'язаних між собою подій, фактів або вражень) перебуває здебільшого в площині оціночних суджень обмеженої кількості учасників та свідків події. Натомість, висновки комісії не ґрунтуються на констатації беззаперечних фактів та доказів, які дозволяють однозначно встановити проступок (подію) та вину ОСОБА_1 , адекватною відповідальністю за що є оголошення двох судових доган та догани.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд приходить до висновку, що накладення на позивачку дисциплінарних стягнень у вигляді двох судових доган та ще однієї догани не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень та має наслідком скасування оскаржуваних наказів в частині оголошення таких доган.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 27.12.2023 року №1936 "Про результати проведення службового розслідування" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2023 року №1842 "Про результати проведення службового розслідування" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2023 року №1930 "Про результати проведення службового розслідування" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.05.2024 року.
СуддяС.А. Гебеш