30 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/7133/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася військова частина НОМЕР_1 із позовом до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просить визнати дії старшого державного виконавця ОСОБА_1 протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 26.03.2024.
В обґрунтування позову вказано, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 по справі №240/4114/22, яке постановою Сьомого апеляційного суду від 14.09.2023 залишено без змін, зобов'язано позивача здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 13.04.2022 по 22.08.2022 з урахуванням вже виплачених сум. З метою добровільного виконання рішення суду було підготовлено довідку-розрахунок №1634/ФЕС/3580 від 20.11.2023 та спрямовано до командування з пропозицією щодо виконання рішення. Зазначає, що кошти для виконання рішення суду отримано позивачем 26.03.2024 та в той же день сформовано та відправлено платіжну інструкцію №1451 про зарахування на картковий розрахунок ОСОБА_2 грошових коштів, які 28.03.2024 було зараховано на картковий рахунок позивача 28.03.2024. Отже, позивач вчинив всі необхідні дії з метою добровільного виконання рішення суду по справі №240/4114/23 та фактично виконав його до відкриття виконавчого провадження №74549582 та винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено на 30 травня 2024 року без виклику сторін у судове засідання.
30 травня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі за безпідставністю. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує, що на момент відкриття виконавчого провадження, а саме на 10:40 год у відділі були відсутні відомості про те що військовою частиною НОМЕР_1 здійснено перерахування коштів ОСОБА_2 . Про вказаний факт відділу стало відомо 12.04.2024, оскільки на офіційну електрону адресу від військової частини НОМЕР_1 надійшов лист з копією платіжної інструкції №1451 відповідно до якої 26.03.2024 о 16:16 год здійснено перерахунок коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 , відповідно до якої кошти були нараховані за період квітень-липень 2022 року. Разом з тим, відповідно до виконавчого листа № 240/4114/23 від 25.04.2023 виданого Житомирським окружним адміністративним судом військову частину НОМЕР_1 було зобов'язано здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 13.04.2022 по 22.08.2022. В свою чергу, необхідно зауважити, що відповідно до вищевказаної платіжної інструкції військовою частиною НОМЕР_1 здійснено перерахунок грошових коштів ОСОБА_2 не в повній мірі, оскільки за вказаним виконавчим листом нарахування коштів мало б бути здійснено з 13.04.2022 по 22.08.2022, однак кошти нараховано за квітень-липень. Отже, враховуючи вище викладене станом на день відкриття виконавчого провадження військовою частиною НОМЕР_2 не повністю виконано рішення суду, оскільки порушено період нарахування коштів встановлений судом.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі №240/4114/23 позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, задоволено, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 в період з 13.04.2022 по 22.08.2022 грошового забезпечення, а також виплаченої у вказаний період грошової допомоги для оздоровлення виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_2 перерахунок грошового забезпечення за період з 13.04.2022 по 22.08.2022, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
05 березня 2024 року судом виданий виконавчий лист щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_2 перерахунок грошового забезпечення за період з 13.04.2022 по 22.08.2022, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою старшого державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 26.03.2024 ВП №74549582 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду від 05.03.2024.
Постановою старшого державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 26.03.2024 ВП №74549582 вирішено стягнути з боржника військової частини НОМЕР_1 виконавчий збір у розмірі 28400,00 грн.
Не погоджуючись з постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Частиною 2 статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч.3 ст.14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016№1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; у разі виконання рішення приватним виконавцем; за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною дев'ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Пунктом 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
Аналізуючи наведені вище положення, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Останнє державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.
Крім того що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження, то це ще є ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.
Також суд звертає увагу, що аналізуючи частину п'яту та шосту статті 26, частини першу - четверту статті 27 Закону №1404-VІІІ Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі №480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження №74549582 відкрито на виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 щодо зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_2 перерахунок грошового забезпечення за період з 13.04.2022 по 22.08.2022, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказаний виконавчий документ не підпадає під перелік виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ.
Суд зазначає, що позивач не оскаржував, зокрема, у судовому порядку, постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.03.2024 ВП №74549582, тобто таке рішення є чинним.
Оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.03.2024, визначена державним виконавцем сума виконавчого збору у розмірі 28400,00 грн, який відповідає розміру чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Відтак, слід прийти до висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 26.03.2024, прийнята у виконавчому провадженні №74549582 винесена у строк та в порядку, що встановлені статтями 13, 26 та 27 Закону України "Про виконавче провадження". Підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
З приводу доводів позивача про самостійне виконання ним рішення суду до винесення постанови про відкриття виконачого провадження, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1404-VІІІ на сторін виконавчого провадження покладений обов'язок невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю, серед іншого, про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Вище суд вже наводив положення частини дев'ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до яких виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, - тобто якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, позивач як боржник має визначені Законом № 1404-VІІІ процесуальні механізми для подальших дій в межах виконавчого провадження №74549582 для вирішення питання наявності чи відсутності підстав для сплати виконавчого збору, проте для цього він повинен належно виконувати свої обов'язки як сторона у виконавчому провадженні та своєчасно інформувати державного виконавця про повне/часткове самостійне виконання рішення суду, надавати йому відповідні докази.
Якщо державний виконавець встановить факт самостійного виконання вимог виконавчих документів до прийняття ним постанов про відкриття виконавчого провадження, то ця обставина буде підставою для закриття виконавчого провадження, при цьому виконавчий збір з боржника на підставі оскаржених постанов стягуватися не буде.
Суд також зазначає, що предметом спору в межах даної адміністративної справи є постанова про стягнення виконавчого збору, яка винесена при відкритті виконавчого провадження, а не дії чи бездіяльність виконавчого органу щодо не закінчення виконавчого провадження на підставі заяви позивача від 11.04.2024; або ж дії/бездіяльність виконавчого органу щодо фактичного стягнення суми виконавчого збору.
Отже, з огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, з яких виник спір, на час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за таким виконавчим документом. Державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документу та одночасно стягнуто виконавчий збір.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
У відповідності до ст.139 КАС України підстав для стягнення з відповідача судових витрат не має.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул.Леха Качинського,12А, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014, ЄДРПОУ: 34973387) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Панкеєва