Справа № 2-178/2010 р.
Справа № 2-4675/2010 р.
м. Донецьк 25 жовтня 2010 р.
Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Сліщенко Ю.Г., при секретарі Горєєвій Ю.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача-позивача ОСОБА_2, представників відповідача Ткачука А.І. та Цвіркова В.А., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовами
ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції ФССНВВ в Київському районі м. Донецька та оперативного воєнізованого гірничорятувального загону про встановлення факту нещасного випадку, який стався з позивачем 10 грудня 1989 року, про зобов'язання відповідача відділення виконавчої дирекції ФССНВВ в Київському районі м. Донецька прийняти акт форми Н-1 від 24 квітня 1990 року за № 97 про нещасний випадок з позивачем 10 грудня 1989 року та видати позивачу ОСОБА_1 направлення на МСЕК;
відділення виконавчої дирекції ФССНВВ в Київському районі м. Донецька до оперативного воєнізованого гірничорятувального загону Державної Воєнізованої гірничорятувальної служби України про скасування акту Н-1,-
Позивач звернувся до суду із позовною заявою про встановлення факту нещасного випадку, який стався з позивачем 10 грудня 1989 року, про зобов'язання відповідача відділення виконавчої дирекції ФССНВВ в Київському районі м. Донецька прийняти акт форми Н-1 від 24 квітня 1990 року за № 97 про нещасний випадок з позивачем 10 грудня 1989 року та видати позивачу ОСОБА_1 направлення на МСЕК.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 грудня 1989 р. з позивачем, який перебував у трудових відносинах з відповідачем, при виконанні трудових обов'язків стався нещасний випадок - отруєння хлорбензолом та іншими шкідливими речовинами. Про цей випадок був складений акт по формі Н-1 від 4.01.1990 року. В теперішній час при зверненні до ФССНВВ в Київському районі м. Донецька із заявою про видачу направлення на МСЕК, йому у видачі направлення йому було відмовлено, оскільки акт за формою Н-1 оформлено відповідачем неналежним чином. З наведених підстав позивач просить суд зобов'язати відповідача скласти та видати йому належним чином оформлений акт за формою Н-1.
Відділення виконавчої дирекції ФССНВВ в Київському районі м. Донецька звернулося до суду з позовом до оперативного воєнізованого гірничорятувального загону Державної Воєнізованої гірничорятувальної служби України про скасування акту Н-1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що розслідуванням групового нещасного випадку на шахті «Олександр-Запад» займалася комісія протягом з 02 по 27 грудня 1989 року, яка склала список рятівників, які під час ліквідації аварії теж постраждали внаслідок отруєння. У цьому списку, як постраждалий, ОСОБА_1 не вказаний. У зв'язку з цим акт по формі Н-1 відносно ОСОБА_1 складено безпідставно. Просить цей акт скасувати.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердив та уточнив позов та його обґрунтування, наполягав на його задоволенні, суду пояснив, що з 10 грудня 1989 року він при виконанні трудових обов'язків приймав участь у ліквідації аварії на шахті «Олександр-Захід». При цьому було значне скупчення отруєних газів в забої. Рятівні костюми та засоби захисту не захищали рятівників від проникнення до організму цих отруйних газів, що привело до масового отруєння рятівників. Позивач, як рятівник, спускався в забій сім разів протягом з 10.12.1989 року по 3.01.1990 р. Після чого відчував головні болі, оніміння кінцівок, під вищений тиск. Внаслідок значної кількості постраждалих як шахтарів так і рятувальників місць у єдиній спеціалізованій лікарні не було, тому його поставили в чергу на госпіталізацію в лікарню на 12 березня 1990 року. До госпіталізації він був відсторонений від виконання службових обов'язків, після обстеження у лікарні профзахворювань встановили діагноз: отруєння шкідливими речовинами. На підприємстві склали акт по формі Н-1 від 24.04.1990 року, в якому вказані дві дати 4.01.1990 р. та 12.03.1990 р, в зв'язку з цим ФССНВВ в Київському районі м. Донецька відмовив йому в видачі направлення на МСЕК. З наведених підстав позивач просить суд встановити факту нещасного випадку, який стався з ним в період з 10 грудня 1989 року по 03 січня 1990 року, та зобов'язати відповідача відділення виконавчої дирекції ФССНВВ в Київському районі м. Донецька прийняти акт форми Н-1 від 24 квітня 1990 року за № 97 про нещасний випадок з ним 10 грудня 1989 року та видати йому направлення на МСЕК.
Представник відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька - Чугріна Л.В. позов відділення підтримала, а позов ОСОБА_1 не визнала. Суду пояснила суду, що в акті спеціального розслідування від 3.12.1989 року № 76 складеного комісією, яка була призначена наказом Держгіртехнагляду УРСР, у зазначеному переліку осіб, які приймали участь у ліквідації аварії на шахті та які отримали отруєння різного ступеню, прізвище позивача відсутнє. Крім цього аварія сталася у грудні, ліквідація аварії проводилася до 3 січня 1990 року, а тимчасова втрата працездатності у позивача настала лише у березні 1990 року, на лікарняному позивач не знаходився, на легку працю переведений він не був, тому вважають, що захворювання, яке виявлено у позивача не зв'язано з нещасним випадком на виробництві, на який посилається позивач, тому йому було відмовлено в видачі направлення на МСЕК. При цьому визнає, що ОСОБА_1 дійсно приймав участь, як рятівник, у ліквідації аварії, декілька разів спускався в шахту.
Представник відповідача - оперативного ВГРЗ ДВГРС України - Ткачук А.І. у судовому засідання позов ОСОБА_1 визнав та підтримав, а позов ФССНВВ в Київському районі м. Донецька - не визнав. Суду пояснив, що позивач ОСОБА_1 дійсно с 1982 року працював у відповідача на посаді помічника командира взводу оперативного ВГРЗ ДВГРС України. З 10-го грудня 1989 року позивач приймав участь в ліквідації аварії на шахті «Олександр-Захід», де стався нещасний випадок, а саме отруєння хлорбензолом та іншими шкідливими речовинами, але оскільки постраждалих було дуже багато: лише в лікарню було доставлено 230 чоловік, міст в лікарні на усіх не хватало, тому був складений графік госпіталізації у лікарню. Розслідування проводилося по масовому випадку спеціальною комісією, акти складалися з запізненням: лише після госпіталізації постраждалих рятівників до лікарні профзахворювань. Позивач згідно графіку потрапив у лікарню лише в березні 1990 року. В списку постраждалих дійсно відсутнє прізвище позивача, але тому, що списки складені включно по 27 грудня 1989 року, а позивач звернувся за допомогою, оскільки погіршився стан його здоров'я, 3 січня 1990 року, чим і поясняється те, що в акті позивача вказано дві дати.
Представник відповідача - оперативного ВГРЗ ДВГРС України - Цвірко В.А. у судовому засідання позов ОСОБА_1 визнав та підтримав, а позов ФССНВВ в Київському районі м. Донецька - не визнав. Суду надав такі ж пояснення, як і ОСОБА_3
Позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а позов відділення виконавчої дирекції ФССНВВ в Київському районі м. Донецька задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 30 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.
Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 9 серпня 1982 р. по 19 листопада 2008 р. працював помічником командира взводу та на інших посадах оперативного воєнізованого гірничорятувального загону Державної Воєнізованої гірничорятувальної служби України. 02 грудня 1989 р. на шахті «Олександр-Захід» во «Артеміввугілля» сталася аварія, на ліквідацію якої, був направлений загін ВГРЧ в складі якого знаходився ОСОБА_1, який спускався в шахту для ліквідації аварії 10, 14, 15, 27, 30 грудня 1989 року та 03 січня 1990 р., в цей період отримав отруєння хлорбензолом, знаходився на лікуванні в обласній клінічній лікарні професійного захворювання з 03 березня 1990 р., згідно висновків якої у ОСОБА_1 виявлено: «підгостре отруєння хлорбензолом легкого ступеню; захворювання пов'язане з нещасним випадком на виробництві», про що складно акт Н-1, але відповідач ФССНВВ в Київському районі м. Донецька цей акт до виконання не приймає, направлення на освідоцтво до МСЕК не видає, що є підставою для задоволення його позову та у відмови позову ФССНВВ в Київському районі м. Донецька.
До такого висновку суд дійшов на підставі пояснень сторін та дослідження доказів, а саме: ксерокопію трудової книжки, із якої вбачається, що ОСОБА_1 з 09.08.82 р. по 19.11.08 р. працював помічником командира взводу гірничорятувального загону (а.с.7-8); акту № 97, складеного 12 березня 1990 р. та затвердженого 24 квітня 1990 р., згідно якого в позивачем ОСОБА_1 при виконання трудових обов'язків 10 грудня 1989 р. стався нещасний випадок - отруєння хлорбензолом та ішними шкідливими газами (а.с. 9-10); висновки обласної клінічної лікарні професійного захворювання (а.с. 12-17).
Суд також дослідив матеріали цивільної справи № 2-232/2009 р., а саме: оперативного журналу, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 приймав участь у рятуванні, спускався під землю10, 14, 15, 27, 30 грудня 1989 року та 03 січня 1990 р.(а.с. 32-49), ксерокопії акту спеціального розслідування ( а.с. 54-66).
Вирішуючи позов ФССНВВ В Київському районі м. Донецька, суд не приймає до уваги ґрунтування позову про те, що у ОСОБА_1 тимчасова втрата працездатності не наступила одразу ж після ліквідації аварії, та він продовжував працювати, не був переведений на легку працю за медичними показниками, до березня 1990 року ні разу не знаходився на лікарняному, а його знаходження на лікувальні у березні 1990 року не можна вважати таким, що пов'язаний з нещасним випадком на виробництві, з наступних підстав.
По-перше, оскільки позивач отримав не травму, а професійне захворювання, тому при розслідуванні цього факту існує інший порядок, а саме: згідно п. 2 п.п. 2.5 «Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві» від 17.08.1989 року ( яке діяло на час, коли стався нещасний випадок з позивачем) вбачається, що якщо нещасний випадок, від якого втрата працездатності сталася не одразу, то він розслідується по заяві потерпілого в строк не пізніше місяця з дня подачі заяви, що має місце в даному випадку.
По-друге, пояснення представників оперативного ВГРЗ ДВГРС України Цвірко В.А. та Трачука А.І. про об'єктивні обставини несвоєчасного та з деякими порушеннями складання акту Н-1, а саме:
відповідна особа за складання актів була не досвідченою, отруєння отримали декілька сот рятівників, більшість із них, чекаючи черги до спеціалізованої лікарні, до рятівних операцій зі спуском під землю не допускалися, акти складалися у день, коли потерпілі поступали до спеціалізованої лікарні, а затверджувалися, коли лікарня остаточно надавала висновки про отруєння.
Крім того суд приймає до уваги висновки комісії спеціального розслідування про те, що роботи по ліквідації аварії працівниками ВГРЧ здійснювалися у спецодягу з використанням ізолюючих респіраторів Р-30 та Р-35, а у окремих випадках - загальновійськові захисні комплекти та легкі захисні костюми Л-1. Але, як з'ясувалося в процесі ліквідації аварії, застосування штатних та спеціальних засобів не забезпечило повного захисту гірнорятувальників від отруєння. Із-за відсутності безпечних заходів захисту в ході виконання цих робіт отримали отруєння різних ступенів як робітники шахти, так и ВГРЧ. Одразу розпізнати отруєння робітників та бійців, зайнятих на ліквідації аварії, не виявилося можливим. Тільки аналіз обстеження постраждалих показав, що отруєння проходило внаслідок накопичення хлорбензолу в організмі після неодноразового відвідування ними робочих місць в умовах наявності підвищеної концентрації шкідливих речовин ( а.с. 62 об.- 63 справи № 2-232/09 ).
За таких обставин суд приходить до висновку, що акт Н-1 за № 97 відносно ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам нещасного випадку, тому повинен бути прийнятий до виконання ФССНВВ в Київському районі м. Донецька.
Вирішуючи позов ОСОБА_1 до оперативного воєнізованого гірничорятувального загону про встановлення факту нещасного випадку, суд виходить із того, що позов до вказаного відповідача заявлений безпідставно, оскільки вказаний відповідач склав акт Н-1, тому за цих обставин суд вважає за необхідним у задоволенні позову відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. п.1 п.п. 1.5.1.7, п.2 п.п 2.5, п. 3 п.п.3.1.,3.5, 3.10 «Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві» від 17.08.1989 року, ст. 30 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві …», ст. 213-215 ЦПК, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати відділення виконавчої дирекції ФССНВВ в Київському районі м. Донецька прийняти акт форми Н-1 за № 97 затверджений 24 квітня 1990 року за № 97 про нещасний випадок який стався з ОСОБА_1 10 грудня 1989 року та видати ОСОБА_1 направлення на МСЕК.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до оперативного воєнізованого гірничорятувального загону про встановлення факту нещасного випадку, який стався з позивачем 10 грудня 1989 року - відмовити.
У задоволенні позову відділення виконавчої дирекції ФССНВВ в Київському районі м. Донецька до оперативного воєнізованого гірничорятувального загону Державної Воєнізованої гірничорятувальної служби України про скасування акту Н-1 - відмовити.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів з дня отримання повного тексту рішення.
Суддя Ю.Г. Сліщенко