Справа № 2-1037/2010 р.
м. Донецьк 29 жовтня 2010 р.
Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Сліщенко Ю.Г., при секретарі Горєєвої Ю.С., за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та розподілу сумісно придбаного майна,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та розподілу сумісно придбаного майна.
Позов мотивовано тим, що з 1985 р. по 02.10.09 р. вона знаходилася у шлюби з відповідачем. У 1995 р. вони купили квартиру № 2 що складає 50\100 часток домоволодіння АДРЕСА_1та легковий автомобіль ВАЗ. Просить визнати за нею право власності на 1\2 частину вказаної квартири та стягнути з відповідача на її користь вартість 1\2 частини автомобіля.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала доводи та обгрунтування позову, наполягає на його задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Суду пояснив, що вказану квартиру фактично купила його мати, тому це майно не є спільно надбаним. Легковий автомобіль хоча і купували за час шлюбу, але ця річ є неподільною. Просить у позові відмовити.
Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування,є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіком є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У судовому засіданні встановлено, що сторони за час шлюбу придбали квартиру № 2 що складає 50\100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 та легковий автомобіль ВАЗ-21150, 2005 року випуску, шасі НОМЕР_1, синього кольору, що є їхньою спільною сумісною власністю. Добровільно відповідач це майно поділити не бажає, що є підставою для задоволення позову.
До такого висновку суд дійшов на підставі пояснень сторін та дослідження доказів: ксерокопії технічного паспорту, з якого вбачається, що 03.06.06 р. відповідач купив легковий автомобіль ВАЗ-21150, 2005 року випуску, шасі НОМЕР_1, синього кольору; ксерокопії технічного паспорту, з якого вбачається, що 03.01.95 р. відповідач купив квартиру № 2 що складає 50\100 часток домоволодіння АДРЕСА_1: ксерокопії паспорту позивача, з якого вбачається, що сторони уклали шлюб 26.04.85 року; ксерокопії свідоцтва, з якого вбачається, що сторони розірвали шлюб 02.10.09 р.
У відповідності до ч. 2 ст. 59 ЦПК суд не приймає до уваги свідчення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що за купівлю квартири АДРЕСА_1 гроші сплатила мати відповідача - ОСОБА_4, оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 218 ЦК заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Згідно ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідач не довів ті обставини, на які він посилається, заперечуючи проти позовних вимог.
Вирішуючи питання про вартість сумісно придбаного легкового автомобіля, суд виходить із того, що у судовому засіданні сторони дійшли до згоди, що вартість автомобіля на день розгляду справи становить 42 тисячі гривень. Отже частка кожної сторони становить 21 тисячу гривень.
Оскільки позов задовольняється у повному обсязі, у відповідності зі ст. 88 ЦПК суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 51 грн.
Суд вважає за необхідне у відповідності зі ст.ст. 79, 81, 88 ЦПК стягнути з відповідача на користь держави: 284,91 грн - недоплачений судовий збір; 120 грн. - витрати на ІТО.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 70 ч.1 СК України; 218 ч. 1 ЦК України; 59 ч.2, 60, 79, 81, 88, 213-215 ЦПК, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частки квартири № 2 що складає 50\100 часток домоволодіння АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1:
21000 (двадцять одну тисячу) грн. - вартість 1\2 частки сумісно придбаного автомобіля ВАЗ-21150, 2005 року випуску, шасі НОМЕР_1, синього кольору;
51 грн. - частково сплачений судовий збір при пред'явленні позову, а всього -
21051 (двадцять одна тисяча п'ятдесят одна) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави:
284,91 грн - недоплачений судовий збір; 120 грн. - витрати на ІТО, а всього -
404 чотириста чотири) грн. 91 коп.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів після оголошення резолютивної частини рішення.
Суддя Ю.Г.Сліщенко.