"18" травня 2010 р. м. Київ К-12039/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І. Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Титенко М.П.
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 14.03.2007 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2007 по справі № АС-42/730-06 (22-а-32/07)
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова
про скасування рішень, -
Фізична особа -підприємець ОСОБА_6 (далі - позивач, Підприємець) звернулась до суду з позовом про скасування рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі -відповідач, ДПІ, орган податкової служби) від 16.08.2006 № 0001702350 та від 16.08.2006 № 0001712350, якими до позивача на підставі п. 1 ст. 17, ст. 22 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95) застосовані штрафні санкції в розмірах 23 952,50 грн. 2 129,50 грн.
Постановою Господарського суду Харківської області від 14.03.2007 по справі № АС-42/730-06(22-а-32) позовні вимоги задоволено частково: рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 16.08.2006 № 0001702350 скасовано в частині застосування штрафних санкцій в сумі 160,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2007 по справі № АС-42/730-06(22-а-32) рішення першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. При цьому суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскаржувані позивачем рішення ДПІ були прийняті на підставі висновків неправомірно проведених перевірок, без дослідження всіх суттєвих обставин, без врахування фактичних даних господарської діяльності суб'єкта, що перевірявся, а тому є неправомірними і підлягають скасуванню.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач подав касаційну скаргу і враховуючи все зазначене в скарзі, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач у запереченні на касаційну скаргу відповідача просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції -без змін.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що підставою прийняття оспорюваних рішень були результати проведених перевірок працівниками органа податкової служби на підставі направлень на перевірку, виданих ДПА, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності господарських одиниць позивача (кіосків), про що складені відповідні акти.
За результатами адміністративного оскарження оспорюванні рішення залишені без змін.
Апеляційний суд, скасовуючи судове рішення першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, дійшов вірного висновку, що призначення перевірки (її планування) здійснено всупереч приписам Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб, затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005 № 441, а тому дана перевірка не може вважатися плановою, як наполягає відповідач.
Як встановлено, план перевірок на серпень 2006 року був сформований і затверджений ДПА Харківської області. ДПІ Жовтневого району м. Харкова план перевірок на серпень 2006 року не формувався, що також не заперечується відповідачем.
Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" у редакції, чинній на момент спірних правовідносин.
До прав податківців належить і право у випадках, межах компетенції та порядку, що встановлені законами України, здійснювати контроль за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків (п. 2 ст. 11 Закону № 509-ХІІ).
Указом Президента України № 817/98 від 23.07.1998 "Про деякі заходи по врегулюванню підприємницької діяльності", органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (далі -контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки.
У відповідності з ч. 7 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу" позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках -за рішенням суду.
Також, згідно Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у тому числі у відповідності зі ст. ст. 15, 16 цього закону, планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку передбаченому законодавством України.
У питаннях застосування РРО Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є спеціальним (Прикінцеві положення цього Закону). Отже, інші акти законодавства, у тому числі й Закон № 509-ХІІ, застосовуються тільки в частині, не врегульованій Законом про РРО.
На підставі системного аналізу норм Закону № 265/95-ВР та Закону № 509-ХІІ можна дійти висновку про те, що з метою контролю за порядком дотримання розрахунків податківці (у межах повноважень, визначених ст. 15 України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг") можуть проводити як планові, так та позапланові перевірки РРО. Стосовно планових перевірок РРО, слід зауважити, що згідно з п. 2.6 додатка 2 до наказу ДПА від 11.05.2005 № 441 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні" такі перевірки проводяться за окремими щомісячними планами податкових органів. З метою підвищення контролю за здійсненням розрахункових операцій та запобігання дублюванню перевірок у ДПІ в містах і районах формується та затверджується щомісячний план проведення зазначених перевірок. При цьому і планові, і позапланові перевірки РРО, що проводяться податковими органами, для цілей Закону № 509-ХІІ вважаються позаплановими (про що прямо зазначено в ч. 7 ст. 111 Закону № 509-ХІІ), що у свою чергу, означає, що на такі (як планові, так і позапланові) перевірки поширюються "процедурні" правила проведення позапланових перевірок, передбачені ст. 11 Закону № 509-ХІІ.
Отже, до перевірок РРО застосовуються всі правила, що діють для позапланових перевірок: а тому такі перевірки насамперед проводяться за наявності відповідних підстав (передбачених ч. 6 ст. 111 Закону № 509-ХІІ).
А оскільки, як встановлено судом, відповідачем не надано доказів дотримання положень зазначених норм, проведені перевірки слід вважати неправомірними.
Крім того, враховуючи ст. 9, 10 Закону № 509-ХІІ, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що оскільки позивач зареєстрований як платник податків у ДПІ Жовтневого району м. Харкова, тому саме цей орган державної податкової служби уповноважений здійснювати контроль за додержанням податкового та іншого законодавства з боку платника і такими повноваженнями не наділений відділ контролю за розрахунковими операціями в сфері готівкового обороту ДПА в Харківській області. А тому у працівники ДПА в Харківській області не мали законних підстав для проведення перевірки.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства -довідка.
Акт -службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Таким чином, акт перевірки є доказом, який підтверджує виявлені факти порушення позивачем законодавства у сфері готівкового та безготівкового обігу, породжує певні юридичні наслідки, оскільки саме на підставі акту до позивача застосовано штрафні санкції.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що посадовими особами податкового органу безпідставно враховано суму коштів в розмірі 32,00 грн. як суму готівкових коштів на місці проведення розрахунків без видачі відповідного розрахункового документа, оскільки дана сума (32,00 грн.) була отримана за товар іншого суб'єкта господарювання, який знаходиться у межах однієї торгової площі та знаходиться на спрощеній системі оподаткування та звітності.
Відповідачем не надано доказів того, що перевіряючими був належним чином підтверджений факт того, що реалізований товар належав саме позивачці та не було з'ясовано перелік товарів, що знаходився в реалізації, який був в наявності на час проведення перевірки.
Крім того, при перевірці перевіряючими не взято до уваги те, що у межах однієї торгової площі знаходилась каса іншого суб'єкта господарювання (СПД ФО Соболев,Ю,В.), на перевірку якого органом податкової служби не було видано наказ та направлення, тому висновок останнього щодо допущення позивачем порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке полягало у невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО позивача є безпідставним.
Статтею 19 Конституції України передбачається обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином ухвалене по справі судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення апеляційної інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2007 по справі № АС-42/730-06 (22-а-32/07) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров