"12" листопада 2009 р. м. Київ К-13542/09
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівВасильченко Н. В.,
Кравченко О. О.,
Леонтович К. Г.,
Гордійчук М. П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення підвищення до пенсії,
встановив:
ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовними заявами до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про зобов'язання перерахувати та виплатити підвищення до пенсії з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року.
Позивачі зазначили, що вони відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»мають право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їм не виплачувалось, просили зобов'язати відповідачів здійснити відповідні перерахунки.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 24 березня 2008 року позов задоволено частково.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року скасовано постанову Хмельницького міськрайонного суду від 24 березня 2008 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачам надбавки, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому звернулося з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Заперечень не надійшло.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що позивачі відноситься до категорії діти війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже відповідно до положень вказаного закону пенсії позивачів повинні виплачуватись із збільшенням їх на 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.
Крім того, враховуючи приписи ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачам необхідно здійснювати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -239 КАС України.
Головуючий
Судді Т.С. Розваляєва