Справа № 529/241/24
Провадження № 2/529/195/24
іменем України
27 травня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого - судді Петренко Л.Є.
за участю секретаря - Звягольської В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Паріс” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив :
Представник позивача ТОВ “ФК “Паріс” звернувся до Диканського районного суду Полтавської області з позовною заяврою про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування своїх позовних вимог представник позивача вказує, що 04.11.2019 між ОСОБА_1 та АТ “РВС БАНК” підписано Заяву-Договір № 0043653 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ “РВС БАНК” на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Підписанням вказаної Заяви-Договору № 0043653 ОСОБА_1 акцептувала укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті Банку і беззастережно приєднався до умов договору. Крім цього, з умовами договору ОСОБА_1 ознайомлена та зобов'язалася відстежувати зміни, які буду вноситись до договору.
Відповідно до Заяви-Договору ОСОБА_1 надано споживчий кредит в сумі 20 512 грн. 82 коп., строком на 24 місяці, з фіксованою процентною ставкою в розмірі 18 % річних, з разовою комісією при видачі кредиту 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту 3% від суми наданого кредиту, пеня, тощо. Вказані кредитні кошти АТ “РВС БАНК” зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 . Однак, відповідачем ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості не здійснювалось, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту, процентами, комісією та штрафними санкціями, загальна сума якої становить 30 076 грн. 73 коп.
30.08.2021 між АТ “РВС БАНК” та ТОВ “ФК “ПАРІС” укладеного договір про відступлення права вимоги №30/08/2021-1 згідно з яким останньому - позивачу по справі, відступлено і право вимоги до ОСОБА_1 за Заявою-Договором №0043653 від 04.11.2019 на суму 31 012 грн. 31 коп.
Згідно з вказаного договору відступлення Право вимоги за Кредитними договорами відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. Новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за Кредитними договорами та одержує право вимагати від Боржників належного виконання всіх без виключення зобов'язань за Кредитними договорами, які існували та існують на момент укладання цього Договору.
Відповідач ОСОБА_1 так і не виконує свої кредитних зобов'язань, в частині повернення коштів, як наслідок цього, виникла заборгованість перед ТОВ “ФК “ПАРІС”, як новим кредитором, яка станом на 11.03.2024 становить 30 076 грн. 73 коп. та складається із заборгованості за тілом кредиту - 13 672 грн. 51 коп.; за процентами - 4 321 грн. 83 коп.; за комісією - 9 846,08 грн.; 407 грн. 31 коп - 3% річних розраховані за період з 30.08.2021 по 23.02.2022 та інфляційних втрат за період з 30.08.2021 по 23.02.2022 - 1 829 грн. 00 коп., які позивач просить стягнути з відповідача разом із понесеними судовими витратами.
01.04.2024 ухвалою судді відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Представник позивача в самій прохальній частині позовної заяви, вказав про розгляд справи у його відсутність, підтримання свої повних вимог у повному обсязі та відсутність заперечень проти винесення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позову з доданими до неї документами та повідомлення про відкладення розгляду справи 06.04.2024, що підтверджується поштовими розписками, однак у визначений строк, відзиву на позов суду не подала.
Також відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про судовий розгляд справи, який було відкладено на 27.05.2024, що вбачається з поштових повідомлень, які знаходяться в матеріалах справи.
Відзиву на позов або інших клопотань відповідачка суду не подала.
За таких обставин судом відповідно до положень норм ст. ст. 280, 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.11.2019 між ОСОБА_1 та АТ “РВС БАНК” підписано Заяву-Договір № 0043653 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерним товариством “РВС БАНК” на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.с. 17).
Також відповідачем підписано графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (додаток №1 до Заяви договору) і Паспорт споживчого кредиту, де окрім інших умов також визначено штрафні санкції) (а.с. 18, 19).
Згідно з вказаної Заяви-Договору, відповідачу було надано споживчий кредит, шляхом перерахунку на картковий рахунок у сумі 20 512 грн. 82 коп., строком на 24 місяці, з фіксованою процентною ставкою 18 %, разовою комісією при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого Кредиту та щомісячної комісії за супроводження кредиту 3% від суми наданого Кредиту.
Грошові кошти у розмірі 20 512 грн. 882 коп. були зараховані АТ “РВС БАНК” 04.11.2019 року на картковий рахунок відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами №6984 та №6985 (а.с.28).
Відповідач повернення кредитних коштів згідно Графіку платежів не здійснювала.
Відповідно до п. 7.3.1 публічної пропозиції, відповідач зобов'язався погашати кредит щомісячно та/або в дату повного погашення заборгованості, починаючи з місяця, наступного після місяця оформлення кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірах і терміни, визначені графіком платежів.
Згідно з п. 7.3.11. публічної пропозиції, у разі порушення терміну погашення заборгованості, в тому числі щомісячного платежу, в тому числі його частини, встановленого графіком платежів, така заборгованість вважається простроченою. З дня виникнення простроченої заборгованості, банк має право нараховувати штрафні санкції за пропущення строків погашення заборгованості за кредитом, у тому числі щомісячних платежів у розмірі 10 гривень за кожен день прострочення платежу.
Як зазначено в п. 7.7.2.4. публічної пропозиції, відповідач зобов'язаний повернути кредит та сплатити передбачені заявою-договором плати на рахунок банку та на умовах, передбачених договором.
Порядок нарахування та сплати штрафних санкцій за несвоєчасне повернення коштів передбачений п. 7.7.2.10. публічної пропозиції.
При порушенні клієнтом строків сплати кредитних коштів більш ніж на 1 місяць, банк має право вимагати дострокового повного погашення заборгованості, згідно з п. 7.7.3.4. публічної пропозиції.
30 серпня 2021 року між Акціонерним товариством “РВС БАНК” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Паріс” укладено договір про відступлення права вимоги № 30/08/2021-1 від 30.08.2021.
Згідно з Додатком № 1 до Договору відступлення права вимоги, новому кредитору відступлено заборгованість за тілом кредиту - 16 844 грн. 40 коп., заборгованість за процентами - 4 321 грн. 83 коп., заборгованість за комісією - 9846 грн. 08 коп., заборгованість за штрафними санкціями (пеня) - 46,00 грн. (нарахованими за період з 29.01.2019 по 29.02.2020 включно) - загальна сума 31 058 грн. 31 коп. (а.с.23, 24)
31.08.2021 позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 , цінним листом була направлена вимога про усунення порушення кредитного зобов'язання. (а.с.44).
Однак, на дату звернення до суду відповідач вимогу позивача про усунення порушення кредитного зобов'язання не виконала.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем станом на 11.03.2024 заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним зобов'язанням перед ТОВ “ФК “ПАРІС” становить 30 076 грн. 73 коп. та складається із заборгованості за тілом кредиту - 13 672 грн. 51 коп. грн; за процентами - 4 321 грн. 83 коп.; за комісією - 9 846 грн. 08 коп; 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України розрахований за період період з 30.08.2021 по 23.02.2022 - 407 грн. 31 коп. та інфляційних витрат за період з 30.08.2021 по 23.02.2022 - 1 829 грн. 00 коп.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Відповідно до ч. 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно положеннями ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на укладання між ним та банком договору про надання комплексного банківського обслуговування фізичних осіб послуг, погодився з умовами кредитування (суми кредиту, строком погашення, процентної ставки, штрафними санкціями тощо), що підтверджується її підписом у заяві-договорі № 0043653 від 04.11.2019, графіку платежів (додаток №1 до заяви-договору) і паспорті споживчого кредиту.
Положеннями ст.615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом - ч.2 ст.625 ЦК України
Відповідно до ст.526 та ст.1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу. За кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Встановлено, що після відступлення права вимоги відповідачка ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу за кредитним договором для погашення заборгованості ні на рахунок первісного, ні на рахунок нового кредитора, у зв'язку з чим має непогашену заборгованість перед ТОВ “ФК “Паріс”.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за договором №0043653 від 04.11.2019 року в розмірі 13 672,51 грн., оскільки ця сума залишилася не повернутою позивачу та заборгованість за відсотками в розмірі 4 321,83 грн, які нараховані позивачем правомірно.
Що стосується стягнення з відповідачки нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З аналізу вказаного вище положення закону слідує, що заборона нарахування відповідних неустойки, 3 % річних та втрат від інфляції стосується виключно заборгованості, яка утворилась з 24.02.2022 року та в період дії воєнного стану, але така заборона не стосується заборгованості за кредитом, яка виникла до цього та відповідних неустойки та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, які також були нараховані до 24.02.2022 року.
Натомість з розрахунку заборгованості слідує, що втрати від інфляції нараховані саме на прострочені тіло кредиту та проценти, які розраховані до 24 лютого 2022 року, тому на такі нарахування положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не діють, отже відповідні нарахування підлягають стягненню в повному обсязі.
Щодо нарахування заборгованості за комісією, то суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з абзацу 3 ч. 4 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів” (в редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України “Про споживче кредитування”) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України “Про споживче кредитування” від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з цим у Законі України “Про захист прав споживачів” статтю 11 викладено в редакції де Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України “Про споживче кредитування”.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України “Про споживче кредитування”, після укладення договору про споживчий кредит, кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Частиною 5 статті 12 Закону України “Про споживче кредитування” визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування”, Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 “Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту”.
Відповідно до пункту 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
З урахуванням викладеного, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України “Про споживче кредитування” (10 червня 2017 року), щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України “Про споживче кредитування”.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Тому, враховуючи вищевикладене, умови кредитного договору щодо обов'язку відповідача сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними. А тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за комісією в розмірі 9 846,08 грн задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ “ФК “Паріс” підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 230 грн. 65 коп, з яких: 13 672 грн. 51 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 4 321 грн. 83 коп. - заборгованість за процентами; 407 грн. 31 коп - нараховані 3% річних та 1 829 грн. 00 коп. - інфляційні втрати.
В зв'язку з частковим задоволенням позову відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 036 грн. 63 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 352 ЦПК України , суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Паріс” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Паріс” заборгованість за кредитним договором № 0043653 від 04.11.2019 у розмірі 20 230 (двадцять тисяч двісті тридцять) грн. 65 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Паріс” витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 036 (дві тисячі тридцять шість) грн. 63 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча: Л.Є. Петренко