Постанова від 29.05.2024 по справі 528/541/24

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа № 528/541/24

Провадження № 3/528/196/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.05.2024 м. Гребінка

29 травня 2024 року суддя Гребінківського районного суду Полтавської області Вітківський М.О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №1 Лубенського районного ВП в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт гр.України (id-картка) № НОМЕР_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

02.05.2024 ороку о 14-20 год. громадянка ОСОБА_1 в порушення вимог ст.150 СК України та ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання своєї новонародженої доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проявилось в тому, що остання не належно здійснює догляд за дитиною, не забезпечує необхідним, не створила належних умов для проживання дитини. В зв'язку з чим, своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення за ознаками ч.1 ст.184 КУпАП.

В судове засідання, особа яка притягується до відповідальності - ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи, яке відбудеться 29.05.2024 о 15-00 год. в приміщенні Гребінківського районного суду Полтавської області, була повідомлена належним чином, про що свідчить її особистий підпис в адміністративному протоколі. Крім того, матеріали справи місять її особисту заяву (а.с.16) згідно якої остання вину в скоєному правопорушенні визнає, росить розгляд справи проводити у її відсутність.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Положеннями ч.1 ст.277 КУпАП України визначено п'ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.268 КУпАП України участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч.1 ст.184 КУпАП України не є обов'язковою.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 була належно повідомлена про час і місце розгляду справи, була обізнана про складання щодо нею протоколу про адміністративне правопорушення, не подавала письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів.

Відтак, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Так, згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Крім того, обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплені у ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Крім того, відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Суд оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 ч.1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами, які були досліджені в ході розгляду вказаного адміністративного матеріалу.

З огляду на це, суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.184 КУпАП, оскільки остання ухиляється від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання своєї дитини.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягання до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом'якшує чи обтяжують відповідальність особи, судом не встановлено.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії»).

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Враховуючи характер скоєного та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , яка раніше не притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, її матеріальний стан, оскільки остання не працює, а також той факт, що будь-яких негативних наслідків та шкоди від її дій державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян не завдано, тому вчинене правопорушення необхідно вважати малозначним. За таких обставин, відповідно до вимог ст. 22 КУпАП, ОСОБА_1 підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, а справа відносно неї закриттю, з оголошенням усного зауваження, яке, на думку суду, буде достатнім для досягнення мети, визначеної ст. 23 КУпАП, щодо виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобігання вчиненню нею нових правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП передбачено, що при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи.

У зв'язку із звільненням від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 184, ст. ст. 22, 23, 33, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.184 КУпАП

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя М. О. Вітківський

Попередній документ
119396555
Наступний документ
119396557
Інформація про рішення:
№ рішення: 119396556
№ справи: 528/541/24
Дата рішення: 29.05.2024
Дата публікації: 03.06.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Гребінківський районний суд Полтавської області
Категорія справи: Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Розклад засідань:
29.05.2024 15:00 Гребінківський районний суд Полтавської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
ВІТКІВСЬКИЙ М О
суддя-доповідач:
ВІТКІВСЬКИЙ М О
правопорушник:
Демик Марина Андріївна