Справа № 524/3867/24
Провадження №2/524/1775/24
30.05.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позивач вказує, що шлюб з відповідачем зареєстровано 16 вересня 2021 року. Від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сімейно-шлюбні відносини між ними припинені з січня 2024 року по причині різних характерів, поглядів на життя, на вирішення сімейно-побутових проблем, внаслідок чого були втрачені почуття любові та поваги один до одного.
Ухвалою судді від 30 квітня 2024 року відкрито провадження, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження, залучено сторін.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, просила розглянути справу за її відсутності, про що подала заяву до суду.
Відповідач ОСОБА_2 просить розглянути справу без його участі, позов визнав, про що надав письмову заяву.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ст. 56 СК України, чоловік та дружина мають право на особисту свободу, у тому числі й на припинення шлюбу.
Як визначено у ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст.112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом достовірно встановлено, що сторони у справі взяли шлюб 16 вересня 2021 року, який було зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), актовий запис №1668, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
Від шлюбу сторони у справі мають малолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.11).
Сімейно-шлюбні відносини сторони припинили з січня 2024 року по причині різних характерів, поглядів на життя, на вирішення сімейно-побутових проблем, внаслідок чого були втрачені почуття любові та поваги один до одного. Сторони шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть.
Вказані обставини постають з позовної заяви, підтверджуються письмовими доказами, а також заявами сторін, наявних в матеріалах справи.
На підставі встановлених фактів, суд вважає, що шлюб необхідно розірвати, оскільки подальше спільне життя сторін по справі і збереження їх шлюбу суперечило б інтересам позивача та відповідача.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач не виявила бажання змінити прізвище після розірвання шлюбу, у зв'язку з чим необхідно прізвище ОСОБА_1 залишити - « ОСОБА_4 ».
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., а відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути зазначену суму.
Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача кошти у повернення сплачених фактично витрат на правничу допомогу у розмірі 1200 грн.
При цьому суд звертає увагу учасників справи на наступне.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з п. п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 цього Закону України до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
З матеріалів справи постає, що позивач поніс витрати на правову допомогу у розмірі 1200 грн. Так у матеріалах справи наявні копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги, копія договору про надання правової допомоги від 09.04.2024 року, квитанція від 09.04.2024 року.
Європейський суд з прав людини у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.
Так ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№ 2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Суд звертає увагу на те, що відповідач не оспорював вимоги позивача щодо судових витрат та не подавав відповідної заяви про зменшення розміру судових витрат з наданням доказів на підтвердження безпідставного завищення розмірів судових витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу.
Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами у саправі доказами.
Керуючись ст. 104, 105, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 206, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), актовий запис №1668 - розірвати.
Прізвище ОСОБА_1 залишити - « ОСОБА_4 ».
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у повернення сплаченого судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1200 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
Повний текст рішення виготовлено 30 травня 2024 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.
Суддя: